Sobolievskyi, PavloPavloSobolievskyi2026-04-072026-04-072025-09-04Sobolievskyi, P. (2025). MODERN INTERPRETATION OF THE ORDINARY LANGUAGE PHILOSOPHY: A CONTEXTUALIST APPROACH. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 1(12), 113–116. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/12-19/2310.17721/2523-4064.2025/12-19/23https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14508B a c k g r o u n d . In current debates about knowledge, the contextualist approach – especially its reliance on how people use the word "know" in everyday conversations – has faced growing criticism. The core issue is this: just because something is commonly said doesn't mean it should be taken as a solid basis for building a theory. Everyday ways of speaking may reflect certain habits or intuitions, but they don't automatically justify splitting knowledge into different types – like "low-standard knowledge" (L-knowledge) and "high-standard knowledge" (H-knowledge). In short, the contextualist argument, which claims that what counts as knowledge depends on the situation, doesn't hold up. Its reliance on linguistic habits is too weak to support the weight of its theoretical conclusions. M e t h o d s . This study uses conceptual analysis to clarify how different kinds of knowledge are understood – particularly the difference between low-, medium-, and high-standard knowledge. It also draws on historical and philosophical research, including a close look at major thinkers and recent theories. R e s u l t s . One key finding is that high-standard knowledge (H-knowledge) – the kind that demands complete certainty – doesn't work in practice. It adds no real value to how we talk, reason, or act together. If only infallible knowledge counted, most everyday claims to "know" something would fall apart. Worse still, the kind of extreme doubt used to justify H-knowledge is destructive – it erases even ordinary, useful knowledge and breaks down our ability to think or act with any confidence. In contrast, low-standard knowledge (L-knowledge), where certainty isn't required, proves both useful and defensible. This idea traces back to thinkers like N. Malcolm and fits well with how we actually reason and communicate. Keeping this fallible – but functional – idea of knowledge allows us to tell the difference between informed belief and mere guesswork. It also helps language and teamwork function effectively. So L-knowledge isn't a weaker form of knowing – it's a practical tool for dealing with uncertainty and making decisions. C o n c l u s i o n s . The paper argues that H-knowledge and L-knowledge can't be combined into a single theory. They come from fundamentally different ways of thinking about what it means to "know". There's no middle ground here: a choice must be made. And the better choice, as argued, is fallibilism – the view that knowledge can still be valid even if it isn't perfect. Radical doubt still plays an important role in philosophy, but it shouldn't push us to demand impossible standards. Instead, it should remind us why more flexible, realistic standards work better. In the end, the fallibilist approach doesn't represent a compromise – it's the only workable foundation for a consistent and useful theory of knowledge.Вс т у п . Наголошено, що в сучасній епістемологічній дискусії контекстуалістський підхід до знання, зокрема його звернення до повсякденної мови та повсякденного вжитку, часто піддається критиці. Основна теза цієї критики полягає в тому, що апеляція до мовної інтуїції та практик повсякденного спілкування не може сама по собі слугувати належною підставою для прийняття теоретичних зобов'язань, закладених у таких практиках. Підкреслено, що повсякденне мовне вживання, хоча й репрезентує певні епістемічні інтуїції, не має достатньої нормативної сили, щоб виправдати поділ на різні типи знання, зокрема на знання за низькими (знання L) і високими (знання H) стандартами. Отже, контекстуалістський аргумент, що покладається на мінливість змісту тверджень на кшталт "S знає, що P" залежно від контексту, не витримує критики, оскільки його мовна основа є емпірично слабкою і теоретично необґрунтованою. Означено, що стратегія подолання таких контраргументів полягає у зверненні до напрацювань філософії повсякденної мови, які доводять доречність аналізу висловлювань природної мови в межах наукового та філософського пізнання. Ме тоди . Здійснено концептуальний аналіз ключових епістемологічних понять із метою встановлення чітких розрізнень між різними формами знання – зокрема між знанням за низькими стандартами (знання L), знанням за високими стандартами (знання H) та знанням за середніми стандартами (знання M). Застосовано метод історико-філософської реконструкції, зокрема здійснюється систематичний аналіз філософських джерел і сучасного теоретичного доробку задля визначення місця методології філософії повсякденної мови в межах сучасної епістемології. Рез у ль та ти . Розкрито, що ключова проблема, яка постає у зв'язку зі знанням H, полягає в його повній нефункціональності в межах практичної епістемології. Концепція знання, що вимагає абсолютної певності, не лише не виконує жодної комунікативної функції, а й робить будь-яке твердження про знання неможливим. Аргументовано, що всі акти комунікації та практичної взаємодії, що передбачають посилання на знання, втратили б сенс, якби єдиною допустимою нормою залишалося знання за стандартами інфалібілізму. Натомість визначено, що знання у сенсі фалібілізму (знання L) має як теоретичне, так і прагматичне обґрунтування. Збереження концепту знання L дає змогу не лише здійснювати осмислену епістемічну диференціацію (наприклад, між обґрунтованим переконанням та здогадкою), а й підтримує нормальне функціонування мови. У цьому контексті знання L не є спрощеною формою знання, а радше фундаментальним інструментом когнітивної навігації в умовах епістемічної обмеженості. Вис н овк и . Обґрунтовано, що між знанням H і знанням L немає можливості теоретичного компромісу. Ці дві концепції втілюють несумісні епістемічні інтуїції, і будь-яка спроба інтеграції їх у межах єдиної теорії приречена на невдачу. Теоретик знання має здійснити свідомий вибір між ними, і цей вибір, за логікою представленого аргументу, повинен схилитися на користь фалібілізму. Таким чином, доведено, що в контексті філософії мови концепція фалібілізму знання постає не як компроміс, а як єдина життєздатна основа для побудови послідовної теорії пізнання.ukсучасна філософіяфілософія повсякденної мовилінгвістична філософіяконтекстуалізм.modern philosophyordinary language philosophylinguistic analysiscontextualismepistemology.Стаття