Вільна, ЯрославаЯрославаВільна2026-03-092026-03-092025-12-12Вільна, Я. (2025). The Motif of Reconciliation with Itself as A Grace in T.Shevchenko's Poem "Still Dreaming: Under the Mountain…". Shevchenko Studies(1 (28)), 47–63. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2025.1(28).47-6310.17721/2410-4094.2025.1(28).47-63https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11990Background. This study analyzes the role of the motif of reconciliation with oneself as grace in Taras Shevchenko's poem "I still dream: beneath the hill…". Traditional interpretations of the idea and genre parameters of the work are not regarded here as final. This short piece illustrates the poet's creative thinking, which is manifested in his ability to combine a significant philosophical idea with a plot that is perfect in its simplicity. The research is based on textual analysis, contextual interpretation, and consideration of the underlying factors and purpose of the poem's creation. Methods . The study employs biographical, historical-literary, and comparative- typological methods. Results. The analysis of Shevchenko's poem "I still dream: beneath the hill…" focuses on identifying as central the motif of reconciliation with oneself as grace, inspired by the Christian foundations of philosophy and ethics, and characteristic patterns of Shevchenko's poetry. The work is examined in the context of Ukrainian Romantic poetry of the first half and mid-19th century. It has been determined that even a careful, attentive reading – let alone through the stated methods – highlights the fragility of conventional formulations regarding the theme, idea, and motif of the poem. Accordingly, the common assertion that by genre and style the piece gravitates toward idyll, or is an idyll, seems to mislead the interpretive focus and obscure the true meaning of the poem as well as its genre definition. Conclusions. Thus, we are convinced that this is not merely a lyrical poem resembling the traditional genre of idyll. It has been demonstrated that this lyrical-epic sketch also carries traits of meditative-philosophical poetry, as it conveys Shevchenko's reflections on the fundamental levels of human spiritual life: its origins, meanings, goals, and results of inner transformation. This is established above all by comparing the poem with Shevchenko's works of the early exile period and by correlating its spiritual insights with those affirmed in the Holy Scripture. The observation is further reinforced by comparing the poem with the work of his predecessor (P. Hulak-Artemovsky) and by referring to the differing sense of an ostensibly similar scene in the work of his successor (I. Nechui-Levytsky). The format of contemplating existential issues leads the author/persona to the recognition of eternal values in human life. For Shevchenko, it is enough to voice only two rhetorical questions of the character: "…And the old man sits and smiles, and quietly: 'Where is that misfortune? Those sorrows, those enemies?' " These questions not only emphasize the sharpness of the poem's plot through an apparently unexpected thematic turn but also articulate the scale of its central idea. This idea is realized as an affirmation of what we would now call personal spiritual practice – the process that transforms life priorities and leads to the perception of reconciliation with oneself and with life as grace. In the end: what you are, so is the world around you.Вступ. У дослідженні аналізується роль мотиву замирення із собою як благодаті у творі "І досі сниться: під горою…" Т. Шевченка. Традиційні оцінки ідеї твору, його жанрових параметрів не вважаємо остаточними. Цей невеликий за обсягом твір ілюструє креатив поетичного мислення автора, що реалізується у вмінні автора поєднувати важливу філософську ідею з досконалою у своїй простоті фабулою твору. Дослідження здійснюється на основі аналізу тексту твору, його контексту, врахуванні підоснов і мети його написання. Методи. У роботі використані: біографічний, історико- літературний, порівняльно-типологічний методи. Результати. Аналіз твору "І досі сниться: під горою…" Т. Шевченка здійснюється саме на рівні означення пріоритетним для твору мотиву замирення з собою як благодаті, що інспіровано християнською основою філософії та етики, патернів поезії Т. Шевченка. Твір розглядається у контексті української романтичної поезії першої половини та середини ХІХ століття. Визначено, що навіть практика уважної, вдумливої рецепції, не кажучи вже про зазначені вище методи дослідження, увиразнюють вразливість усталених формулювань теми, ідеї, мотиву твору та, відповідно, стверджень того, що за жанром і стилем твір тяжіє до ідилії або є ідилією. Вважаємо, що останнє збиває фокус уваги і затьмарює сенс твору та означення його жанру. Висновки. Відтак певні, що це не просто ліричний вірш, що подібний до традиційного жанру ідилії. Доведено, що цей ліро-епічний етюд має також ознаки медитативно-філософської поезії, оскільки транслює роздуми Т. Шевченка з приводу надважливих рівнів духовного  життя особистості:  першопричин,  смислів, мет та передусім через порівняння твору із поетичним доробком Т. Шевченка перших років заслання, відповідністю сенсів його духовних прозрінь у творчості до ствердженого Святим Письмом. Спостережене додатково увиразнюється порівнянням поезії з твором попередника (П. Гулака-Артемовського) і посиланням на відмінний сенс нібито аналогічної сцени у творі наступника поета (І. Нечуя-Левицького). Формат осмислення екзистенційних проблем буття підводить автора/персонажа до визнання значення вічних смислів людського життя. І Т. Шевченкові для цього достатньо озвучити лише два риторичні запитання персонажа: "А дід сидить / І усміхається, і... / нишком: – "Де ж те лихо? / Печалі тії, вороги?". Запитання ці не лише підкреслюють гостроту фабульного звучання твору через ніби несподіваний поворот теми, а й артикулюють масштаб провідної ідеї, що реалізується як ствердження того, що зараз би назвали досвідом персональної духовної практики. Себто того, що призводить до зміни життєвих пріоритетів, зокрема, і до сприйняття станузамирення особистості із собою та життям як благодаті. Врешті, який ти, такий і світ навколо тебе.ukpersona/authormotiflyrical-epic sketchmeditative-philosophical dimension of poetryspiritual transformationgraceперсонаж/автормотивліро-епічний етюдмедитативно-філософський план поезіїдуховна трансформаціяблагодатьСтаття