Жугай Віталій ВіталійовичМатеринська Олена Валеріївна2024-06-112024-06-112024Жугай В. В. Засоби мовної реалізації та функції гумору в німецькомовних соціальних мережах та кінематографі : дис. … д-ра філософії : 035 Філологія / Жугай Віталій Віталійович. – Київ, 2024. – 250 с.УДК 811.112.2’37https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1826Дисертація присвячена комплексному дослідженню засобів мовної реалізації та функцій німецькомовного гумору в соціальних мережах YouTube та Instagram, а також у кінематографі країн, що належать до німецькомовного лінгвокультурного простору. Новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше системно вивчено засоби мовної реалізації та функції гумору в німецькомовному кінематографі й соціальних мережах. Це дало змогу не тільки ретельно проаналізувати гумористичні вияви в аудіовізуальних медійних форматах (відео та повнометражних художніх фільмах), але й висвітлити механізми, за допомогою яких гумор формується в конкретному соціокультурному контексті. Результати дослідження узагальнено за допомогою комплексного підходу, який спирається на якісний та кількісний аналіз у межах теорії скриптів у поєднанні із загальною вербальною теорією гумору. У дисертації обґрунтовано та продемонстровано алгоритм застосування філософських теорій гумору, визначено особливості реалізації основних функцій гумору в комунікації, висвітлено мовні особливості реалізації гумору на матеріалі контекстів, дібраних із німецькомовних кінострічок і соціальних мереж. Дисертація складається з анотації, вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. У вступі зазначено актуальність, новизну дослідження, обґрунтовано предмет, об’єкт і мету дослідження, окреслено його теоретичне та практичне значення, а також сформульовано положення, які винесено на захист. У першому розділі «Теоретичні засади дослідження гумору» викладено різні підходи до розуміння гумору як суспільно значущого явища та простежено еволюцію його сприйняття з точки зору філософської думки. Детально розглянуто різні аспекти комічного в контексті трьох сімей філософських теорій: з позиції теорії ворожості, звільнення та невідповідності. Висвітлено сутність більш сучасного підходу до розуміння гумору крізь призму прагматичних функцій у комунікації. Зокрема, розкрито чотири функції гумору в комунікації: ідентифікації, роз'яснення та нав'язування соціальних норм, диференціації. Проілюстровано, як ці функції можуть об'єднувати та розділяти учасників комунікації. У другому розділі «Методологія дослідження на базі семантичної теорії скриптів та загальної вербальної теорії гумору» обґрунтовано природу гумору як універсальної людської риси та важливість таких факторів, як кількість учасників гумористичного акту, наявність стимулу, психотип учасників, ситуація та приналежність мовців до суспільства як до певного соціального, культурного та етнічного середовища при сприйнятті й відтворенні ними гумору. Акцентовано увагу на тому, як ці фактори взаємодіють у процесі формування та розуміння гумористичних скриптів. Введено в обіг термін «гумористичний акт», який визначається певним контекстом для одиничного гумористичного висловлювання. Описано критерії, за якими можна визначити такий акт, порівнюючи його з комунікативними актами за концепцією Дж. Серля. Простежено фактори, які можуть сприяти ефективності гумору в жартах, а також продемонстровано взаємозв'язок між гумором і сміхом. Класифікація гумору, представлена в цьому розділі, ілюструє еволюцію форм вираження гумору від відносно простих й агресивних, таких як глузування, до складних та витончених, і водночас менш агресивних, таких як загадка з каламбуром. Проаналізовано семантичну теорію скриптів Віктора Раскіна як першу лінгвістичну теорію гумору. В рамках цього розділу розкриваються її основні компоненти: скрипт, семантична мережа та комбінаторні правила поєднання скриптів. Подальша частина розділу присвячена загальній вербальній теорії гумору, яку розробили В. Раскін і С. Аттардо з метою доповнення й урізноманітнення методології аналізу гумористичних актів. Викладена теорія базується на шести ключових ресурсах знань: опозиції скриптів, логічному механізмі, ситуації, цілі, наративній стратегії та мові. В розділі визначено основні методологічні засади дисертаційного дослідження. У третьому розділі «Гумор у німецькомовному кінематографі» розглянуто особливості німецького гумору та ймовірні причини, що їх зумовлюють, такі як специфіка німецької граматики, описовість німецької мови, елементи, що створюють емоційний фон у кінофільмі, наприклад зловтіха (Schadenfreude), та інші. Зосереджено увагу на аналізі ландшафту німецькомовного кінематографа з урахуванням вищезазначених аспектів. Матеріал для емпіричного дослідження був ретельно відібраний із сотень годин аудіовізуального контенту та обмежений до 28 годин 59 хвилин. Ця вибірка охопила матеріали з 16 кінострічок за період з 1985 по 2021 роки, які відібрані на основі рейтингів та досліджень користувацьких відгуків як у традиційному форматі кінофільмів з прокату, так і в більш сучасному форматі демонстрації кінострічок за допомогою платформи Netflix. У контексті аналізованих кінострічок досліджено розподіл підтримуваних мов для озвучування та субтитрування, а також їхню жанрову різноманітність й акторський склад. Якісний аналіз, здійснений за допомогою чотирьохетапного підходу, дозволив комплексно дослідити філософський, прагматично-комунікативний, когнітивний та лінгвістичний аспекти гумору в рамках кожного гумористичного акту. Висвітлено базові тенденції щодо поєднання основних показників, які зумовлюють виникнення гумору в німецькомовному кінематографі та німецькомовних соціальних мережах, які верифіковано також за допомогою статистичних методів. У четвертому розділі «Гумор у німецькомовних соціальних мережах» досліджено специфіку німецькомовного гумору на прикладі виступів 50 артистів німецькомовної сцени в жанрі стендап комедії (стенд-апу), представлених на відеохостингах YouTube та Instagram. Для цього укладено список артистів комічного жанру, отриманий у результаті аналізу контексту номінацій, отриманих нагород, участі в різних заходах та кількості згадувань у німецькомовному віртуальному просторі. Фіксація кількості підписників особистих сторінок артистів у згаданих вище мережах та глядачів їх виступів дозволила відносно об'єктивно визначити їхню популярність та розмір потенційної аудиторії. Чотириступеневий інструментарій якісного аналізу дав змогу комплексно та детально розглянути засоби мовної реалізації та функції гумору в контекстах, відібраних за допомогою методу транскрибування з сотень годин матеріалу, який звужено до 4 годин 16 хвилин і 10 секунд для докладнішого аналізу гумористичних актів. Ці акти використані для ілюстративних прикладів. Кількісний аналіз підтвердив значну різноманітність як гумористичних актів, так і використовуваних особливостей вираження гумору. Засвідчено більшу концентрацію опозицій скриптів на одиницю часу в межах гумористичних актів, дібраних з німецькомовних соціальних мереж, порівняно із вибіркою з німецькомовних кінофільмів. У дисертаційному дослідженні комплексно розкрито філософську сутність гумору, його функції в комунікації, когнітивні механізми дії та засоби мовного вираження гумору на основі матеріалів із німецькомовних кінострічок і виступів німецькомовних артистів комічного жанру в соціальних мережах YouTube та Instagram. Запропонована методологія дослідження може знайти застосування як для німецької, так і для інших мов, і покликана використовуватися для аналізу вербального гумору у різних формах його виявлення, незалежно від наявності аудіовізуальної складової, у тому числі в публіцистичних та художніх текстах, усній комунікації, інших потенційних джерелах гумору.The dissertation is devoted to a comprehensive study of the means of linguistic realization and functions of German-language humor on the social networks YouTube and Instagram, as well as in the cinema of countries belonging to the German-speaking linguistic and cultural space. The novelty of this dissertation is that it is the first to systematically study the means of linguistic realization and functions of humor in German-language cinema and social media. This made it possible to thoroughly analyze humorous manifestations in audiovisual media formats (videos and feature films) and highlight the mechanisms by which humor is formed in a particular socio-cultural context. The study results are summarized using an integrated approach based on qualitative and quantitative analysis within the framework of script theory in combination with the general verbal theory of humor. The dissertation substantiates and demonstrates the algorithm for applying philosophical theories of humor (superiority, release, and incongruity), identifying the peculiarities of the main functions of humor in communication (identification, clarification, enforcement, and differentiation) and highlighting the linguistic features of humor realization based on contexts selected from German-language films and social networks. The dissertation consists of an abstract, an introduction, four chapters, conclusions to each chapter, general conclusions, and a list of references. The introduction outlines the relevance and novelty of the study, substantiates the subject, object, and purpose of the research, defines its theoretical and practical significance, and formulates the provisions that are submitted for defense. The first chapter, "Theoretical Foundations of Humor Research," outlines different approaches to understanding humor as a socially significant phenomenon and traces the evolution of its perception from the point of view of philosophical thought. Various aspects of the comic are analyzed in detail in the context of three families of philosophical theories: from the standpoint of the theory of hostility, release, and incongruity. Highlighted is the essence of a more modern approach to understanding humor through the prism of pragmatic functions in communication. In particular, four functions of humor in communication are revealed: identification, clarification, enforcement of social norms, and differentiation. The author illustrates how these functions can unite and divide communication participants. The second chapter, "Research Methodology Based on the Semantic Script Theory and the General Verbal Theory of Humor," substantiates the nature of humor as a universal human trait and the importance of such factors as the number of participants in a humorous act, the presence of a stimulus, the psychological type of its participants, the situation, and the speakers' belonging to society as a certain social, cultural, and ethnic environment in the perception and reproduction of humor. Attention is devoted to the way these factors interact in the process of forming and understanding humorous scripts. The term "humorous act" is introduced to define a certain context for a single humorous statement. The criteria by which such an act can be defined are described, comparing it with communicative acts according to J. Searle's concept. The factors that can contribute to the effectiveness of humor in jokes are traced to demonstrate the relationship between humor and laughter. The classification of humor presented in this section illustrates the evolution of forms of humor expression from relatively simple and aggressive - such as mockery - to complex and sophisticated, while at the same time, less aggressive, such as a riddle with a pun. The Semantic Script Theory by Viktor Raskin is analyzed as the first linguistic theory of humor. This section describes its main components: a script, a semantic network, and combinatorial rules for combining scripts. The next part of the section is devoted to the General Verbal Theory of Humor, which V. Raskin and S. Attardo developed to complement and diversify the methodology of analyzing humorous acts. The theory is based on six key knowledge resources: script opposition, logical mechanism, situation, target, narrative strategy, and language. The chapter defines the main methodological principles of the dissertation research. The third chapter, "Humor in German-language Cinema," examines the peculiarities of German humor and the probable reasons that determine them, such as the specifics of German grammar, the descriptiveness of the German language, elements that create an emotional background in a film, such as gloating (Schadenfreude), and others. The focus is on analyzing the landscape of German-language cinema concerning the aspects above. The material for the empirical study was carefully selected from hundreds of hours of audiovisual content and limited to 28 hours and 59 minutes. This sample covered material from 16 films from 1985 to 2021, which were selected based on ratings and user feedback research, both in the traditional format of movie rentals and in the more modern format of movie streaming via the Netflix platform. In the context of the analyzed films, the study focused on the distribution of supported languages for voice-over and subtitling, as well as their genre diversity and cast. The qualitative analysis was carried out using a four-stage approach, allowing for a comprehensive study of the philosophical, pragmatic-communicative, cognitive, and linguistic aspects of humor within each humorous act. The fundamental trends in the combination of the leading indicators that determine the emergence of humor in German-language cinema and German-language social networks are highlighted, which were also verified using statistical methods. The fourth chapter, "Humor in German-language Social Media," examines the specifics of German-language humor on the example of performances by 50 artists on the German-language stage in the stand-up comedy genre reflected on both YouTube and Instagram. For this purpose, a list of names of comic artists was created based on an analysis of the context of nominations, awards received, participation in various events, and the number of mentions in the German-language virtual space. Recording the number of followers of artists' personal pages in the aforementioned networks and trackers of their performances allowed us to determine their popularity and the size of their potential audience in a relatively objective manner. The four-stage qualitative analysis allowed for a comprehensive and detailed examination of the means of linguistic realization and the functions of humor in contexts selected by transcription from hundreds of hours of material, which was narrowed down to 4 hours, 16 minutes, and 10 seconds for a more detailed analysis of humorous acts. These acts were used as illustrative examples. The quantitative analysis confirmed a significant diversity of both humorous acts and the features of humor expression used. A higher concentration of script oppositions per unit of time within the humorous acts selected from German-language social media was found compared to the sample of German-language films. The dissertation study comprehensively reveals the philosophical essence of humor, its functions in communication, cognitive mechanisms of action, and means of linguistic expression of humor based on materials from German-language films and performances of German-speaking comic artists on YouTube and Instagram. The proposed research methodology can be applied to both German and other languages and is intended to be used to analyze verbal humor in various forms of its expression, regardless of the presence of an audiovisual component, including in journalistic and literary texts, oral communication, and other potential sources of humor.uaгуморкомічнесемантикасемантичний скрипткреативністьстендапаудіовізуальнийкомунікативна стратегіяпрагматичні функціїмовленнєвий актгумористичний актсоціальні мережікомпетентністьтексткультурно-специфічна інформаціялінгвокультураhumorcomicsemanticssemantic scriptcreativitystand-upaudiovisualcommunication strategypragmatic functionsspeech acthumorous actsocial networkscompetencetextculturally specific informationlinguacultureДисертація