Коппель , O.A.O.A.Коппель&Пархомчук , О.С.О.С.Пархомчук2026-06-122026-06-122020Коппель, O., &, Пархомчук, О. (2020). MEGATRENDS IN THE MIDDLE EAST. Актуальні проблеми міжнародних відносин, 1(143), 4–14. https://doi.org/10.17721/apmv.2020.143.1.4-1410.17721/apmv.2020.143.1.4-14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23059Abstract. The study of megatrends as the most revolutionary courses of mankind progress facilitates the definition of the time progression properties of both the global system and regional subsystems within the universal patterns. The objective of this study is to systematize and classify megatrends and determine the nature of their manifestation in the Middle East. On the basis of this analysis a reciprocal effect of the Middle East regional trends on the megatrends of the global world is defined, the nature of the co-evolution of global and regional megatrends is outlined and further courses of mankind progress are forecast.Megatrends exert the influence on the state of the world, thus defining the qualitative sense of the modern stage of global system evolution. The major megatrends were defined: globalization, integration, democratization, a reduced degree of mankind security and an increasing severity of global problems; a change in the international political structure; a crisis of the global leadership institution; a shift of the center of universal development (orientalization); an inversion of the fundamental values (freedom versus security); a virtualization of sociopolitical relations; a new model for the change in political power and administration in certain countries; an increased role of network structures in the international politics; an ideological indoctrination of international relations, namely the growing impact of the religious and civilizational factors.The processes that are now occurring in the Middle East are defined by and greatly influence global development megatrends and the establishment of the world order structure, which makes it necessary to forecast trends for their future development. It is thus advisable to examine these processes at multiple levels of analysis: global, regional, sub-regional, bilateral and national.Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 143. 2020. .5Political changes in the region also reflect its internal problems. These are, above all, the authoritarian regimes, religious divides, Islamic extremism, excessive military spending, arms imports, and societies’ dissatisfaction withliving conditions. At the political level it is the absence of a joint political entity that could consolidate regional actors which constitutes yet another problem. At the regional level the transformation of relations along with the growing conflict potential leads to destabilization and fosters more polarization of the region. The dysfunctional nature of internal elements of the region is used by more powerful external actors. The old order is disappearing whilst the phase of transition to a new one is still ongoing and is characterized by uncertainty, the strengthening of the role of political Islam along with the new geopolitical role of Islamic fundamentalism, unrestricted transit of Islamism ideas, recurrent internal and interstate conflicts, and the heightened threat of non-state actors. It was concluded that ever-growing instability, a potential redrawing of the existing national boundaries and the emergence of quasi-states, relying on ethnic and ethno-denominational powers and sustained by influential geopolitical centers of power, can all be expected.An analysis of megatrends and the nature of their manifestation in the Middle East enables us to make conclusions about the feasibility of employing such a category in international political analysis and actualizes the research of megatrends management at the global and regional levels alike.Keywords: megatrends, the Middle East, regional security, Islamism, Islamic fundamentalism, Pan-Islamism, Pan-Arabism.Аннотация. Исследование проблематики мегатрендов как наиболее кардинальных направлений развития человечества дает возможность определения характеристик временной ритмики как глобальной системы, так и региональных подсистем в пределах универсальных закономерностей. Целью исследования является систематизация и классификация мегатрендов и определение специфики их проявления в ближневосточном регионе. На этой основе констатируется обратное влияние на мегатренды, акцентируются характеристики коэволюции глобальных и региональных мегатрендов и прогнозируются дальнейшие направления развития.Мегатренды осуществляют кумулятивное влияние на состояние мира, определяя качественное содержание современного етапа эволюции миросистемы. Определены важнейшие из них – глобализация, интеграция, демократизация, снижение степени защищенности человечества и усиление глобальных проблем, изменение политической структуры мира, кризис института глобального лидерства, перемещение центра мирового развития (ориентализация), инверсия фундаментальных ценностей, виртуализация общественно-политических отношений, новая модель смены политической власти и управления в отдельных государствах, возрастание роли сетевых структур в мировой политике, идеологизация международных отношений, в частности возрастание роли религиозного и цивилизационного факторов.Процесы, которые происходят в ближневосточном регионе, определяются и в значительной степени влияют на мегатренды глобального развития, на формирование структуры нового мироустройства, что вызывает необходимость дальнейшего прогнозирования их развития. Эти процессы анализируются на нескольких уровнях: глобальном, региональном, субрегиональном, двустороннем и транснациональном. Политические изменения в регионе связаны с внутренними проблемами: прежде всего, авторитарные режимы, противоречия религиозного характера, исламский экстремизм, чрезмерные военные расходы, импорт вооружений, недовольство общества условиями существования, а на политическом уровне - отсутствием единого политического проекта, который мог бы консолидировать региональных игроков. На региональном уровне реконфигурация отношений и рост конфликтогенности приводят к дестабилизации и дальнейшей поляризации региона. Дисфункциональность внутренних элементов региона используется более влиятельными внешними акторами. Старый порядок в регионе исчезает, а стадия перехода к новому продолжается и характеризуется неопределенностью, усилением роли политического ислама и новой геополитической ролью исламского фундаментализма, неограниченным транзитом идей исламизма, постоянными внутренними, межгосударственными и транснациональными конфликтами, ростом угроз со стороны негосударственных акторов. Сделаны выводы, что следует ожидать дальнейшего роста нестабильности, реконфигурации отношений и еще большей поляризации региона, возможного пересмотра границ и появления квази-государств,Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 143. 2020. .7опирающихся на этнические и этноконфессиональные силы и поддерживаются влиятельными геополитическими центрами сили.Анализ мегатрендов та специфики их проявления в ближневосточном регионе позволяет сделать выводы о научной целесообразности использования этой категории в международно-политическоманализе и актуализирует исследование управления мегатрендфми как на глобальном, так и на региональном уровнях.Ключевые слова: мегатренды, ближневосточный регион, региональная безопасность, исламизм, фундаментализм, панисламизм, панарабизм.Анотація. Дослідження проблематики мегатрендів як найбільш кардинальних напрямів розвитку людства надає змогу визначити характеристики часової ритміки як глобальної системи, так і регіональних підсистем в межах універсальних закономірностей. Завданнямдослідження є систематизація та класифікація мегатрендів і визначення специфіки їх прояву в близькосхідному регіоні. На цій основі з’ясувується зворотній вплив на мегатренди, акцентуються риси коеволюції глобальних та регіональних мегатрендів та прогнозуються подальші напрями розвитку.Мегатренди здійснюють кумулятивний вплив на стан світу, визначаючи якісний зміст сучасного етапу еволюції світосистеми. Визначені найголовніші з них - глобалізація, інтеграція, демократизація, зниження ступеня захищеності людства та посилення глобальних проблем, зміна політичної структури світу, криза інституту глобального лідерства, переміщення центру світового розвитку (оріенталізація), інверсія фундаментальних цінностей, віртуалізація суспільно-політичних відносин, нова модель зміни політичної влади і управління в окремих країнах, зростання ролі мережевих структур у світовій політиці, ідеологізація міжнародних відносин, зокрема зростання ролі релігійного та цивілізаційного чинника.Процеси, що відбуваються в близькосхідному регіоні, визначаються і в значній мірі впливають на мегатренди загальносвітового розвитку, на формування структури майбутнього світоустрою, що викликає потребув прогнозуванні подальших тенденцій їх розвитку. Ці процеси аналізуються на декількох рівнях: глобальному, регіональному, субрегіональному, двостороньому, національному і транснаціональному. Політичні зміни в регіоні пов’язані з внутрішніми проблемами: насамперед, це авторитарні режими, релігійні розбіжності, ісламський екстремізм, надмірні військові витрати, імпорт зброї, незадоволення суспільств умовами існування, а на політичному рівні – відсутністю єдиного політичного проекту, який міг би консолідувати регіональних гравців. На регіональному рівні реконфігурація відносин та зростання конфліктогенності призводить до дестабілізації та більшої поляризації регіону. Дисфункціональність внутрішніх елементів регіону використовується більш впливовими зовнішніми акторами. Старий порядок у регіоні зникає, а стадія переходу до нового ще триває та характеризується невизначеністю, посиленням ролі політичного ісламу та новою геополітичною роллю ісламського фундаменталізму, небмеженним транзитом ідей ісламізму, постійними внутрішньодержавними,міждержавними та транснаціональними конфліктами, посиленням загрози з боку недержавних акторів. Зроблено висновки, що можна очікувати подальшого росту нестабільності, реконфігурації відносин та більшої поляризації регіону, можливого переділу існуючих міждержавних кордонів та появи квазі-держав, які спираються на етнічні та етноконфесійні сили і підтримуються впливовими геополітичними центрами сили.Аналіз мегатрендів та специфіки їх прояву в близькосхідному регіоні дозволяє зробити висновки щодо доцільності використання цієї категорії в міжнародно-політичному аналізі і актуалізує дослідження управління мегатрендами як на глобальному, так і на регіональному рівнях.Ключові слова: мегатренди, близькосхідний регіон, регіональна безпека, ісламізм, фундаменталізм, панісламізм, панарабізм.enСтаття