Предко Михайло ЄрофейовичДаниленко Лідія Іванівна2024-06-112024-06-112024Предко М. Є. Механізми впливу інститутів громадянського суспільства на антикорупційну політику України : дис. … д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Предко Михайло Єрофейович. – Київ, 2024. – 251 с.УДК 342.9:323.2:343.35:35.08](477)(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1822У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у теоретичному обґрунтуванні механізмів впливу інститутів громадянського суспільства (далі - ІГС) на процеси формування та реалізації антикорупційної політики України та розроблено практичні рекомендації органам державної влади (далі - ОДВ) та органам місцевого самоврядування (далі - ОМС) щодо їх застосування в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення нашої держави. Систематизовано основні наукові підходи до визначення понять у контексті термінологічних систем «корупція-корумпованість», «політична корупція – антикорупційна політика», «громадянське суспільство - ІГС - громадськість - механізми впливу ІГС на антикорупційну політику» та розкрито їх взаємозв'язок та смислові особливості. Акцентовано увагу на тому, що антикорупційна політика – це сукупність засобів, спрямованих на запобігання корупції, виявлення та припинення корупційних дій, а також на відновлення порушених стандартів доброчесності та етичних норм у сферах громадського та державного життя; а механізм впливу ІГС на антикорупційну політику – це багаторівнева система комплексних засобів, контекстуальна конкретизація яких залежить від їх функціональної спрямованості, методів, принципів та інструментів впливу. Розкрито особливості механізмів впливу ІГС як системи противаг корупції в сучасній Україні в контексті таких етапів: патріотично-номенклатурного як активізація громадських ініціатив (1991-1999 рр.); конфронтаційно-олігархічного як протистояння та протидія становленню системи олігархічної корупції (2000-2014 рр.); партнерсько-інституційного, коли ІГС стають активним суб'єктом антикорупційної політики (2015 р. - до сьогодні). Зазначено, що в нормативно-правових актах (далі-НПА) України відстежується зміна ролі ІГС у формуванні та впровадженні антикорупційної політики – від об'єкта правозастосовних приписів до активного суб'єкта (контроль за діяльністю органів влади, громадськості та інших суб'єктів; участь у розробці та впровадженні антикорупційних стратегій, програм та законів; надання експертної оцінки, консультації та рекомендації щодо політичних рішень у сфері протидії корупції; спрямованість заходів на підвищення громадської освіченості щодо негативних наслідків корупції та стимулювання активної громадянської участі; мобілізація громадян для участі в громадських ініціативах та протидії корупції через петиції, протести та інші форми вираження громадянської позиції тощо). Однак у законодавстві відсутня цілісна концепція діяльності інститутів громадянського суспільства в процесі формування та впровадження антикорупційної політики. Звернено увагу та те, що у НПА України враховується реалізація міжнародно-правових вимог щодо необхідності взаємодії ОДВ і ОMС та громадянського суспільства у сфері протидії корупції. Зазначено, що ефективна діяльність ІГС залежить від політичної волі як рішучості та здатності політичних лідерів до протидії корупції; від мотивації представників громадянського суспільства; пропаганди кращих практик участі громадськості у формуванні, виробленні та впровадженні антикорупційної політики. Проведений аналіз міжнародного антикорупційного досвіду дозволяє зробити висновок, що ефективна антикорупційна політика реалізуються в державах, які систематично та послідовно впроваджують комплексні заходи, залучаючи до них ІГС. Виокремлено й охарактеризовано ефективні моделі протидії корупції, зокрема: вертикальна (Сінгапур), у якій пріоритет належить вертикальним, жорстким адміністративним засобам; горизонтальна (Швеція) – відстежується багаторівнева система механізмів громадських ініціатив, громадських практик; змішана (Польща) – ґрунтується на взаємодії як вертикальних, так горизонтальних механізмів, в яких відстежується поєднання як адміністративних важелів впливу на вироблення та впровадження противаг корупції, так і активне застосування громадських стратегій. Підкреслено, що без обґрунтованого копіювання «розумних» антикорупційних практик, однак не завжди успішно «працюючих» у іншому контекстуальному полі, без критичного та виваженого їх переосмислення, неможливо досягнути ефективного результату. Акцентовано увагу як на ефективних міжнародних практиках, що вже успішно використовуються в Україні (створення спеціальних антикорупційних установ, Інститут викривання, зростання показників громадської участі), так і на чинники, які ще недостатньо використовуються, зокрема такі як: політична воля лідерів та інституцій; партнерське співробітництво між ОДВ та ОMС з громадськістю; ефективне залучення ІГС до антикорупційних просвітницьких заходів, підтримка громадських ініціатив та розширення діалогових платформ для оперативного реагування на звернення громадян про факти корупційних правопорушень. З'ясовано, що основними інструментами антикорупційної діяльності ІГС є громадський контроль, громадська експертиза, громадські слухання, моніторинг діяльності органів влади; проведення соціологічних досліджень; сприяння цифровізації державного та публічного управління. Зазначено, що новою формою громадської участі є волонтерський рух, що активізувався під час війни. Підкреслено, що для посилення розвитку громадських практик в Україні та ефективних партнерських відносин між ІГС і ОДВ та ОMС необхідно створювати дієві механізми прямих та зворотних зв'язків між ними на всіх рівнях управління та визначено взаємодію між ними як комплекс взаємопов'язаних дій та спільних проєктів, що спрямовані на виявлення, запобігання та припинення корупційних проявів у різних сферах суспільства, та включають інформаційно- комунікативний, експертно-аналітичний, освітньо-виховний, організаційно- фінансовий, практично-партнерський механізми. Зазначено, що громадянське суспільство, виступаючи важливим чинником підтримки антикорупційних заходів під час війни та у післявоєнний час (контроль і моніторинг за витратами, розподілом гуманітарної допомоги та проєктами відновлення країни), може здійснювати тиск на владу для забезпечення прозорості та підзвітності під час відновлення та реконструкції; надавати юридичну допомогу постраждалим від корупційних порушень та захищати їхні права в судовому порядку; брати участь у процесі прийняття рішень та розробці стратегій відновлення, що дозволяє враховувати інтереси громади та мінімізувати корупційні ризики. Обгрунтовано і розроблено модель оптимізації діяльності ІГС у виробленні антикорупційної політики, складовими чинниками якої є: механізми взаємодії між ними та ОДВ і ОMС; системний моніторинг рівня довіри до органів влади; врахування конкретних контекстів корупційних ризиків; особисті якості представників ІГС (компетентність; відповідальність; здатність ефективно співпрацювати з різними недержавними організаціями, владними структурами, міжнародними партнерами та іншими зацікавленими сторонами; адаптивність; лідерство); система антикорупційних освітньо-виховних заходів. Розроблено практичні рекомендації щодо мінімізації негативного впливу корупції в Україні шляхом посилення ролі ІГС у процесі формування та впровадження антикорупційної політики в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення нашої держави. У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні основи дослідження механізмів впливу інститутів громадянського суспільства на антикорупційну політику України» розкрито ступінь наукової розробленості проблеми в теорії і практиці публічного управління, уточнено понятійно-категоріальний апарат. У другому розділі «Mеханізми впливу ІГС як чинники запобігання, виявлення та протидії корупції» визначено й обґрунтовано основні етапи, нормативно-правові засади формування інституційної спроможності ІГС в Україні та проаналізовано ефективні антикорупційні зарубіжні практики, в яких однією із складових є громадська участь. У третьому розділі «Пріоритетні напрями посилення впливу ІГС на антикорупційну політику в сучасній Україні» розкрито можливості імплементації міжнародного антикорупційного досвіду в Україні, досліджено сучасні форми і методи діяльності ІГС та подана їx оптимальна модель як система складовиx меxанізмів впливу на формування та впровадження державної антикорупційної політики.The dissertation addresses the urgent scientific task, which consists in the theoretical substantiation of mechanisms of influence of civil society institutions (hereinafter – CSI) on the processes of formation and implementation of an anti- corruption policy in Ukraine. Practical recommendations for the state authorities (hereinafter – SA) and local self-government bodies (hereinafter – LSG) on their application in conditions of martial law and post-war recovery of our state have been developed. The main scientific approaches to the definition of concepts in the context of terminological systems “corruption–corruptibility”, “political corruption–anti- corruption policy”, “civil society–CSI–public–mechanisms of influence of CSI on anti- corruption policy” are systematized and their interrelation and semantic features are revealed. Attention is focused on the fact that anti-corruption policy is a set of measures aimed at preventing corruption, detecting and stopping corrupt actions, as well as restoring violated standards of integrity and ethical norms in the fields of public and state life; and the mechanism of CSI influence on anti-corruption policy is a multi-level system of complex means, the contextual specification of which depends on functional orientation, methods, principles and instruments of influence. The features of the mechanisms of influence of CSI as a system of counterbalances to corruption in modern Ukraine are disclosed in the context of stages, namely: patriotic-nomenclature as the activation of civic initiatives (1991– 1999); confrontational-oligarchic as resistance and opposition to the formation of an oligarchic corruption system (2000 – 2014); partnership-institutional, when CSI becomes an active subject of anti-corruption policy (2015 – to the present). It is noted that changes in the role of CSI in the formation and implementation of anti-corruption policy can be traced in the regulatory legal acts (hereinafter – RLA) of Ukraine – from the object of law enforcement regulations to an active subject (control over the activities of authorities, the public and other entities; participation in the development and implementation of anti-corruption strategies, programs and laws; provision of expert assessment, consultations and recommendations on political decisions in the field of anti-corruption; directing measures to increase public awareness of the negative consequences of corruption and stimulate active civic participation; mobilizing citizens to participate in civic initiatives and counteracting corruption through petitions, protests, and other forms of expressing civic position, etc.). However, the legislation lacks a holistic concept of the activities of civil society institutions in the process of formation and implementation of anti-corruption policies. Attention has been drawn to the fact that the legislation of Ukraine takes into account the implementation of international legal requirements on the necessity of interaction between state authorities and local governments on the one hand and civil society on the other in the field of combating corruption. It was noted that effective activity of civil society institutions depends on: political will as determination and readiness of political leaders to combat corruption; motivation of civil society representatives; promotion of best practices of public participation in the formation, development and implementation of anti-corruption policy. The analysis of international anti-corruption experience allows us to conclude that effective anti-corruption policies are implemented in countries that systematically and consistently introduce comprehensive measures, involving civil society institutions (CSI). Effective models of countering corruption are distinguished and characterized: vertical (Singapore), where priority is given to vertical, strict administrative measures; horizontal (Sweden) – a multi-level system of mechanisms of civic initiatives, civic practices is traced; mixed (Poland) – based on the interaction of both vertical and horizontal mechanisms, combining administrative levers of influence on the development and implementation of anti-corruption countermeasures, as well as the active application of civic strategies. It is emphasized that without well-founded replication of “smart” anti-corruption practices, which may not always work successfully in another contextual field, and without a critical and balanced reconsideration, it is impossible to achieve an effective result. Emphasis is placed on effective international practices already successfully utilized in Ukraine (creation of specialized anti-corruption institutions, the Institute of Exposure, increased indicators of public participation, etc.), as well as on factors that are still underutilized. This includes political will of leaders and institutions, partnership cooperation between state authorities (SA) and local self-government bodies (LSG) with civil society, and effective involvement of civil society institutions (CSI) in anti-corruption awareness events. It also involves supporting civic initiatives and expanding dialogue platforms for prompt response to citizens' reports of corruption violations. It is found that the main tools of civil society institutions' anti-corruption activities are public control, public expertise, public hearings, monitoring of government activities; conducting sociological research and promoting digitalization of public administration. It was noted that a new form of public participation is the volunteer movement, which became active during the war. It is also emphasized that in order to strengthen the development of public practices in Ukraine and effective partnerships between state authorities, local governments and civil society institutions, it is necessary to create effective feedback mechanisms and direct links between them at all levels of government. The interaction between them is defined as a set of interrelated actions and joint projects aimed at identifying, preventing and combating corrupt practices in various spheres of society that include the following mechanisms: informational-communicative, expert- analytical, educational-promotional, organizational-financial, and practical- partnership. It is noted that civil society, acting as an important factor in supporting anti- corruption measures during the war and post-war periods (control and monitoring of expenditures, distribution of humanitarian aid and country recovery projects), can exert pressure on the authorities to ensure transparency and accountability in recovery and reconstruction; provide legal assistance to victims of corruption violations and protect their rights in court; participate in the decision-making process and the development of reconstruction strategies, which allows taking into account the interests of society and minimizing corruption risks. A model for optimizing the activities of civil society institutions in the development of anti-corruption policies is substantiated and developed, the constituent factors of which are: mechanisms of interaction between them and state authorities and local governments; systematic monitoring of the level of trust in the authorities; consideration of specific contexts of corruption risks; personal qualities of representatives of civil society institutions (competence; responsibility; ability to cooperate effectively with various non-state organizations, governmental structures, international partners and other interested parties, adaptability, leadership); anti- corruption strategy for educational activities. Practical recommendations have been made to minimize the detrimental effects of corruption in Ukraine. These suggestions focus on bolstering the involvement of civil society institutions in shaping and executing anti-corruption policies in the conditions of martial law and post-war reconstruction of our state. The first chapter of the dissertation “Theoretical Foundations of Investigating Mechanisms of Civil Society Institutions' Influence on Anti-Corruption Policy of Ukraine,” reveals the degree of scientific development of the problem in the theory and practice of public administration, refining the conceptual and categorical apparatus. The second chapter “Mechanisms of CSI Influence as Factors in Prevention, Detection, and Counteraction to Corruption,” identifies and substantiates the main stages, regulatory and legal framework for the formation of institutional capacity of civil society institutions in Ukraine and analyzes effective anti-corruption practices in foreign countries, in which public participation is one of the components. The third chapter “Priority Directions for Strengthening CSI's Means of Influence on Anti-Corruption Policy in Modern Ukraine,” reveals the possibilities of implementing international anti-corruption experience in Ukraine, examines modern forms and methods of activities of civil society institutions presenting an optimal model as a system of components of mechanisms of influence on the formation and implementation of the state anti-corruption policy.uaдержавне управлінняпублічне управліннякорупціяінститути громадянського суспільстваантикорупційна політикамеxанізми протидії корупціїоргани державної владиоргани місцевого самоврядуванняпредставницькі органи владизапобігання та протидія корупціїpublic administrationpublic managementcorruptioncivil society institutionsanti-corruption policyanti-corruption mechanismspublic authoritieslocal self-government bodiesrepresentative authoritiesprevention and counteraction to corruptionДисертація