Sokhatsky, A. V.A. V.Sokhatsky2026-04-082026-04-082021-07-21Sokhatsky, A. V. (2021). METHOD OF DISCRETE FEATURES AS PLANNING MEANS IS AERODYNAMIC OUTLINES OF TRANSPORT VEHICLES. Journal of Numerical and Applied Mathematics(1), 186–192. https://doi.org/10.17721/2706-9699.2021.1.2510.17721/2706-9699.2021.1.25https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14818The main stages of the development of the discrete singularities’ method are described. Modern results on the numerical solution of boundary hypersingular integral equations by the methods of collocations and piecewise constant approximations are given. The modern going near planning of aerodynamic design outline of transport vehicles conditionally can be divided into three stages: engineering approaches are close, design on the basis of methods of discrete singularities, approaches that arе based on integration of complete and the Reynolds-averaged of Navier-Stokes equations. On the first stage various engineering approaches are used for forming of aerodynamic outline, going out a requirement specification and requirements of customer. Close geometrical and aerodynamic descriptions are determined in the first. An aerodynamic outline is formed in the first close. On the second stage it follows to use more difficult models of aerodynamics on the basis of various approaches that is built on the model of ideal liquid. Bearing properties are determined, power and moment characteristics for the corresponding outline of aircraft. The third stage is most difficult and expensive cost. On this stage it follows to use methods and models that are based on equations for turbulent flow. The second stage is in-process considered – as means of the previous planning of aerodynamic arrangement with the use of methods of discrete features. A non-stationary chart in that tearing away is designed from all sharp edge of wing is in-process used. This chart has the most general case of forming of process of flowing around of the bearing system of aircraft. However, complication of physical interpretation of forming of such processes in the conditions of ideal liquid remains problematic.  The necessities of practice require expansion and deepening of theoretical approaches for the study of non-stationary. Application of model of ideal liquid for the calculation of the bearing system of a perspective transport vehicle allows to set forth aerodynamic task as task of Neumann for Laplace operator. The calculations of the bearing systems of difficult geometrical plane form are conducted. Dependences of carrying capacity and longitudinal moment are got depending on the corner of attack and distance to the ground clearance. A computational experiment confirmed that a method of discrete vorteces   was one of important methods of computational aerodynamics. He is effective means for untiing of a number of aerodynamic tasks.Современные подходы к проектированию аэродинамического очертания транспортных средств условно можно разделить на три этапа: приближенные инженерные подходы, моделирование на основе методов особенностей, подходы что основываются на интегрировании полных и усредненных по Рейнольдсу уравнениях Навье-Стокса. На первом этапе используются различные инженерные подходы для формирования аэродинамического облика, исходя из технического задания и требований заказчика. Определяются в первом приближенные геометрические и аэродинамические характеристики. Формируется аэродинамический облик в первом приближенные. На втором этапе следует использовать более сложные модели аэродинамики на основе различных подходов, основанных на модели идеальной жидкости. Определяются несущие свойства, силовые и моментные зависимости для соответствующего очертания летательного аппарата. Третий этап является наиболее сложным и дорогостоящим. На этом этапе следует использовать методы и модели, основываются на уравнениях для турбулентных течений. В работе рассмотрены второй этап - как средство предварительного проектирования аэродинамической компоновки с использованием методов дискретных особенностей. В работе использована нестационарная схема, в которой моделируется отрыв из всех острых кромок крыла. Эта схема имеет наиболее общий случай формирования процесса обтекания несущей системы летательного аппарата. Однако сложность физической интерпретации формирования таких процессов в условиях идеальной жидкости остается проблематичным. Потребности практики требуют расширения и углубления теоретических подходов для изучения нестационарных течений. Применение модели идеальной жидкости для расчета несущей системы перспективного транспортного аппарата позволяет сформулировать аэродинамическую задачу как задачу Неймана для уравнения Лапласа. Проведены расчеты несущих систем сложной формы в плане. Получены зависимости подъемной силы и продольного момента в зависимости от угла атаки и расстояния до земли. Вычислительный эксперимент подтвердил, что метод дискретных вихрей является одним из важных методов вычислительной аэродинамики. Он является эффективным средством для решения целого ряда аэродинамических задач.Сучасні підходи  до проектування  аеродинамічного обрису транспортних засобів умовно можна розділити на три етапи: наближені  інженерні підходи,  моделювання на основі методів особливостей, підходи що основуються на інтегруванні повних та осереднених за Рейнольдсом рівняннях Нав’є-Стокса. На першому етапі використовуються різноманітні інженерні підходи для формування аеродинамічного обрису,  виходячи із технічного завдання та вимог замовника. Визначаються в першому наближені геометричні та аеродинамічні характеристики. Формується аеродинамічний обрис в першому наближені. На другому етапі слід використовувати більш складні  моделі аеродинаміки на основі різноманітних підходів, що побудовані на моделі ідеальної рідини. Визначаються несучі властивості, силові та моментні залежності для відповідного обрису літального апарата. Третій етап є найбільш складним та дорого вартісним. На цьому етапі слід використовувати методи та моделі, що основуються на рівняннях для турбулентних течій. В роботі розглянуто другий етап – як засіб попереднього проектування аеродинамічного компонування з використанням методів дискретних особливостей. В роботі використана нестаціонарна схема, в якій  моделюється відрив з усіх гострих  крайок крила. Ця  схема має найбільш загальний випадок формування процесу обтікання несучої системи літального апарата. Проте складність  фізичної інтерпретації формування таких процесів в умовах ідеальної рідини залишається проблематичним. Потреби практики вимагають розширення  та поглиблення теоретичних підходів для вивчення нестаціонарних течій. Застосування моделі ідеальної рідини для розрахунку несучої системи перспективного транспортного апарата дозволяє сформулювати аеродинамічну задачу  як задачу Неймана для рівняння Лапласа. Проведено розрахунки несучих систем  складної геометричної форми в плані. Отримано залежності підіймальної сили та поздовжнього моменту в залежності від кута атаки та відстані до землі. Обчислювальний експеримент підтвердив,  що метод дискретних вихорів є одним з важливих  методів обчислювальної  аеродинаміки.  Він є ефективним засобом для розв’язування цілого ряду аеродинамічних задач.ukmathematical simulationaerodynamic configurationaerodynamic characteristicsnumerical simulationmethod of discrete vortecesматематичне моделюванняаеродинамічне компонуванняаеродинамічні характеристикичислове моделюванняметод дискретних вихорівматематическое моделированиеаэродинамическая компоновкааэродинамические характеристикичисленное моделированиеметод дискретных вихрейСтаття