Білик, НаталіяНаталіяБілик2026-06-162026-06-162026-05-31Білик, Н. (2026). "Dangerous Liasons" by Shoderlos De Laclos through the Prism of Screen Projections. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 5–12. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.110.17721/1728-2659.2026.40.1https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23212Background. To date, the number of screen versions of Choderlos de Laclos's novel "Les Liaisons Dangereuses" has reached almost twenty, contradicting its reputation as a work that is difficult to adapt. The primary goal of this study is to identify the factors that contributed to such a significant number of adaptations of this complex text. The analysis encompasses virtually the entire corpus of existing screen projections: eight feature films, two video films, one television movie, five miniseries, and one TV series, allowing for representative conclusions. Such a volume of material is introduced into scholarly discourse for the first time, as is the task of identifying the dominant vectors of the novel's remediation and outlining the resulting adaptation models. Methods. A synthesis of comparative-typological, intermedial, intertextual, and historical-cultural methods, incorporating approaches of textual, contextual, and stylistic analysis. Results.The study analyzes the semantic modifications of the novel in the process of remediation, primarily the reinterpretation of the main characters. Particular attention is paid to the "woman question", which remains relevant to Laclos's work. The key adaptation models of "Les Liaisons Dangereuses" are identified: the independent film versions by R. Vadim (1959), С. Barma (1980), S. Frears (1988), and M. Forman (1989), as well as the Kumble model (1999) based on Frears's film. A system of screen projections for Laclos’s novel has been established: the role of the prototext shifts from the literary original through C. Hampton’s play to S. Frears’s film, which served as the foundation for several full-length features. Simultaneously, a youth cluster of adaptations emerged based on this model, initiated by R. Kumble’s Cruel Intentions, which continues to develop primarily within popular culture. Television projects distanced from the youth segment are examined separately; they do not follow a single model but rather synthesize various intertexts. Additionally, а new adaptation model, formed in the television miniseries of 2022 and 2025, has been identified and characterized. Conclusions. A significant reason for the quantitative growth of screen projections of Laclos's novel is the functioning of adaptation models that either displace the literary source or exist in parallel with it, forming an extensive system of intertextual connections.Вступ. На сьогодні кількість екранних проєкцій роману Ш. де Лакло "Небезпечні зв’язки" сягає двох десятків, що суперечить його репутації твору, який важко піддається адаптації. Основною метою дослідження є з’ясування чинників, які зумовили появу такої значної кількості версій цього складного тексту. До аналізу залучено фактично весь корпус наявних екранних проєкцій: вісім повнометражних фільмів, два відеофільми, односерійний телефільм, п’ять мінісеріалів та один багатосерійний проєкт, що дає змогу сформулювати репрезентативні висновки. Такий обсяг матеріалу вводиться в науковий обіг уперше, як і завдання виявити на його основі домінантні вектори ремедіації роману та окреслити сформовані адаптаційні моделі. Методи. Синтез порівняльно-типологічного, інтермедіального, інтертекстуального та історико-культурного методів із залученням підходів текстуального, контекстуального та стилістичного аналізу. Результати. У статті проаналізовано змістові трансформації роману, насамперед реінтерпретацію образів головних персонажів, особливу увагу приділено актуальному для Ш. де Лакло "жіночому питанню". Виокремлено ключові адаптаційні моделі "Небезпечних зв’язків": незалежні одна від одної екранізації Р. Вадима (1959), К. Барми (1980), С. Фрірза (1988) та М. Формана (1989), а також створену на основі фільму С. Фрірза модель Р. Камбла (1999). Побудовано систему екранних проєкцій роману Ш. де Лакло: роль претексту переходить від літературного оригіналу через п’єсу К. Гемптона до фільму С. Фрірза, який став основою для кількох повноформатних стрічок. Водночас на основі його моделі виник молодіжний кластер адаптацій, започаткований "Жорстокими іграми" Р. Камбла, який розвивається переважно в попкультурі. Окремо розглянуто телевізійні проєкти, дистанційовані від молодіжного сегмента, вони не підпорядковані єдиній моделі, а радше синтезують різні інтертексти. Виявлено й характеризовано нову адаптаційну модель, що сформувалася в мінісеріалах 2022 та 2025 рр. Висновки. Вагомою причиною кількісного зростання екранних проєкцій роману Ш. де Лакло є функціонування адаптаційних моделей, які або заступають місце літературного першоджерела, або існують паралельно з ним, утворюючи розгалужену систему інтертекстуальних зв’язків.ukadaptation modeladaptation and interpretationprototextintermedial translationintertextual connectionsValmontMerteuilthe woman questionадапційна модельадаптація та інтерпретаціяпретекстінтермедіальний перекладінтертекстуальні зв’язкитипологіяВальмонМертейСтаття