Котова, О.СО.СКотова2026-06-182026-06-182018-11-23Котова, О. (2018). Problems in defining the concept of «arresting property» in a criminal proceeding. Вісник кримінального судочинства(3), 141–149.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23962The article deals with the problem of the concept of «property arrest in criminal proceedings» relevant to modern science of the criminal process and law enforcement practice. The correctness of its definition is important, since it enables the law-enforcement person to understand the essence of the legal phenomenon, to lawfully apply the rule of law, to motivate the criminal procedural decision, to ensure observance of human rights and freedoms, etc. The purpose of the article is to analyze proposed by the legislator in Part 1 of Art. 170 CPC of Ukraine the concept of «property arrest» everywhere in the prism of the achievement of domestic science in the formation of the concepts of law and on the basis of defects found in the construction of the concept under consideration, the development of his author’s scientific definition. The author, having regard to the logic and the theory of law, critically analyzed the notion of «property arrest», which was given by the legislator in Part 1 of Art. 170 CPC. It is concluded that when considering the standards of evidence contained in the CPC as a hierarchical structure between the components of which there is a logical connection and which create a consistent system of the validity of knowledge in criminal proceedings, critics may be criticized for developing standards for the proof of a «set of grounds» and «Reasonable suspicion», set forth by the legislator in reverse order. In addition, the standard «reasonable suspicion» is proposed to apply to the arrest of property. It is concluded that «sufficient grounds to consider» and «reasonable suspicion» are standards of proof that, as a result of the targeted activity of the prosecution party (as well as in cases provided for by the CPC of the civil plaintiff), should ensure the level of conviction that will facilitate the formation of an investigator judge or the court of confidence in the need for the arrest of property. Based on the analysis carried out, the author’s definition of the concept of «property arrest», under which the author understands the temporary, to the cancellation under the established procedure of the CPC, the deprivation of the right of alienation, disposition and (or) use of property for which there are sufficient grounds, is imposed upon the decision of the investigating judge or court to consider that it is or can be a real proof, to be subject to special confiscation from a suspect, accused, convicted, third party, confiscation in a legal entity for the purpose of securing a civil claim, recovery from the legal entity of the unlawful gain received, possible confiscation of property, in the presence of a reasonable suspicion that the non-application of this measure will result in the concealment, disappearance, loss, damage, destruction, use, transformation, movement, sale, transfer of property.В статті розглянуто актуальні для сучасної науки кримінального процесу і правозастосовної практики проблеми формулювання поняття «арешт майна в кримінальному провадженні». Правильність його визначення має важливе значення, оскільки дають змогу правозастосовнику усвідомити сутність правового явища, законно застосувати норму права, мотивувати кримінальне процесуальне рішення, забезпечити дотримання прав та свобод людини тощо. Метою статті є аналіз запропонованого законодавцем у ч. 1 ст. 170 КПК України поняття «арешт майна» скрізь призму надбань вітчизняної науки щодо формування понять права та на підставі виявлених дефектів побудови розглядуваного поняття розробка його авторського наукового визначення. Автор з огляду на логіку й теорію права критично проаналізував поняття «арешт майна», наведене законодавцем у ч. 1 ст. 170 КПК. Зроблено висновок, що коли розглядати стандарти доказування, котрі містяться в КПК, як ієрархічну структуру, між складовими якої є логічний зв’язок, та які створюють послідовну систему обґрунтованості знання у кримінальному провадженні, то може зазнати критики побудова стандартів доказування «сукупність підстав» і «розумних підозр», що викладені законодавцем у зворотній послідовності. Крім того, стандарт «розумна підозра» пропонується застосовувати до завдань арешту майна. Робиться висновок, що «наявність достатніх підстав вважати» та «розумні підозра» – це стандарти доказування, які як результат цілеспрямованої діяльності сторони обвинувачення (а також у випадках, передбачених КПК цивільного позивача), повинні забезпечити той рівень переконання, який сприятиме формуванню у слідчого судді або суду впевненості про необхідність арешту майна. На підставі проведеного аналізу запропоновано авторське визначення поняття «арешт майна», під яким автор розуміє тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує достатньо підстав уважати, що воно є або може бути речовим доказом, підлягати спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації в юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, при наявності обґрунтованої підозри, що незастосування цього заходу призведе до приховування, зникнення, втрати, пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення, пересування, продажу, передачі майна.ukstandard of proofproperty arrestgrounds for arrest of propertyarrest of propertydefinition of conceptconcept in criminal procedural law.стандарт доказуванняарешт майнапідстави для арешту майназавдання арешту майнавизначення поняттяпоняття у кримінальному процесуальному праві.Стаття