Бугров, Мирослав ВолодимировичМирослав ВолодимировичБугровРуденко, Сергій Валерійович2024-12-302024-12-302024-12-30Бугров М.В. Самоідентифікація філософії як завдання сучасності: історико­філософський вимір : дис. ... доктора філософії : 033 Філософія / наук. кер. С.В. Руденко. Київ, 2024. 211 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5630Дисертаційне дослідження присвячене систематичному вивченню та історико-філософській експлікації дискурсу самоідентифікації філософії в українській культурі ХХ-ХХІ століть, визначенню його атрибутивних характеристик, специфічних рис та змістовних особливостей, обґрунтуванню умов можливості застосування світового та національного досвіду самоідентифікації філософії до розробки стратегій трансформації сучасної філософської науки та освіти України, які відповідають актуальним суспільним запитам і потребам в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення України. Дисертаційне дослідження містить комплексну характеристику дискурсу і теоретичне узагальнення досвіду самоідентифікації філософії в українській філософській культурі ХХ-ХХІ століть, теоретична реконструкція його структури, яка включає культурний кластер української наукової еміграції; культурний кластер радянської доби першої половини ХХ століття; культурний кластер радянської доби другої половини ХХ століття (Київська філософська школа); культурний кластер пострадянської доби та культурний кластер сучасної української філософії. У дисертаційному дослідженні розкрито структуру зміст дискурсу самоідентифікації філософії в сучасній академічній культурі України. Обґрунтовано, що самоідентифікація сучасної української філософії здійснюється на трьох основних рівнях: (1) міжпоколіннєвому; (2) міжінституційному; (3) міжнародному, кожен з яких має два субрівні: (1) внутрішньогенераційного діалогу та (2) інтерінституційного діалогу. Перший розділ дисертаційного дослідження містить аналітичний огляд сучасної наукової літератури, що стосується теми та проблеми дисертаційної роботи, уточнення змісту ключових категорій та понять, які використовуються у дисертаційному дослідженні, обґрунтування умов можливості застосування метафілософських категорій та понять до аналізу історичного розвитку української філософії. У цій частині дисертації автор обґрунтовує звʼязок метафілософії із самоідентифікацією філософії. В контексті самоідентифікації філософії, метафілософія допомагає розуміти, як філософія визначає своє місце та роль у світі знання, які принципи вона обирає для розв’язання філософських проблем, і які критерії вона встановлює для визначення своєї ефективності. Таким чином, метафілософія допомагає філософії розуміти саму себе, визначаючи її ідентичність та її місію у філософському світі. Другий розділ дисертації присвячений дослідженню метафілософських студій, що отримали розвиток у західній філософії. Автор здійснив аналіз основних проблем самоідентифікації філософії в історії західної філософії, а також дослідив роль і функції метафілософських досліджень у сучасній західній філософії. Автор дійшов до висновку, що ключовою ідеєю західноєвропейського метафілософського дискурсу є позиція Р. Рорті, згідно з якою філософія повинна бути посередником між минулим і майбутнім, гармонізуючи старі та нові переконання і адаптуючись до змін у культурному контексті. Філософія є практикою постійного перегляду наших уявлень про світ і допомагає зберегти живучість філософського дискурсу в епоху стрімкого розвитку технологій та культурних трансформацій. У третьому розділі дисертації міститься характеристика основних змістовних етапів розвитку дискурсу самоідентифікації філософії в українській культурі радянської доби, а саме: (1) етапу «воєнного комунізму» (1918 – 1921), (2) етапу «нової економічної політики» (1921 – 1928), (3) етапу від перших політичних процесів і Голодомору в УСРР (1928 – 1932) до початку Другої світової війни (4) етапу діяльності Київської філософської школи. У цій частині дисертації автор проінтерпретував чотири публічні дискусії («філософську», «партійну», «театральну» та «літературну») як форму розвитку дискурсу самоідентифікації української філософії. Також у цьому розділі дисертації автор дійшов до висновку про ключову роль «усної філософії» у дискурсі самоідентифікації української філософії радянської та початку пострадянської доби. Найбільш впливові представники Київської філософської школи (В. Горський, М. Попович, В. Табачковський та ін.), діяльність яких припала на радянський та пострадянський період розвитку української філософської культури використовували «усну філософію» як новаторську жанрово-тематичну форму відвертих розмов-спогадів, які не могли стати об’єктом цензури радянські часи та не потребували інституційного вираження у пострадянський період. Четвертий розділ дисертації містить результати дослідження змістовних та функціональних особливостей дискурсу самоідентифікації філософії в сучасній інтелектуальній культурі України в умовах світоглядної кризи пострадянської доби та сучасного стану української академічної культури. Розділ презентує у систематизованій формі метафілософські рефлексії українських філософів пізньої радянської та пострадянської доби, а також теоретичне узагальнення змісту дискурсу самоідентифікації філософії в сучасній академічній культурі України. Автор доходить до висновку, що самоідентифікація сучасної української філософії здійснюється на трьох основних рівнях: (1) міжпоколіннєвому; (2) міжінституційному; (3) міжнародному, кожен з яких має два субрівні: (1) внутрішньогенераційного діалогу та (2) інтерінституційного діалогу. Змістовно дискурс самоідентифікації сучасної української філософії розвивається в рамках змістовно-тематичних напрямів «історії української філософії», «прикладної філософії», «методологій дослідження історії української філософії». Інтегральним результатом дисертаційного дослідження є розроблена та обґрунтована автором концептуальна модель трансформації сучасної філософської науки та освіти України з урахуванням викликів та потреб воєнного стану та повоєнного відновлення України. Автор доходить до практичного висновку, що проєктування розвитку сучасної філософської науки та освіти найбільш доцільно та ефективно здійснювати на основі динамічного поєднання внутрішньогенераційного, міжпоколіннєвого, міжінституційного та міжнародного рівнів академічного діалогу. Автором доведено, що відсутність, або слабка функціональність будь-якого із наведених рівнів є фактором ризику поляризації академічної спільноти України, що містить потенційні загрозу дестабілізації суспільного консенсусу з подальшим виникненням кризових явищ у практиках національної ідентичності.The PhD thesis is devoted to the systematic study and historical and philosophical explication of the discourse of self­identification of philosophy in the Ukrainian culture of the 20th­21st centuries, determining its attributive characteristics, specific features and content features, justifying the conditions for the possibility of applying the world and national experience of self­identification of philosophy to the development of strategies for the transformation of modern philosophical science and education of Ukraine, which meet the actual public needs and needs in the conditions of martial law and the post­war restoration of Ukraine. The PhD thesis contains a comprehensive description of the discourse and a theoretical generalization of the experience of self­identification of philosophy in the Ukrainian philosophical culture of the 20th­21st centuries, a theoretical reconstruction of its structure, which includes a cultural cluster of Ukrainian scientific emigration; cultural cluster of the Soviet era of the first half of the twentieth century; cultural cluster of the Soviet era of the second half of the twentieth century (Kyiv Philosophical School); cultural cluster of the post­Soviet era and cultural cluster of modern Ukrainian philosophy. The PhD thesis reveals the structure of the discourse of self­identification of philosophy in the modern academic culture of Ukraine. It is substantiated that the self­identification of modern Ukrainian philosophy is carried out at three main levels: (1) intergenerational; (2) inter­institutional; (3) international, each of which has two sub­levels: (1) intra­generational dialogue and (2) inter­institutional dialogue. The first chapter of the PhD research contains an analytical review of modern scientific literature concerning the topic and problem of the PhD thesis, clarification of the content of key categories and concepts used in the PhD thesis, substantiation of the conditions for the possibility of applying metaphilosophical categories and concepts to the analysis of the historical development of Ukrainian philosophy. In this part of the PhD thesis, the author substantiates the connection of metaphilosophy with the self­identification of philosophy. In the context of the self­identification of philosophy, metaphilosophy helps to understand how philosophy determines its place and role in the world of knowledge, what principles it chooses to solve philosophical problems, and what criteria it sets to determine its effectiveness. Metaphilosophy thus helps philosophy understand itself by defining its identity and its mission in the philosophical world. The second chapter of the PhD thesis is devoted to the study of metaphilosophical studies, developed in Western philosophy. The author analyzed the main problems of self­identification of philosophy in the history of Western philosophy, and also investigated the role and functions of metaphilosophic research in modern Western philosophy. The author came to the conclusion that the key idea of Western European metaphilosophic discourse is the position of Richard Rorty, with whom philosophy should mediate between the past and the future, harmonizing old and new beliefs and adapting to changes in the cultural context. Philosophy is the practice of constantly reviewing our ideas about the world and helps to preserve the vitality of philosophical discourse in an era of rapid development of technology and cultural transformations. The third section of the PhD thesis contains a description of the main substantive stages of the development of the discourse of self­identification of philosophy in the Ukrainian culture of the Soviet era, namely: (1) the stage of «war communism» (1918­1921), (2) the stage of «new economic policy» (1921­1928), (3) the stage from the first political processes and the Holodomor in the Ukrainian SSR (1928­1932) to the beginning of the Second World War (4) the stage of the Kyiv School of Philosophy. In this part of the dissertation, the author interpreted four public discussions («philosophical», «party», «theatrical» and «literary») as a form of development of the discourse of self­identification of Ukrainian philosophy. Also in this chapter, the author came to the conclusion about the key role of «oral philosophy» in the discourse of self­identification of Ukrainian philosophy of the Soviet and early post­Soviet era. The most influential representatives of the Kyiv Philosophical School (V. Horskyi, M. Popovych, V. Tabachkovskyi, etc.), whose activities occurred in the Soviet and post­Soviet period of the development of Ukrainian philosophical culture, used «oral philosophy» as an innovative genre­ thematic form of frank conversations­memoirs, which could not become the object of censorship of Soviet times and did not need institutional expression in post­Soviet period. The fourth section of the PhD thesis contains the results of the study of meaningful and functional features of the discourse of self­identification of philosophy in the modern intellectual culture of Ukraine in the conditions of the ideological crisis of the post­Soviet era and the current state of Ukrainian academic culture. The section presents in a systematic form metaphilosophical reflections of Ukrainian philosophers of the late Soviet and post­Soviet era, as well as a theoretical generalization of the content of the discourse of self­identification of philosophy in the modern academic culture of Ukraine. The author concludes that the self­ identification of modern Ukrainian philosophy is carried out at three main levels: (1) intergenerational; (2) inter­institutional; (3) international, each of which has two sub­ levels: (1) intra­generational dialogue and (2) inter­institutional dialogue. A meaningful discourse of self­identification of modern Ukrainian philosophy develops within the content­thematic directions of «history of Ukrainian philosophy», «applied philosophy», «methodologies for studying the history of Ukrainian philosophy». The integral result of the PhD research is the conceptual model of the transformation of modern philosophical science and education of Ukraine, developed and substantiated by the author, taking into account the challenges and needs of martial law and the post­war restoration of Ukraine. The author comes to the practical conclusion that the design of the development of modern philosophical science and education is most appropriate and effectively carried out on the basis of a dynamic combination of intra­generation, inter­generational, inter­institutional and international levels of academic dialogue. The author has proved that the absence or weak functionality of any of these levels is a risk factor for the polarization of the academic community of Ukraine, which contains a potential threat of destabilization of the social consensus with the subsequent emergence of crisis phenomena in the practices of national identity.ukукраїнська філософіяісторія української філософіїрадянська добапострадянська добаметафілософіясамоідентифікація філософіїКиївська філософська школафілософська освітаUkrainian philosophyhistory of Ukrainian philosophySoviet erapost­Soviet erametaphilosophyself­identification of philosophyKyiv philosophical schoolphilosophical educationДисертація