Matviichuk, AndriіAndriіMatviichuk2026-02-272026-02-272025-06-23Matviichuk, A. (2025). SELF-GOVERNANCE AS A CORRELATE OF DEMOCRACY. Politology bulletin(96), 192–204. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.192-20410.17721/2415-881x.2025.96.192-204https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11567The article provides a systematic analysis of the concept of self-governance in the context of contemporary democratic theory. It identifies the features of democratic self-governance and examines related theories, including localism, decentralization of power, political autonomy, and the principle of subsidiarity. The study demonstrates how the development of self-governance influences the level of democracy in a society.Self-governance is explored as a political institution that ensures the implementation of popular sovereignty, legitimization of power, and contributes to the development of active civic participation and a democratic political culture. Drawing on the theoretical contributions of J.-J. Rousseau, J. Locke, J. Habermas, J. Cohen, A. Gutmann, and others, the article argues that self-governance functions not only as administrative decentralization but also as a mechanism of public participation that promotes transparency, accountability, and the legitimacy of democratic governance.Particular attention is given to the theory of subsidiarity and the concept of multilevel governance, which have gained special relevance in the context of European integration. The study finds that the effectiveness of self-governing practices is closely linked to the level of political culture, civic competence, and institutional capacity. A comparative analysis of self-governance practices and democracy indices across different countries is conducted. The article critically examines the challenges facing local self-governance, including populism, clientelism, and insufficient resource autonomy.It is concluded that self-governance in a democratic state is not a peripheral element but a key correlate of democracy, ensuring the sustainable development of democratic institutions and political participation.У статті здійснено системний аналіз категорії самоврядування в контексті сучасної демократичної теорії. З’ясовано ознаки демократичного самоврядування та проаналізовано теорії самоврядування: локалізм, децентралізація влади, політична автономія, принцип субсидіарності. Продемонстровано, як розвиток самоврядування впливає на рівень демократичності суспільства.Розглянуто самоврядування як політичний інститут, що забезпечує втілення народного суверенітету, легітимізацію влади, а також сприяє формуванню активної громадянської участі та демократичної політичної культури. З опорою на теоретичні напрацювання Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка, Ю. Габермаса, Дж. Коена, А. Гутман та інших авторів обґрунтовано, що самоврядування виступає не лише як адміністративна децентралізація, але й як механізм публічної участі, який забезпечує прозорість, підзвітність і легітимність демократичного врядування.Окрему увагу приділено теорії субсидіарності та концепції багаторівневого управління, що набули особливої актуальності в умовах європейської інтеграції. Визначено, що ефективність самоврядних практик тісно залежить від рівня політичної культури, громадянської компетентності та інституційної спроможності. Здійснено порівняльний аналіз самоврядних практик та індекс демократичності у різних країнах. У критичному ключі проаналізовано виклики функціонування місцевого самоврядування, зокрема популізм, клієнтелізм та недостатність ресурсної автономії.Узагальнено, що самоврядування в демократичній державі не є периферійним елементом, а становить ключовий корелят демократичності, що забезпечує сталий розвиток інституцій демократії та політичної участі.ukself-governancedemocracypolitical participationpolitical decentralizationlegitimacypublic authorityсамоврядуваннядемократіяполітична участьполітична децентралізаціялегітимністьпублічна владаСтаття