Нахлік , ЄвгенЄвгенНахлік2026-04-082026-04-082024-02-10Нахлік, Є. (2024). PERIODIZATION OF UKRAINIAN-POLISH RELATIONS IN GALICIA UNDER AUSTRIA: NATIONAL STRUGGLE, COOPERATION AND THE SEARCH FOR AGREEMENT. Polish Studies of Kyiv, 39(39), 307–354. https://doi.org/10.17721/psk.2023.39.307-35410.17721/psk.2023.39.307-354https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14877The author distinguishes five historical stages in the development of Ukrainian-Polish socio-political, cultural, educational, and literary relations in sub-Austrian Galicia in the nineteenth and early twentieth centuries. The first stage is from the beginning of the Austrian annexation of Galicia (1772) to the eve of the revolution (February 1848). For the Galician-Ruthenian leadership, it was a stage of national and cultural revival that lasted from the beginning of the nineteenth century. For the Polish leadership, it was a political and conspiratorial stage of the national liberation struggle to restore the recently lost statehood. The second stage is from the revolutionary Spring of Nations (March 1848-1849) to the end of the reactionary era (1850-1859). In 1848-1849, Polish revolutionary writers published numerous propaganda works in Ukrainian (political poems, messages, fables, poems, short stories, letters, appeals, and articles) in brochures or in periodicals of the time, calling on Galician “Ruthenians” to support the Polish struggle against the Austrian enslavers. However, the church and cultural and educational leadership of the “Ruthenians” acted as a self-sufficient and independent political force, part of the entire Ukrainian people, loyal to the Habsburg monarchy. Later (1894), V. Budzynovskyi and M. Pavlyk condemned the Austrophilic loyalty of the “Rusyns” of that time, while Ivan Franko justified it. Signed at the Slavic Congress in Prague on June 7, 1848, the agreement between Galician Ukrainians and Poles (the first under Austrian rule) on an autonomous Ukrainian-Polish federation in Galicia (within the Austrian Empire) theoretically laid down the most optimal and promising foundations for Ukrainian-Polish understanding, cooperation, and equal coexistence in the region, but was not implemented. The third stage covers the era of reforms: from the beginning of constitutional experiments in the Austrian Empire to the transformation of Galicia into a disproportionate Polish-Ukrainian autonomy (1859-1873). Attempts at Ukrainian-Polish rapprochement were renewed: the governor of Galicia, A. Goluchowski tried unsuccessfully to legalize the conversion of Ukrainian spelling from Cyrillic to Latin (1859-1861), financed the newspaper “Rus” (1867), and the vice-marshal of the Galician Provincial Sejm, Yu. Lavrovskyi, and other Galician-Ruthenian ambassadors initiated the Polish-Ukrainian agreement of 1869-1871 based on a program of 32 articles, which, however, was not adopted in the Sejm. The situation in Austrian-Polish-Ukrainian relations in Galicia changed to the opposite: in 1848-1849, the Austrian authorities fought the Polish nobleman’s revolutionary movement, gaining the loyalty of most Galician Ukrainians, and in 1867-1873, on the contrary, the conservative Polish nobility reached an agreement with the Austrian authorities and achieved national and territorial autonomy for Galicia under Polish domination. Under these conditions, the fourth stage (1890-1897) continued. From the late 1870s to the mid-1890s, a new phenomenon was the attempts at cooperation and interaction between Ukrainian (I. Franko, M. Pavlyk, and others) and Polish socialists in Galicia. The most successful attempts at Ukrainian-Polish political agreement and cultural and educational cooperation in Galicia end this stage with the “New Era” of national democrats O. Barvinskyi and Y. Romanchuk and the stadtholder of Galicia K. Badeni (1890-1894), as well as the “New Course” of O. Barvinskyi (1895-1897). The fifth stage lasted from the aggravation of the Ukrainian-Polish confrontation as a result of the bloody parliamentary elections in March 1897 to the beginning of the collapse of the Austro-Hungarian Empire (October 1918). Under the threat of Ukrainian-Austrian understanding due to the government’s support for Ukrainians, the stadtholder of Galicia A. Potocki negotiated with Ukrainian national democrats (primarily the head of the Ukrainian club in the Galician Sejm, E. Olesnytskyi) in 1907-1908, but their agreements were nullified by a terrorist attack by a student of the University of Vienna, a social democrat, M. Sichynskyi. Under the leadership of the new stadtholder of Galicia, M. Bobrzynski, a Polish-Ukrainian compromise draft of the reform of elections to the Galician Sejm (1913) was developed, but due to the protests of the Polish opposition minority and Muscophiles, Bobrzynski resigned. Under the new stadtholder of Galicia, V. Korytowski, and the decisive role of Greek Catholic Metropolitan Andrey Sheptytskyi, the Galician Sejm in 1914 adopted a reform of the provincial statute and the introduction of a new electoral order to the Sejm. This law (the so-called Galician Equalization) opened up historical opportunities for Ukrainian-Polish dialogue and reconciliation that were unimaginable until then, but were not realized due to the outbreak of World War I.У розвитку українсько-польських суспільно-політичних, культурно-освітніх і літературних взаємин у підавстрійській Галичині ХІХ – початку ХХ ст. автор виокремлює п’ять історичних етапів. Перший етап – від початку австрійської анексії Галичини (1772) до передодня революції (лютий 1848). Для галицько-руського проводу це етап національно-культурного відродження, яке тривало від початку ХІХ ст. Для польського проводу це політичний і конспіративний етап національно-визвольної боротьби за відновлення недавно втраченої державності. Другий етап – від революційної Весни Народів (березень 1848 – 1849) до закінчення доби реакції (1850–1859). Польські революційні літератори в 1848–1849 рр. опублікували брошурками або в тогочасній періодиці численні агітаційні твори українською мовою (політичні вірші, послання, байки, поеми, оповідання, листи, заклики, статті) із закликами до галицьких «русинів» підтримати боротьбу поляків проти австрійських поневолювачів. Однак церковний та культурно-освітній провід «русинів» виступив як самодостатня і самостійна політична сила, частина всього українського народу, лояльно налаштована до Габсбурзької монархії. Згодом (1894) В. Будзиновський, М. Павлик осудили тогочасну австрофільську лояльність «русинів», а І. Франко виправдовував. Підписана на Слов’янському з’їзді у Празі 7 червня 1848 р. угода між галицькими українцями та поляками (перша за австрійського панування) – про автономну (у складі Австрійської імперії) українсько-польську федерацію у Галичині теоретично закладала найоптимальніші та найперспективніші засади для українсько-польського порозуміння, злагоди і рівноправного співжиття у краї, але не була зреалізована. Третій етап охоплює добу реформ: від початку конституційних експериментів в Австрійській імперії до перетворення Галичини на диспропорційну польсько-українську автономію (1859–1873). Поновлено спроби українсько-польського зближення: намісник Галичини А. Ґолуховський без успіху силкувався узаконити переведення українського правопису з кирилиці на латинку (1859–1861), фінансував газету «Русь» (1867), а віцемаршалок Галицького крайового сейму Юліян Лавровський та інші галицько-руські посли ініціювали польсько-українську угодову акцію 1869–1871 рр. на основі програми з 32 статей, яка, однак, не була ухвалена в сеймі. Ситуація в австрійсько-польсько-українських відносинах у Галичині змінилася на протилежну: в 1848–1849 рр. австрійська влада поборювала польсько-шляхетський революційний рух, заручившись лояльністю більшості галицьких українців, а в 1867–1873 рр., навпаки, консервативно налаштована польська шляхта досягла угоди з австрійською владою й домоглася національно-територіальної автономії Галичини під своїм домінуванням. За цих умов тривав четвертий етап (1890–1897). Новим явищем стали від кінця 1870-х років до середини 1890-х спроби співпраці та взаємодії між українськими (І. Франко, М. Павлик та ін.) і польськими соціалістами в Галичині. Завершують етап найуспішніші в підавстрійській Галичині спроби українсько-польської політичної згоди і культурно-освітньої співпраці – «нова ера» народовців Ол. Барвінського та Ю. Романчука і галицького намісника К. Бадені (1890–1894), «новий курс» Ол. Барвінського (1895–1897). П’ятий етап тривав від загострення українсько-польського протистояння внаслідок кривавих парламентських виборів у березні 1897 р. до початку розпаду Австро-Угорської імперії (жовтень 1918). Під загрозою українсько-австрійського порозуміння внаслідок підтримки українців з боку уряду на перемовини з українськими націонал-демократами (передусім головою українського клубу в Галицькому сеймі Е. Олесницьким) пішов у 1907–1908 рр. галицький намісник А. Потоцький, але їхні домовленості звів нанівець терористичний акт студента Віденського університету, соціал-демократа М. Січинського. Під керівництвом нового намісника Галичини М. Бобжинського опрацьовано польсько-український компромісний проєкт реформи виборів до Галицького сейму (1913), однак через спротив польської опозиційної меншості і москвофілів Бобжинський подав у відставку. За нового намісника В. Коритовського й вирішальної ролі митрополита Андрея Шептицького Галицький сейм 1914 р. ухвалив реформу крайового статуту й запровадження нової виборчої ординації до сейму. Цей закон (так зване галицьке зрівняння) відкривав не мислимі доти історичні можливості для українсько-польського діалогу та примирення, але не був реалізований через початок Першої світової війни.ukPolish-Ukrainian agreementautonomy of GaliciaSpring of NationsSlavic Congress of 1848Yu. LavrovskyiIvan FrankoM. PavlykO. BarvinskyiAndrei Sheptytskyi“Galician equalization” of 1914польсько-українська згодаавтономія ГаличиниВесна НародівСлов’янський з’їзд 1848Ю. ЛавровськийІ. ФранкоМ. ПавликО. Барвінський«нова ера»Андрей Шептицький«галицьке зрівняння» 1914Стаття