Гнатюк, Лідія ПавлівнаЛідія ПавлівнаГнатюк2026-04-232026-04-232026-04-21Гнатюк, Л. (2026). Яким щитом защитити своє, або Шануймо нашу мовну спадщину. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1), 27–32. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.39.4УДК 81-112:[811.161.2:811.161.1]'373.61110.17721/1728-2659.2026.39.4https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17025Background. A considerable number of words of Proto-Slavic origin that functioned in Old Slavonic, Old Ruthenian (the language of Kyivan Rus'), and Old Ukrainian of the 14th–18th centuries, and even in the new Ukrainian literary language of the 19th – early 20th centuries, are perceived by the language awareness of modern Ukrainian speakers as belonging to the Russian language, since they are not used in contemporary Ukrainian literary language. In the current context, where Ukrainians reflect on the specificity of their national identity, it is therefore relevant to demonstrate the affiliation of such words with the Old Ukrainian language heritage and to clarify the characteristics of the processes by which ancient bookish words were replaced by synonyms from the vernacular. Methods. Both general scientific and specifically linguistic methods were employed, in particular descriptive and comparative methods, combined with a diachronic approach to the analysis of the usage of the lexemes щитити, защитити / защищати, защита, защитник, защититель and others from the earliest times to the present, with projection onto their equivalents in modern Ukrainian literary language захистити / захищати, захист, захисник, as well as commonly used synonyms found in vernacular speech. Results. Based on material from dictionaries of Old Slavonic and Old Ruthenian, the Ukrainian language of the 16th – first half of the 17th centuries, texts by K. Zinoviiev, H. Skovoroda, and I. Kotliarevskyi, as well as lexicographic works of the 19th–21st centuries, the "Ukrainianness" and continuity of usage of the lexemes щитити, защитити / защищати, защита, защитник, защититель, which are perceived by modern speakers as Russian, have been demonstrated. Based on the collection "Ukrainian proverbs, sayings, and the like" (1864) by Matvii Nomys and "Galician-Ukrainian folk tales" (1901–1910) by Ivan Franko, it has been established that in 19th-century vernacular speech synonyms of these lexemes were actively used, including боронити, оборонити / обороняти, заступити / заступати, and other words sharing the same roots. Conclusions. The question of the "Ukrainianness" or "non-Ukrainianness" of lexemes that the modern language awareness of Ukrainian speakers perceives as belonging to the Russian language should be addressed through diachronic analysis, taking into account their usage in contemporary dialects. Lexemes that have been an integral part of the ancient Ukrainian linguistic world for centuries must not be regarded as non-Ukrainian.Вступ. Чимало слів праслов'янського походження, які функціювали і в старослов'янській мові, і в давньоукраїнській (давньоруській), і в староукраїнській XIV–XVIII ст., і навіть у новій українській літературній мові XIX – початку XX ст., мовна свідомість сучасної українськомовної людини сприймає як російські, оскільки їх не вживають у сучасній українській літературній мові. З огляду на це актуальним у нинішніх умовах осмислення українцями специфіки своєї національної ідентичності є доведення належності таких слів до староукраїнської мовної спадщини, а також з'ясування особливостей перебігу процесів заміни давніх книжних слів синонімами з арсеналу народнорозмовного мовлення. Методи. Використано як загальнонаукові, так і власне лінгвістичні методи, зокрема описовий і зіставний у поєднанні з діахронним підходом до аналізу вживання лексем "щитити", "защитити" / "защищати", "защита", "защитник", "защититель" та ін. від найдавніших часів до сучасності з проєкцією на відповідники в сучасній українській літературній мові "захистити" / "захищати", "захист", "захисник" тощо, а також поширені в народному мовленні синоніми до наведених одиниць. Результати. На матеріалі словників старослов'янської і давньоруської мов, української мови XVI – першої половини XVII ст., текстів К. Зіновієва, Г. Сковороди та І. Котляревського, а також лексикографічних праць XIX–XXI ст. доведено "українськість" і тяглість уживання лексем "щитити", "защитити" / "защищати", "защита", "защитник", "защититель", які сучасний мовець сприймає як російські. На матеріалі збірки Матвія Номиса "Українські приказки, прислів'я і таке інше" (1864) та "Галицько-руських народних приповідок" (1901–1910) І. Франка з'ясовано, що в народному мовленні XIX ст. уживаними були синоніми до наведених лексем, зокрема "боронити", "оборонити" / "обороняти", "заступити" / "заступати" та спільнокореневі з ними. Висновки. Питання "українськості" / "неукраїнськості" лексем, які сучасна мовна свідомість українськомовної людини сприймає як належні до російської мови, необхідно з'ясовувати шляхом аналізу вживання таких слів у діахронії з урахуванням їх побутування в сучасних діалектах. Не можна трактувати як неукраїнські ті лексеми, які впродовж століть були органічним компонентом давнього українського мовного світу.ukhistory of the Ukrainian languageOld Ukrainian literary languagemodern Ukrainian literary languagelanguage heritageword-formation nestісторія української мовистароукраїнська літературна мованова українська літературна мовамовна спадщинасловотвірне гніздоСтаття