Sobolievskyi, PavloPavloSobolievskyi2026-02-272026-02-272025-11-23Sobolievskyi, P. (2025). THE INFLUENCE OF ORDINARY LANGUAGE PHILOSOPHY ON THE EARLY FORMATION OF THE FRANKFURT SCHOOL: A CONTEMPORARY VIEW. Politology bulletin(96), 12–22. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.12-2210.17721/2415-881x.2025.96.12-22https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11557Recent discussions in modern philosophy suggest a new way of interpreting the early Frankfurt School — especially the works of T. Adorno and M. Horkheimer. The idea is that their approach shows signs of a «linguistic turn», similar in structure and intention to the later work of L. Wittgenstein. Specifically, elements of their thinking reflect core features of the philosophy of ordinary language — particularly its therapeutic, analytical, and antimetaphysical tendencies.That said, this view needs to be refined. It overlooks the significant tension between the Frankfurt School and the broader tradition of analytic philosophy of language. A clear example of this tension is found in H. Marcuse’s One-Dimensional Man (1964), where he strongly criticizes analytic approaches — especially those associated with L. Wittgenstein, G. Ryle, and J. L. Austin — for focusing too narrowly on ordinary language. Marcuse saw this focus as a sign of conformity to the dominant values of modern capitalist society.However, Marcuse also showed interest in another type of linguistic philosophy, one he associated with the writer and satirist K. Kraus. From this angle, Marcuse’s critique is not a rejection of linguistic analysis as a whole, but of specific forms and how they operate socially.This opens the door to rethinking the Frankfurt School’s early methodology as a kind of «active» or «non-quietist» philosophical therapy. Rather than simply solving philosophical problems by identifying language confusion — as some readings of Wittgenstein suggest — this approach seeks to challenge and reshape language use as part of broader social critique. In this way, ordinary language analysis becomes a tool for cultural criticism with clear ethical and political implications.У межах сучасних філософських розвідок було висунуто гіпотезу щодо доцільності інтерпретації першого покоління Франкфуртської школи, а насамперед праць Т. Адорно та М. Горкгаймера, як таких, що зазнали впливу своєрідного «лінгвістичного повороту», який за структурою та інтенціями може бути зіставлений із поглядами пізнього Л. Вітгенштайна. Аргумент полягає в тому, що у філософській практиці ранніх франкфуртців можна виявити елементи, які відповідають ключовим методологічним установкам філософії повсякденної мови, зокрема в її терапевтичному, аналітичному та антиметафізичному вимірах.Водночас, ця теза потребує уточнень, оскільки вона не враховує напруження в стосунках між франкфуртською традицією та аналітичною філософією. Одним із найяскравіших прикладів критичної дистанції є розгорнута критика Г. Маркузе аналітичної філософії в «Одновимірній людині» (1964). У цій роботі Г. Маркузе різко заперечує дієвість підходів, що ґрунтуються на описі повсякденної мови, що характеризують філософію Л. Вітгенштайна, Г. Райла чи Дж. Л. Остіна, вважаючи їх симптоматичними щодо адаптації до репресивної логіки сучасної буржуазної культури. Проте, у тій самій роботі виявлено інтерес Г. Маркузе до іншої форми філософії мови, яку він ідентифікує в постаті К. Крауса. Через цю оптику можна помітити, що критика аналітичного напряму не є запереченням самої ідеї філософського аналізу мови, а радше її конкретних форм і суспільного функціонування.З’являється підстава для реконструкції філософської методології ранньої Франкфуртської школи як такої, що тяжіє до певного варіанту «неквієтистської» філософської терапії. Цей підхід не обмежується відмовою від філософських проблем через вказівку на мовне непорозуміння (як це іноді інтерпретується в контексті «терапії» Л. Вітгенштайнова), а передбачає радикальну діагностику та трансформацію мовних практик у межах соціальної критики. Така неквієтистська терапевтична модель дає змогу поєднувати філософський аналіз повсякденної мови з нормативно орієнтованою критикою культури.ukmodern philosophyhistory of modern philosophylinguistic turnFrankfurt SchoolM. HorkheimerT. AdornoL. Wittgensteinсучасна філософіяісторія сучасної філософіїлінгвістичний поворотФранкфуртська школаМ. ГоркгаймерТ. АдорноЛ. ВітгенштайнСтаття