Чакал, ІнесаІнесаЧакал2026-04-232026-04-232026-04-21Чакал, І. (2026). Зооніми в концептуальній структурі античного наративу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1), 98–103. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.39.15УДК 811.14'02'38'4410.17721/1728-2659.2026.39.15https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17014Background. The article presents a systematic analysis of the functioning of zoonyms in Achilles Tatius' novel "Leucippe and Clitophon" (2nd century AD), one of the most refined examples of Greek prose fiction. The relevance of the study lies in identifying the dominant zoonymic concepts that shape the figurative system of the work, perform rhetorical, intertextual, and emotional functions, and reflect cultural and philosophical generalizations of ancient worldview. The aim of the article is to describe the dominant zoonyms in the structure of the novel and to determine their role in the construction of the artistic discourse. Methods. The methodology combines lexical-semantic, stylistic, intertextual and quantitative analysis to establish the frequency and dominance of lexemes, as well as a typological approach to grouping zoonyms into semantic fields. Rhetorical-stylistic and cultural approaches made it possible to trace allusions, symbolism, and conceptual functions of zoonyms in the literary text. Results. The analysis revealed that the dominant zoonyms (ὁ ἵππος, τὸ θηρίον, ὁ ὄρνις, ὁ ὄφις, ὁ κώνωψ, ὁ ἰχθύς) perform multifaceted functions. The horse appears as a symbol of nobility, bodily passion, and social marking; the beast as a universal image of wildness, danger, and dehumanization; the bird as a bearer of sacred, aesthetic, and cosmological meanings; the snake as a metaphor of danger, erotic ambivalence, and transformation; the gnat as an emblem of rhetorical inversion and ironic heroization; the fish as an image of elemental threat, a metaphor of wealth, and harmonious coexistence. All these concepts are realized both in direct nominative and figurative meanings, forming a multidimensional figurative system of the novel. Conclusions. The study emphasizes that zoonyms in Achilles Tatius' novel are not limited to naming the animal world but become poetic structures that ensure the rhythmization of the narrative, visualization of events, creation of mythological allusions, and emotional involvement of the reader. They constitute a transitional link between literal and metaphorical usage, perform pragmatic functions, and reflect the anthropocentric character of ancient thought. Thus, dominant zoonyms form a unique conceptual sphere of the work, combining the real and the mythological, the corporeal and the symbolic, the individual and the universal.Вступ. У статті здійснено системний аналіз функціонування зоонімів у романі Ахілла Татія "Левкіппа і Клітофонт" (ІІ ст. н.е.), що є одним із найвишуканіших зразків грецької прозаїчної белетристики. Актуальність дослідження полягає у виявленні наскрізних концептів-зоонімів, які формують образну систему твору, виконують риторичні, інтертекстуальні та емоційні функції, а також відображають культурні й філософські узагальнення античного світосприйняття. Метою статті є опис домінантних зоонімів у структурі роману та встановлення їхньої ролі у побудові художнього дискурсу. Методи. Методологія дослідження поєднує лексико-семантичний, стилістичний, інтертекстуальний та кількісний аналіз для визначення частотності й домінантності лексем, а також типологічний підхід для групування зоонімів у семантичні поля. Риторико-стилістичний та культурологічний методи дозволили простежити алюзії, символіку та концептуальні функції зоонімів у художньому тексті. Результати. Результати аналізу засвідчили, що зооніми-домінанти (ὁ ἵππος, τὸ θηρίον, ὁ ὄρνις, ὁ ὄφις, ὁ κώνωψ, ὁ ἰχθύς) виконують багатопланові функції. Кінь постає символом благородства, тілесної пристрасті та соціального маркування; звір – універсальним образом дикості, небезпеки й дегуманізації; птах – носієм сакральних, естетичних та космологічних значень; змія – метафорою небезпеки, еротичної амбівалентності й трансформації; комар – емблемою риторичної інверсії та іронічної героїзації; риба – образом жертв стихії, метафорою багатства й гармонійного співіснування. Усі ці концепти реалізуються як у прямому номінативному, так і в переносному значенні, формуючи багатовимірну образну систему роману. Висновки. У висновках підкреслено, що зооніми у романі Ахілла Татія не обмежуються номінацією тваринного світу, а стають поетичними структурами, які забезпечують ритмізацію наративу, візуалізацію подій, створення міфологічних алюзій та емоційне залучення читача. Вони становлять перехідну ланку між буквальним і метафоричним уживанням, виконують лінгвопрагматичну функцію та відображають антропоцентричний характер античного мислення. Таким чином, зооніми-домінанти формують унікальну концептосферу твору, що поєднує реальне й міфологічне, тілесне й символічне, індивідуальне й універсальне.ukAncient Greek languageAncient Greek novelconceptlexical semanticsdiscourselinguistic worldviewдавньогрецька мовадавньогрецький романконцептлексична семантикадискурсмовна картина світуСтаття