Ірчак, ІринаІринаІрчак2026-02-252026-02-252025Ірчак, І. (2025). У полум’ї погрому: київська Єврейська лікарня у жовтні 1919 року. Етнічна історія народів Європи, (77), 117–124. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.11https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.11https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10802Стаття присвячена дослідженню становища Єврейської лікарні у Києві під час погрому жовтня 1919 року. Уперше комплексно реконструйовано хронологію нападів на лікарню: від перших грабунків лікарняної каси, майна та квартир персоналу до нічного нальоту 6–7 жовтня, коли жертвами стали пацієнти хірургічного відділення. Подано характеристику умов, у яких функціонував заклад: брак медикаментів, харчів, палива, неможливість ховати померлих та критичне зростання смертності серед пацієнтів. Особливу увагу приділено поведінці медичного персоналу в умовах постійної небезпеки. Єврейські лікарі та фельдшери працювали на межі можливостей: частина залишалася на робочих місцях, намагаючись забезпечити лікування навіть мінімальними засобами, інші – залишали лікарню задля власного порятунку. Це дозволяє розглянути трагедію лікарні не лише як прояв зовнішнього насильства, а й як випробування моральних орієнтирів її працівників. Окремо проаналізовано реакцію неєврейських співробітників, серед яких зафіксовано різні моделі поведінки: від пасивного спостереження й байдужості до намагань активно захистити своїх колег та пацієнтів. Водночас підкреслено, що байдужість не тотожна підтримці чи схваленню антиєврейського насильства. Як свідчать джерела, багато хто утримувався від активного захисту євреїв через страх покарання або через усвідомлення можливої розправи, про що прямо попереджали самі грабіжники чи публікації в тогочасній пресі. Внаслідок нападів лікарня зазнала величезних матеріальних збитків, її робота була паралізована, а втеча пацієнтів сприяла поширенню епідемічних захворювань у місті. Погром у Київській Єврейській лікарні постав не лише як локальний епізод київського погрому, а й як символ абсолютної беззахисності єврейського населення та краху принципу медичної нейтральності. Він продемонстрував, що навіть простір, покликаний рятувати життя, не був убезпечений від воєнного терору й антисемітського насильства.The article explores the situation of the Jewish Hospital in Kyiv during the pogrom of October 1919. For the first time, the chronology of attacks on the hospital has been comprehensively reconstructed: from the initial robberies of the hospital’s cash desk, property, and staff apartments to the night raid of October 6–7, when patients of the surgical ward were killed. The study outlines the conditions under which the hospital functioned: shortages of medicines, food, and fuel, the inability to bury the dead, and the critical rise in patient mortality. Particular attention is devoted to the behavior of the medical staff under constant threat. Doctors and feldshers (medical assistants) worked at the limits of their abilities: some remained at their posts, striving to provide treatment with minimal resources, while others left the hospital in search of personal safety. This makes it possible to view the hospital’s tragedy not only as an expression of external violence but also as a test of the moral compass of its staff. The article analyzes the reaction of non-Jewish employees, among whom different behavioral models were recorded: from passive observation and indifference to attempts at actively protecting their colleagues and patients. At the same time, it is emphasized that indifference did not equate to support or approval of anti-Semitic violence. As the sources show, many refrained from actively defending Jews out of fear of punishment or awareness of possible reprisals – warnings that were voiced directly by the attackers or circulated in the contemporary press. As a result of the assaults, the hospital suffered enormous material losses, its work was paralyzed, and the escape of patients contributed to the spread of epidemic diseases in the city. The pogrom in the Kyiv Jewish Hospital emerged not only as a local episode of the Kyiv pogrom but also as a symbol of the defenselessness of the Jewish population and the collapse of the principle of medical neutrality. It demonstrated that even a space dedicated to saving lives was not protected from military terror and anti-Semitic violence.ukпогромиєвреїєврейська лікарняКиївантиєврейське насильствоpogromsJewsJewish hospitalKyivanti-Jewish violenceСтаття