Тараненко, ЛарисаЛарисаТараненко2026-07-032026-07-032020-12-23Тараненко, Л. (2020). Анекдот: дефініція, мовні особливості та функціональне призначення. Studia Linguistica, (17), 128–137. https://doi.org/10.17721/StudLing2020.17.128-137УДК 81’398.2310.17721/StudLing2020.17.128-137https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/26638The article is a study of typical language means that take part in actualizing the text of an anecdote in the process of communication. It also substantiates functional specificity of an anecdote, its genre features as well as advances a generalized linguistic definition of the anecdote as a small form folk text. The author suggests viewing the anecdote as a small entertaining didactic story with a witty ending based on the facts from life of historical figures or ordinary people. This story, being the product of comic collective reflection on a relevant social situation or a natural change in human values, reflects national, mental and human experience accumulated by the societ in order to achieve an entertaining or criticizing effect. The hierarchical system of the functions of an anecdote is described in the paper by their following sequence: general didactic function → creative-and-teaching pragmatic orientation → entertaining-and-educational purpose. As a result of studying the specificity of lingual means’ actualization in the text of an anecdote, the author summarizes typical characteristics of the genre of an anecdote as follows: conciseness, light-heartedness, folk origin, dialogical directionality, evaluative and argumentative nature, which consists in language play and sound play in the anecdote actualization. Attention is focused on the fact that prosodic organization of an anecdote is the most significant means for correlating the two-dimensional semantics of its text against the background of other lingual means.У статті розглянуто особливості усної актуалізації тексту анекдоту, обґрунтовано його функціональне призначення та жанрові ознаки, а також наведено узагальнену лінгвістичну дефініцію анекдоту як фольклорного твору малої форми. Авторка пропонує трактувати анекдот як уживану в ситуативному мовленні невелику розважальну дидактичну розповідь із дотепним фіналом, побудовану на фактах життя історичних або пересічних особистостей, яка, будучи продуктом злободенної комічної колективної рефлексії на розвиток певної суспільної ситуації або природну зміну людських цінностей, використовує накопичений соціумом національний, ментальний та загальнолюдський досвід для досягнення розважального або критичного ефекту. Ієрархічна система функцій анекдоту описується в статті у такій послідовності: загальнодидактична функція → креативно-повчальна прагматична спрямованість → розважально-виховне призначення. За результатами вивчення специфіки актуалізації мовних засобів в тексті анекдоту, узагальнюються такі типові характеристики жанру анекдоту, як лаконічність, жартівливість, фольклорність, діалогічність, двоплановість, оцінна й аргументативна природа, яка полягає в мовній грі і грі звукового оформлення анекдоту. Акцентується увага на тому, що потенційно найбільш значущим для співвіднесення двопланової семантики анекдоту на тлі інших мовних засобів постає просодичне оформлення тексту.otheranecdotedefinitionlangual meansgenre featuresfunctional-and-pragmatic orientationтекст анекдотудефініціямовні засобижанрові ознакифункціонально-прагматична спрямованістьСтаття