Волківський, Микола АнатолійовичМикола АнатолійовичВолківськийХилько, Микола Іванович2026-04-072026-04-072026-04-27Волківський М. А. Особливості розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща: порівняльний аспект : дис. ... доктора філософії : 052 Політологія / М. Волківський ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026. 211 с.УДК 32-027.21: 316.3: 061.2] (477+438)(0433)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14591Волківський М. А. «Особливості розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща: порівняльний аспект». Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі соціальних та поведінкових наук за спеціальністю 052 «Політологія». Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю як теоретичного осмислення особливостей розвитку громадянських суспільств в Україні та Польщі, що пов’язано із певною складністю створення універсальної концепції інституціоналізації громадянського суспільства загалом, так і практичною необхідністю виявлення нестабільністі, хвилеподібної динаміки формування громадянського суспільства в Україні, яке відрізняється від його ефективності в країнах розвиненої демократії. Саме тому порівняння суспільств України та Польщі, з огляду на їх близький економічний, енергетичний, політичний та інший потенціали, видається найбільш об’єктивним способом не лише виявлення ґрунтовних прогалин, але і пошуку методів виходу із затяжних кризових ситуацій за аналогією. Аналіз наукової літератури, нормативно-правової бази та сучасних тенденцій розвитку громадського сектору обумовлюють нагальну необхідність осмислення принципів та підходів до формування і становлення громадянського суспільства враховуючи як тренди розвитку міжнародного середовища, так і національний контекст розвитку громадянських суспільств в Україні та Польщі. Концептуалізація спільних та відмінних тенденцій, а також ролі громадянських суспільств у посиленні співпраці України та Польщі допоможе окреслити рекомендації щодо осучаснення і модернізації взаємодії політичних сил, органів державної влади, місцевого самоврядування із громадянським суспільством для узгодженого визначення найбільш ефективних шляхів реалізації національних інтересів і досягнення стратегічних цілей України, що і обумовлює актуальність вибору теми дослідження. Враховуючи особливості та глибину розробки досліджуваної проблеми метою дисертаційного дослідження є політологічний аналіз проблематики формування громадянського суспільства як ключового чинника розвитку сучасної держави, порівняння особливостей становлення та обґрунтування місця і ролі громадянських суспільств у посиленні співпраці України та Польщі. Об’єкт дослідження - громадянське суспільство як суспільно-політичний феномен. Предмет дослідження - особливості розвитку громадянських суспільств України та Польщі: порівняльний аспект. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів політології, які відповідають меті та завданням дисертаційної роботи. Це, у першу чергу: принцип об’єктивності, системності, історичний, інституційний, статистичний, компаративний, структурно-функціональний та статистичний методи. Результати дослідження мають наукову новизну, яка конкретизується у відповідних положеннях. Так, у першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження громадянського суспільства» уточнено класичні та сучасні теоретичні підходи до дослідження громадянського суспільства, що дозволило систематизувати еволюцію поняття. Серед класичних концепцій визначено наступні: антична (Сократ, Платон, Арістотель) – громадянське суспільство як синонім цивілізованого суспільства, невід’ємного від держави; ліберальна (Дж. Локк, Т. Гобс, Ж.-Ж. Руссо, А. де Токвіль) – сфера автономних індивідів та асоціацій, що обмежує державну владу; гегелівська (Г. Гегель) – простір між родиною та державою, спрямований на розвиток особистості; марксистська (К. Маркс, А. Грамші) – поле ідеологічної гегемонії або класової боротьби. Серед багатоманітності сучасних концепції заслуговують на увагу: неотоквіліанська (Р. Патнем) – громадянське суспільство як соціальний капітал демократії; фукіанська (М. Фуко) – аналіз через владні дискурси та біополітику; глобалістична (Д. Кін, У. Бек) – транснаціональні мережі громадських рухів; цифрова – вплив інтернету й соціальних мереж на громадянську мобілізацію. У розділі уточнено, що міжнародний досвід дослідження громадянського суспільства засвідчує його як сукупність недержавних акторів, діяльність яких спрямована на захист спільних цінностей, забезпечення соціального, культурного й духовного розвитку. Доведено, що в умовах зовнішньої агресії громадянське суспільство набуває ключового значення у: зміцненні національної стійкості; мобілізації матеріальних і людських ресурсів; підтримці демократичних інститутів; протидії гібридним та інформаційним загрозам. На прикладі країн Балтії, Грузії та України уточнено, що ефективна взаємодія громадянських ініціатив, держави та міжнародних партнерів сприяє соціальній згуртованості й формуванню стійкої національної ідентичності. У другому розділі «Особливості становлення громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща» визначені його ключові чинники. Осмислення чинників формування громадянського суспільства в Україні та його ролі у становленні сучасної держави зазначено що ключовими серед них є: історичні традиції самоврядування та національно-визвольних рухів; пострадянська демократична трансформація й поява незалежних медіа та НУО; Майдани (2004; 2013–2014) як пікові етапи громадянської мобілізації; війна та зовнішня агресія, що актуалізували волонтерство, інформаційний спротив і підтримку армії; євроінтеграційний курс і вплив міжнародних партнерів. Доведено, що громадянське суспільство в Україні стало рушійною силою: формування політичної суб’єктності суспільства; посилення громадського контролю та антикорупційних практик; зміцнення демократичних інститутів і правової держави; міжнародної підтримки та європейської інтеграції України. У розділі розглядаються положення щодо специфіки становлення та сучасного стану громадянського суспільства в Республіці Польща. Визначено, що його формування ґрунтується на: традиціях шляхетської демократії та русі «Солідарність» як чиннику демонтажу комуністичного режиму; демократичному переході 1990-х рр. (партійна система, НУО, незалежні медіа); євроінтеграції та вступі до ЄС (2004), що посилили інституційну спроможність громадянського сектору. Показано, що на сучасний стан польського громадянського суспільства впливають: високий рівень громадянської активності та розвинена мережа НУО; суспільно-політична поляризація між консервативними та ліберальними силами; значний вплив Католицької церкви на публічний дискурс; нові виклики, пов’язані з війною в Україні та безпековою ситуацією в регіоні. У третьому розділі «Сучасні тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща» здійснено порівняльний аналіз формування громадянського суспільства в Україні та Польщі, який показав як спільні витоки, так і сучасні розбіжності його розвитку. Виявлено, що наприкінці 1980-х – на початку 1990-х обидві країни мали подібні передумови громадянської активності, зокрема це: досвід боротьби з авторитаризмом і утвердження демократії; революційні події як каталізатори мобілізації («Солідарність», Майдани); євроінтеграційний вектор розвитку громадянських інститутів; високу роль волонтерства у кризові періоди. Водночас встановлено, що сучасні відмінності зумовлені не стільки реформами 1990-х рр., скільки: різним рівнем інституційної зрілості громадянського суспільства; специфікою взаємодії держави з громадянським сектором; характером політичної поляризації; впливом зовнішньої агресії, яка в Україні трансформує громаду в напрямі стійкості та обороноздатності. З’ясовано, що співпраця громадянських суспільств України та Польщі формує фундамент стратегічного партнерства, сприяючи спільній безпеці, європейській інтеграції та регіональній стабільності. Встановлено, що зростаючий вплив громадянського сектору у двосторонніх відносинах реалізується через: дипломатію народів (культурний, освітній, науковий обмін); волонтерську та гуманітарну підтримку, зокрема у воєнний період; аналітичну й адвокаційну діяльність щодо євроінтеграції та безпеки; економічну та транскордонну кооперацію; протидію дезінформації й історичним маніпуляціям. Теоретичне і практичне значення отриманих результатів дослідження обумовлене сукупністю наукових положень, висновків та практичних рекомендацій, що уточнюють наукову новизну та можуть сприяти вирішенню практичних проблем щодо інституціоналізації громадянського суспільства, використання польського досвіду демократизації суспільних процесів під час осучаснення механізмів взаємодії політичних сил, органів державної влади, місцевого самоврядування із громадянським суспільством з метою визначення найбільш ефективних шляхів реалізації національних інтересів і досягнення стратегічних цілей України. Висновки дисертації можуть використовуватись в законотворчій (політичній) діяльності як теоретичний матеріал для напрацювання проєктів нормативно-правової актів щодо удосконалення регулювання різних сфер функціонування громадянського суспільства. У навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, навчальних дисциплін, окремих тем з політичних наук. Ключові слова: громадянське суспільство, громадянська ідентичність, організації громадянського суспільства, неурядовий сектор, нація, глобалізація, міжнародна комунікація, міжнародна політика України, міжнародна політика Польщі, співпраця України та Польщі, Євросоюз, права людини, свобода слова, демократія, соціальна держава.Volkivskyi M. A. "Peculiarities of the Development of Civil Society in Ukraine and the Republic of Poland: A Comparative Aspect." Qualification research paper in manuscript form. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the field of Social and Behavioral Sciences, specialty 052 "Political Science". Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv, 2025. The relevance of the research topic is due to the necessity of studying the development of civil societies in Ukraine and Poland both theoretically and practically. From a theoretical perspective, this stems from the complexity of creating a universal concept of civil society institutionalization. From a practical standpoint, it is prompted by the instability and wave-like dynamics of civil society formation in Ukraine, which differs significantly from the efficiency seen in developed democracies. Therefore, comparing Ukrainian and Polish societies-given their similar economic, energy, political, and other potentials-appears to be the most objective way not only to identify significant gaps but also to search for methods to overcome prolonged crisis situations by analogy. The analysis of academic literature, legal frameworks, and current trends in the development of the civic sector demonstrates the urgent need to reflect on the principles and approaches to the formation and development of civil society, taking into account both international development trends and the national context of civil society formation in Ukraine and Poland. Conceptualizing common and divergent trends, as well as the role of civil societies in strengthening Ukraine-Poland cooperation, will help formulate recommendations for modernizing the interaction between political forces, government bodies, and local authorities with civil society to define the most effective ways of realizing national interests and achieving Ukraine’s strategic goals-hence the relevance of this research topic. Taking into account the features and depth of development of the issue under study, the purpose of this dissertation is a political analysis of civil society formation as a key factor in the development of a modern state, a comparison of the peculiarities of its development, and substantiation of the role of civil societies in enhancing cooperation between Ukraine and Poland. Object of the research – civil society as a socio-political phenomenon. Subject of the research – peculiarities of the development of civil societies in Ukraine and Poland: a comparative aspect. The study employs a combination of general scientific and special political science methods consistent with the goal and objectives of the dissertation. These include: the principles of objectivity and systematization, historical, institutional, statistical, comparative, structural-functional, and statistical methods. The research results possess scientific novelty, which is specified in the relevant provisions. Thus, in the first chapter “Theoretical and Methodological Foundations of Civil Society Research” classical and contemporary theoretical approaches to the study of civil society are refined, which made it possible to systematize the evolution of the concept. Among the classical concepts, the following are identified: the ancient tradition (Socrates, Plato, Aristotle), which interprets civil society as a synonym for a civilized society inseparable from the state; the liberal tradition (J. Locke, T. Hobbes, J.-J. Rousseau, A. de Tocqueville), which understands civil society as a sphere of autonomous individuals and associations that limit state power; the Hegelian tradition (G. Hegel), which views civil society as a space between the family and the state aimed at personal development; the Marxist tradition (K. Marx, A. Gramsci), which conceptualizes civil society as a field of ideological hegemony or class struggle. Among the diversity of contemporary concepts, particular attention is paid to the neo-Tocquevillian approach (R. Putnam), which interprets civil society as the social capital of democracy; the Foucauldian approach (M. Foucault), which analyzes civil society through power discourses and biopolitics; globalist approaches (J. Keane, U. Beck), which conceptualize civil society as transnational networks of social movements; and the digital approach, which emphasizes the impact of the Internet and social media on civic mobilization. In this chapter, it is clarified that international experience in the study of civil society demonstrates it as a set of non-state actors whose activities are aimed at protecting shared values and ensuring social, cultural, and spiritual development. It is proven that under conditions of external aggression, civil society acquires key importance in strengthening national resilience, mobilizing material and human resources, supporting democratic institutions, and countering hybrid and information threats. Using the examples of the Baltic States, Georgia, and Ukraine, it is clarified that effective interaction between civic initiatives, the state, and international partners contributes to social cohesion and the formation of a resilient national identity. In the second chapter “Features of the Formation of Civil Society in Ukraine and the Republic of Poland” the key factors of its development are identified. In analyzing the factors shaping civil society in Ukraine and its role in the formation of the modern state, it is noted that the key ones include: historical traditions of self-governance and national liberation movements; post-Soviet democratic transformation and the emergence of independent media and NGOs; the Maidan movements (2004; 2013–2014) as peak stages of civic mobilization; war and external aggression, which actualized volunteerism, information resistance, and support for the armed forces; and the European integration course and the influence of international partners. It is proven that civil society in Ukraine has become a driving force behind the formation of political subjectivity of society, the strengthening of public oversight and anti-corruption practices, the consolidation of democratic institutions and the rule of law, as well as international support and Ukraine’s European integration. The chapter also examines provisions concerning the specifics of the formation and current state of civil society development in the Republic of Poland. It is determined that its formation is based on the traditions of noble democracy and the Solidarity movement as a key factor in dismantling the communist regime; the democratic transition of the 1990s (multi-party system, NGOs, independent media); and European integration and accession to the EU (2004), which strengthened the institutional capacity of the civic sector. It is shown that the current state of Polish civil society is influenced by a high level of civic activity and a well-developed network of NGOs; socio-political polarization between conservative and liberal forces; the significant influence of the Catholic Church on public discourse; and new challenges related to the war in Ukraine and the security situation in the region. In the third chapter “Contemporary Trends in the Development of Civil Society in Ukraine and the Republic of Poland” a comparative analysis of civil society formation in Ukraine and Poland is conducted, revealing both common origins and contemporary divergences in their development. It is identified that in the late 1980s and early 1990s both countries shared similar preconditions for civic activity, including the experience of overcoming authoritarianism and establishing democracy; revolutionary events as catalysts of mobilization (Solidarity, the Maidans); a European integration vector in the development of civic institutions; and the prominent role of volunteerism during periods of crisis. At the same time, it is established that contemporary differences are determined not so much by the reforms of the 1990s as by varying levels of institutional maturity of civil society, the specificity of state–civil sector interaction, the nature of political polarization, and the impact of external aggression, which in Ukraine transforms the community toward resilience and defense capacity. It is clarified that cooperation between the civil societies of Ukraine and Poland forms the foundation of strategic partnership, contributing to shared security, European integration, and regional stability. It is determined that the growing influence of the civic sector in bilateral relations is realized through people-to-people diplomacy (cultural, educational, and academic exchange), volunteer and humanitarian support, particularly during wartime; analytical and advocacy activities related to European integration and security; economic and cross-border cooperation; and countering disinformation and historical manipulation. The theoretical and practical significance of the research results lies in the combination of scientific conclusions and practical recommendations that enhance the scientific novelty and can contribute to solving practical problems of civil society institutionalization, applying Poland’s experience in democratizing social processes, and updating mechanisms for cooperation between political forces, government bodies, and civil society for effective implementation of Ukraine’s national interests and strategic goals. The dissertation findings can be used in legislative (political) activities as a theoretical basis for drafting legal acts on improving regulation of various aspects of civil society functioning. In education – for the preparation of relevant textbook sections, teaching materials, and political science course modules. Keywords: citizen, civil society, civic identity, civil society organizations, non-governmental sector, nation, globalization, international cooperation, Ukraine, Poland.ukгромадянське суспільствогромадянська ідентичністьорганізації громадянського суспільстванеурядовий секторнаціяглобалізаціяміжнародна комунікаціяміжнародна політика Україниміжнародна політика Польщіспівпраця України та ПольщіЄвросоюзправа людинисвобода словадемократіясоціальна держава.citizencivil societycivic identitycivil society organizationsnon-governmental sectornationglobalizationinternational cooperationUkrainePoland.Дисертація