Браславська, ОксанаОксанаБраславськаРожі, ТомасТомасРожіГрицик, Олег МиколайовичОлег МиколайовичГрицик2026-04-262026-04-262025-12-30Браславська, О., Рожі, Т., & Грицик, О. (2025). Регіональні особливості деградації ґрунтів в Україні: екологічні виклики та шляхи їх подолання. Фізична географія та геоморфологія, 48(2), 31–39. https://doi.org/10.17721/phgg.2025.48.2/130.0310.17721/phgg.2025.48.2/130.03https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17509Стаття присвячена дослідженню процесів деградації ґрунтів в Україні, зокрема дегуміфікації чорноземів, ерозії, засолення та агровиснаження, які становлять загрозу для родючості та аграрного потенціалу країни. Аналізується вплив антропогенних факторів на структурно-агрегатний склад і вміст гумусу в ґрунтах центральних і південних регіонів. Проблема деградації ґрунтів є однією з ключових екологічних загроз для України, оскільки чорноземи, що формують основу сільськогосподарського виробництва, зазнають інтенсивного виснаження через нераціональне землекористування. Зменшення вмісту гумусу, ерозійні процеси та забруднення важкими металами обмежують продуктивність земель і вимагають розробки ефективних стратегій збереження ґрунтових ресурсів. Метою роботи є дослідження регіональних особливостей деградаційних процесів у чорноземах України, оцінка змін їх структурно-агрегатного складу, водостійкості та вмісту гумусу залежно від типу землекористування, а також розробка рекомендацій для уповільнення деградації та відновлення родючості. Дослідження проводилися в степовій і лісостеповій зонах України на цілинних, орних і ґрунтах під лісосмугами. Використано метод ґрунтових ключів для генетико-географічного аналізу та метод ґрунтово-режимних спостережень для моніторингу вологості, температури й хімічного складу. Встановлено, що інтенсивне сільськогосподарське використання чорноземів призводить до зниження коефіцієнта структурності з 9,3 до 3,1, зменшення частки агрономічно цінних агрегатів до 75% і водостійкості до 0,55, що підвищує вразливість ґрунтів до ерозії. Виведення ґрунтів з процесу сільськогосподарського використання сприяє відновленню структури, підвищенню водостійкості до 0,86 і вмісту гумусу до 9,22% у верхньому шарі. Розвиток чорноземних ґрунтів під лісосмугами сприяє зростанню частки дрібнодисперсних частинок, а коефіцієнт структурності знижується до 2,8, що вказує на погіршення стабільності. Ерозія, засолення та агровиснаження залишаються ключовими факторами деградації. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вивчення довгострокового впливу лісосмуг на ґрунтову структуру, розробку адаптованих ґрунтозахисних технологій і контурно-меліоративного землевпорядкування. Необхідно також удосконалити методи моніторингу деградаційних процесів для прогнозування змін і розробки стратегій сталого землекористування.The article is devoted to the study of soil degradation processes in Ukraine, in particular the dehumification of chernozems, erosion, salinization, and agro-depletion, which pose a threat to the fertility and agrarian potential of the country. The impact of anthropogenic factors on the structural and aggregate composition and humus content in the soils of the central and southern regions is analyzed. The problem of soil degradation is one of the key environmental threats for Ukraine, as chernozems, which form the basis of agricultural production, are undergoing intensive depletion due to irrational land use. The reduction in humus content, erosion processes, and pollution with heavy metals limit land productivity and require the development of effective strategies for the preservation of soil resources. The aim of the work is to study the regional characteristics of degradation processes in Ukrainian chernozems, assess changes in their structural and aggregate composition, water stability, and humus content depending on the type of land use, as well as develop recommendations to slow down degradation and restore fertility. The research was conducted in the steppe and forest-steppe zones of Ukraine on virgin soils, arable lands, and soils under shelterbelts. The soil key method was used for genetic and geographical analysis, and the soil regime observation method was applied to monitor moisture, temperature, and chemical composition. It was found that intensive agricultural use of chernozems leads to a decrease in the structural coefficient from 9.3 to 3.1, a reduction in the share of agronomically valuable aggregates to 75%, and a decline in water stability to 0.55, which increases the vulnerability of soils to erosion. Removing soils from agricultural use contributes to the restoration of structure, an increase in water stability to 0.86, and a rise in humus content to 9.22% in the upper layer. The development of chernozem soils under shelterbelts promotes an increase in the proportion of fine particles, while the structural coefficient decreases to 2.8, indicating a deterioration in stability. Erosion, salinization, and agro-depletion remain key factors of degradation. Further research should focus on studying the long-term impact of shelterbelts on soil structure, developing adapted soil protection technologies, and implementing contour-meliorative land management. It is also necessary to improve methods for monitoring degradation processes to forecast changes and develop strategies for sustainable land use.ukдеградація ґрунтіврегіони Україниекологіятехнологічне навантаженняерозія ґрунтівsoil degradationregions of Ukraineecologytechnological loadsoil erosionСтаття