Каліберда, ЮрійЮрійКаліберда0000-0002-3552-3675Капелюшний, Валерій ПетровичВалерій ПетровичКапелюшний0000-0003-4397-9039Пилипенко, Віктор ВолодимировичВіктор ВолодимировичПилипенко2026-02-252026-02-252025Каліберда, Ю., Капелюшний, В., & Пилипенко, В. (2025). Антирадянське підпілля та партизанський рух білоруських націоналістів під час та після німецько-радянської війни (1941–1945 рр.). Етнічна історія народів Європи, (77), 151–165. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.14https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10805Стаття присвячена дослідженню діяльності антирадянського підпілля та партизанського руху білоруських націоналістів проти радянських та німецьких окупантів в роки Другої світової війни та післявоєнний період. Зазначається, що завдяки діяльності Білоруської народної громади (БНГ) та Білоруської незалежницької партії (БНП) були створені партизанські організації білоруських націоналістів – Білоруський народний партизанський рух (БНПР) та Білоруська визвольна армія (БВА), які відіграли помітну роль в білоруському Русі Опору. Впродовж означеного періоду на території Білорусі, крім загонів радянських партизанів, активно діяли інші, некомуністичні за ідеологію збройні формування: польського націоналістичного партизанського руху, головним представником якого була Армія Крайова (АК) – підпільна військова організація, що знаходилась під загальним керівництвом польського еміграційного уряду в Лондоні; українського націоналістичного партизанського руху, представником якого спочатку була Українська повстанська армія «Поліська Січ» (УПА-ПС) та Українська народна революційна армія (УНРА) отамана Тараса Бульби-Боровця, до складу якої входили прихильники відновлення Української Народної Республіки 1917–1921 рр., а з середини 1943 р. – Організація українських націоналістів (ОУН) та Українська повстанська армія (УПА) С. Бандери; білоруського націоналістичного партизанського руху, представниками якого були різні антикомуністичні організації прихильників незалежності Білорусі, які під час війни носили узагальнюючу назву Білоруський народний партизанський рух (так звана «партизанка»), а після закінчення окупації – Білоруська визвольна армія. У висновках автори наголошують, що історична правда про справжніх героїв партизанського руху в Білорусі поступово повертається до свідомості мільйонів громадян Республіки Білорусь, незважаючи на те, що лукашенківська кліка продовжує офіційно дотримуватись сфальсифікованих ідеологічних постулатів кремлівської влади. Визнання справедливої боротьби їх героїчних предків – це справа лише часу і перемоги демократії над тоталітаризмом в їх країні, в ім’я кращої долі майбутніх поколінь білоруського народу.This article examines the activities of the anti-Soviet underground and the partisan movement of Belarusian nationalists in their struggle against both Soviet and German occupiers during the Second World War and the immediate postwar years. The study highlights that the initiatives of the Belarusian National Community (BNC) and the Belarusian Independence Party (BIP) gave rise to nationalist partisan formations – the Belarusian People’s Partisan Movement (BPPM) and the Belarusian Liberation Army (BLA) – which played a notable role within the broader Belarusian resistance. Alongside Soviet partisan detachments, a variety of non-communist armed groups operated in Belarus during this period. These included the Polish nationalist movement, represented above all by the Home Army (Armia Krajowa, AK), an underground force subordinated to the Polish government-in-exile in London; the Ukrainian nationalist movement, initially embodied by the Ukrainian Insurgent Army «Polissia Sich» (UPA-PS) and the Ukrainian People’s Revolutionary Army (UNRA) under Ataman Taras Bulba-Borovets, whose ranks comprised supporters of restoring the Ukrainian People’s Republic of 1918–1921, and, from mid-1943, by the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and the Ukrainian Insurgent Army (UPA) led by S. Bandera. The Belarusian nationalist partisan movement, represented by diverse anti-communist groups committed to national independence, was collectively known during the war as the Belarusian People’s Partisan Movement (the so-called «partyzanka») and, after the end of the occupation, as the Belarusian Liberation Army. The authors conclude that the historical truth about the genuine protagonists of the Belarusian partisan struggle is gradually re-emerging in the collective memory of the citizens of the Republic of Belarus. This process unfolds despite the persistence of the Lukashenka regime in adhering to the falsified ideological narratives of the Kremlin. Recognition of the legitimacy of this struggle, they argue, is only a matter of time and will ultimately depend on the victory of democracy over totalitarianism, in the name of securing a better future for forthcoming generations of the Belarusian people.ukнімецько-радянська війна 1941–1945 рр.антирадянське підпілляБілорусьпартизанкаБілоруська визвольна арміяЧорний кітGerman-Soviet War1941–1945anti-Soviet undergroundBelaruspartyzankaBelarusian Liberation ArmyBlack CatСтаття