Адамська, Ірина ГеннадіївнаІрина ГеннадіївнаАдамська2026-02-252026-02-252025-10-26Адамська, І. (2025). Технологічні утопії XX століття: методологічний і тематичний аспекти дослідження. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(20), 39–48. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2025.2.0410.17721/2519-4801.2025.2.04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10669This article aims to systematise and analyse the key methodological and thematic dimensions of research on technological utopias presented at the international conference “Understanding Techno-Utopias Across the East-West Divide: Creators, Enablers, and Audiences” (Basel, 25–27 June 2025), and to identify the principal contemporary trends in this field. Methods. The study draws on an analytical review of late-twentieth-century approaches in the history of technology; a systematisation of conference presentations by methodology; and a comparative thematic analysis of papers, discussions, and visual materials. Results. The analysis shows that twentieth-century techno-utopias are approached primarily as socio-technical projects that reveal the complex interplay between technologies, expert knowledge, ideology, state power, and public reception. Participants employed a wide spectrum of methodologies, including the Large Technical Systems (LTS) paradigm, the Social Construction of Technology (SCOT), and Actor-Network Theory (ANT), as well as environmental history, visual history, and the cultural history of technology. Systematising the papers made it possible to distinguish three core thematic clusters that mirror current research priorities: 1) the subjugation of nature and the infrastructural “re-drawing” of landscapes, encompassing megaprojects aimed at radical transformation of nature (e.g., dam construction or climate engineering); 2) technology transfer and adaptation and intercultural dialogue across the “Iron Curtain,” covering studies of the import of Western technologies, ideas, and practices (for example, refrigeration technologies, camera manufacture, and urban planning concepts) and their transformation in the Soviet context; 3) the use of technology as an instrument of social engineering and control, where technologies are examined as tools for shaping identity and governing society (e.g., through the health-care system, the application of cybernetic principles in urban governance, or computerisation). Conclusions. The studies demonstrate that the relationship between technology and the public good was re-thought in the twentieth century. New approaches to analysing technological development and its societal effects have foregrounded the multiplicity of actors. Overall, the findings make visible the ambivalence of modernisation, in which utopian promises frequently yielded dystopian practices.Стаття має на меті систематизацію та аналіз ключових методологічних і тематичних аспектів дослідження технологічних утопій, представлених на міжнародній конференції «Переосмислення техноутопій поза бінарністю Схід-Захід. Творці, уможливлювачі та користувачі» (25-27 червня 2025 року, Базель), та визначення головних сучасних тенденцій вивчення цього проблемного поля. Методи. У роботі з матеріалами конференції було застосовано аналітичний огляд базових дослідницьких підходів кінця ХХ ст. до вивчення історії технологій, систематизацію виступів за використаними методологіями та порівняльний тематичний аналіз доповідей, дискусій і візуального контенту. Результати. Аналіз матеріалів конференції демонструє, що техноутопії ХХ століття розглядаються переважно як соціотехнічні проєкти, які розкривають складну взаємодію між технологіями, експертним знанням, ідеологією, державною владою та суспільною рецепцією. Учасники конференції застосовували широкий спектр методологічних підходів, зокрема концепцію великих технічних систем (LTS), соціальне конструювання технологій (SCOT) та акторно-мережеву теорію (ANT), а також методологію екологічної історії, візуальної історії та культурної історії технологій. Систематизація доповідей дозволила виокремити три ключові тематичні блоки, що відображають пріоритети сучасних досліджень техноутопій: 1) підкорення природи та інфраструктурне «перекроювання» ландшафтів, що включало мегапроєкти, спрямовані на кардинальну зміну природи, як-от будівництво дамб або кліматична інженерія; 2) трансфер і адаптація технологій та міжкультурний діалог крізь «залізну завісу», що охоплювало дослідження імпорту західних технологій, ідей та практик (наприклад, холодильних технологій, виробництва фотоапаратів, урбаністичних концепцій) та їхньої трансформації у радянському контексті; 3) використання технологій як інструменту соціальної інженерії та контролю, де технології розглядалися як засіб формування ідентичності та управління суспільством (наприклад, через систему охорони здоров’я, кібернетичні принципи в міському управлінні чи комп'ютеризацію). Висновки. Дослідження демонструють, що зв'язок між технологіями та суспільним благом був переосмислений у ХХ ст. Нові підходи до аналізу технологічного розвитку та його впливу на суспільство сприяли збільшенню уваги до множинності акторів. Загалом результати унаочнюють амбівалентність модернізації, у ході якої утопічні обіцянки нерідко виробляли дистопічні практики.uktechnological utopias20th centuryvisual historycultural history of technologyenvironmental historySocial Construction of Technology (SCOT)Actor-Network Theory (ANT)Large Technical Systems (LTS)modernisationUkraine.технологічні утопіїХХ століттявізуальна історіякультурна історія технологійекологічна історіясоціальне конструювання технологійакторно-мережева теоріявеликі технічні системимодернізаціяУкраїнаСтаття