Охріменко, Валерія ІгорівнаВалерія ІгорівнаОхріменко2026-03-062026-03-062024Охріменко, В. (2024). Лінгвопрагматичні особливості смислового поля дескриптивних текстів (на матеріалі дескрипції образу безіменного у романі А. Мандзоні "Заручені". Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, (45), 79-93. https://doi.org/10.17721/2663-6530.2024.45.08УДК 821.131.1-311.6.09:316.624.410.17721/2663-6530.2024.45.08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11890The linguopragmatic features of descriptive texts devoted to the description of the negative character Nameless in A. Manzoni's novel "Betrothed" are analyzed. It has been established that the regularities of information quantization in the semantic field of descriptive texts can be schematically presented in the following way: referent-subject – quality of the referent (evaluation) – locative markers (peculiarities of perception) – temporal markers (sequence of referent-subject’s potential actions, repetition), unfolding of causal structures. It has been established that the organization of meaning-making of a descriptive text is determined by the modal meaning of intrinsic possibility that implies a connection between a subject and its immanent quality. Such connection determines subject’s typical behavior and is related to generalization and evaluability. Tha modal meaning of intrinsic possibility is based on the connection “generalized quality – potential ability”. The connection between subject and its immanent characteristics determines the quantization of information in a microtext and counteracts the openness of channels of information deployment. Temporal relations in descriptive texts are usually expressed through Imperfetto (repeatability, generalization), Modo Condizionale (evaluation), Periodo Ipotetico (unfolding of causal structures). In the semantic space of A. Manzoni’s novel “Betrothed” denotative lexical units (evaluatively neutral vocabulary, locative markers) can acquire an evaluative meaning under the influence of sense field of descriptive texts. Descriptive texts verbalize system-forming meanings “immanent property”, “potential ability”, “evaluation”, “conditionality”, “generalization”. The various linguistic means that verbalize the specified system-forming meanings include Imperfetto (repeatability, generalization), Modo Condizionale, lexical units of evaluative semantics (immanent property, evaluability), Periodo Ipotetico (potential ability, conditionality), existential predicate “essere”, verbs of semantics of movement being part of stylistic device of personification, verbs of causal semantics, modal units of intrinsic possibility “potere”, “ardire”. The dominance of statics over dynamics in descriptive text determines the peculiarities of the functioning of verbs of movement being part of stylistic device of personifications when describing natural phenomena (“saliva”, “si spiegava”, “scorreva”). Verbs to indicate actions of referent-subject as potentially possible in the unfolding of causal structures are introduced not directly but through the modal verbs of intrinsic possibility “potere”, “ardire”. Temporal markers are used to show the sequence of referent-subject’s typical actions. To describe the image of the Nameless in the novel “Betrothed”, A. Manzoni chooses stylistic devices that are organized according to the principle of relevant salience. Synonymous series of lexical units with evaluative connotation creates a negative evaluation in the semantic field of descriptive texts. Descriptive text models top-down perception that is determined by subject’s immanent quality. Personification performs the function of emphasis (“sporge in fuori”), metonymy – generalization (quantifiers of totality: “tutto”, “nessuno”), simile and epithet – evaluation. Perception is verbalized in the direction "from top to bottom" through antithesis and gradation. The main stylistic device is antithesis reflecting the opposition between the negative character and the environment. Metonymy and synecdoche form an antithesis that accentuates the contrast between the omnipotence of the Nameless and the powerlessness of his enemies.У статті проаналізовано лінгвопрагматичні особливості дескриптивних текстів, присвячених опису негативного персонажа Безіменного у романі А. Мандзоні «Заручені». Було встановлено, що закономірності квантування інформації у смисловому полі дескриптивних текстів можна схематично представити у такий спосіб: референт-суб’єкт – якість референта (оцінка) – локативні маркери (особливості перцепції) – темпоральні маркери (послідовність потенційних дій, повторюваність), розгортання каузальних структур. Було встановлено, що організація смислотворення дескриптивного тексту визначається модальним значенням внутрішньої можливості, в основі якого знаходиться зв'язок «узагальнена якість – потенційна здатність». Зв'язок суб’єкта та його імманентних характеристик визначає квантування інформації і протидіє відкритості каналів інформаційного розгортання. Часові відношення виражаються за допомогою Imperfetto (повторюваність, узагальненість), Modo Condizionale (оцінність), Periodo Ipotetico (розгортання каузальних структур). У смисловому просторі роману А. Мандзоні «Заручені» денотативні лексичні одиниці (оцінно нейтральна лексика, локативні маркери) можуть набувати оцінного значення під впливом дії поля. У дескриптивних текстах вербалізуються системоформотворчі смисли «імманентна властивість», «потенційна здатність», «оцінність», «зумовленість», «узагальненість». До різнорівневих мовних засобів їх вербалізації належать Imperfetto, Modo Condizionale, лексичні одиниці оцінної семантики, Periodo Ipotetico, екзистенційний предикат essere, дієслова семантики руху у складі стилістичного прийому персоніфікації, дієслова каузальної семантики, модальні одиниці внутрішньої можливості potere, ardire. Дієслова семантики руху вживаються у складі персоніфікацій при описі природних явищ (saliva, si spiegava, scorreva). Дієслова на позначення дій суб’єкта як потенційно можливих при розгортанні каузальних структур вводяться не безпосередньо, а через модальні дієслова внутрішньої можливості potere, ardire; при цьому темпоральні маркери фіксують послідовність типових дій. Для дескрипції образу Безіменного у романі «Заручені» А. Мандзоні обирає тропи, що є організованими за принципом релевантної виділеності. Синонімічний ряд лексичних одиниць з оцінною конотацією задає негативну оцінку у смисловому полі. Дескриптивний текст моделює перцепцію «зверху донизу», що узгоджується з рисами характеру персонажу. Персоніфікація виконує функцію акцентування (sporge in fuori), метонімія – узагальнення (квантори всезагальності: tutto, nessuno), уподібнення та епітети – оцінки. За допомогою антитези та градації вербалізується перцепція у напрямку «згори донизу». Ключовим тропом є антитеза, що відображає протистояння між негативним персонажем і оточенням. Метонімія та синекдоха утворюють антитезу, що акцентує контраст між всесильністю Безіменного і безсиллям його ворогів.uklinguopragmaticsmodality of intrinsic possibilitymening fielddescriptive textsItalian languageлінгвопрагматикамодальність внутрішньої можливостісмислове поледескриптивні текстиіталійська моваСтаття