Шлапаченко, В. М.В. М.Шлапаченко2026-06-172026-06-172023Шлапаченко, В. М. (2023). PUNISHMENT AND OTHER MEASURES OF CRIMINAL–LEGAL RESPONSE FOR COMMITTING COLLABORATIVE ACTIVITIES. Вісник кримінального судочинства(1). https://doi.org/10.17721/2413-5372.2023.1-2/164-17210.17721/2413-5372.2023.1-2/164-172https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23630In connection with the criminalization of collaborative activities in our country, law enforcement officers have several questions. Among them, a special place is occupied by the application of punishment and other criminal-legal response measures for the commission of collaborative activities, because the effectiveness of the legal norm largely depends on the limitations of rights and freedoms provided by the law on criminal liability. Clarifying the scope of criminal-law restrictions that are imposed on guilty persons will allow assessing the quality of the criminal-law norm. Unfortunately, the raised issue was not the subject of separate attention of researchers. The main part of scientific works is currently devoted to the problems of distinguishing manifestations of collaborative activity from each other, as well as from related criminal offenses. Purpose of the article – to analyze the sanctions of criminal-legal norms that establish responsibility for collaborative activity and, on the basis of the conducted analysis, provide a comprehensive vision of the possible criminal-legal consequences for the guilty person for committing the specified acts. This study found that imprisonment is established as the main type of punishment for most forms of collaborative activity. Its term is differentiated depending on the type of collaborative activity. Deprivation of liberty for committing collaborative activities is always combined with the application of an additional punishment – deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities. The law also provides for a fine (Part 4 of Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine), correctional labor, and arrest (Part 3 of Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine) as alternative, milder punishments to imprisonment for collaborative activity. In the sanction for committing a qualified crime, the legislator established life imprisonment as an alternative to deprivation of liberty. Confiscation of property is combined with the possibility of imposing deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities (Parts 4–8 of Article 111-1). At the same time, in most cases, confiscation of property is provided as an additional optional punishment (Parts 2, 5–7), and therefore may not be imposed if the court so concludes. For the commission of collaborative activity by an authorized person, the possibility of applying criminal-legal measures against legal entities is provided. Exemption from criminal liability may be applied to persons who have committed collaborative activities in connection with the transfer of a person to bail. The provisions of Parts 1 and 2 of Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine testify to the need to amend the title of Section I of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, since the types of punishment specified indicate that the prescribed acts belong to the category of criminal misdemeanors. Key words: punishment; types of punishment; criminal-legal measures; collaborative activity; criminal-legal response; exemption from criminal liability; collaborationism.Анотація. У статті розглядаються проблемні питання, що виникли в результаті доповнення КК України ст. 111–2, досліджуються шляхи усунення виявлених недоліків. Не визнаючи криміналізовані у ст. 111–2 КК діяння ані зрадою ані колабораційною діяльністю, а утворюючи нове поняття, – «пособництво державі-агресору», і не пропонуючи при цьому розмежувальних ознак, законодавець додатково ускладнює кваліфікацію форм співпраці з агресором та посилює невизначеність у й без того не бездоганному понятійному апараті злочинів проти основ національної безпеки України. Аналіз диспозиції ст. 111–2 та існуючих до її прийняття норм КК України свідчить про те, що наявні склади кримінальних правопорушень вже містили підстави притягнення винуватої особи до кримінальної відповідальності за різноманітні форми співпраці (допомоги, пособництва) з представниками держави-агресора, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а відтак необхідності у її прийнятті взагалі не було. Ситуація, що склалася, не сприяє чіткості кримінально-правової оцінки дій осіб, що надають допомогу (сприяють) державі-агресору, гальмує досудове розслідування, а крім того, з урахуванням утворених нормативним «люфтом» корупційних ризиків, відкриває широкі можливості для довільної кваліфікації одних і тих самих дій підозрюваних в межах від кримінального проступку до особливо тяжкого злочину. Виходячи з викладеного, а також з урахуванням практичної тотожності понять «колабораційна діяльність» та «пособництво державі-агресору» підтримуємо пропозицію виключити ст. 111–2 з КК України, оскільки вона передбачає колабораційну діяльність в її окремих формах, які вже визначені у ст. 111–1 КК України, а окремі її положення включити до тексту ст. 111–1 КК України] з відповідною диференціацією покарання. Ключові слова: пособництво, держава-агресор, колабораційна діяльність, державна зрада.ukпособництводержава-агресорколабораційна діяльністьдержавна зрадаСтаття