Мотрук, СвітланаСвітланаМотрук2026-02-252026-02-252025Мотрук, С. (2025). Мнемонічна модель чеської рецепції радянської спадщини в посткомуністичну добу. Етнічна історія народів Європи, (75), 141–148. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.1810.17721/2518-1270.2025.75.18https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10767На основі широкої джерельної бази в статті висвітлено особливості чеської мнемонічної моделі рецепції радянської спадщини з урахуванням впливу цілого комплексу об’єктивних та суб’єктивних чинників. Проаналізовано досвід Чеської Республіки стосовно подолання комуністичного тоталітарного минулого в контексті переформатування колективної пам’яті та символічного простору в часи демократичного транзиту. Доведено, що процес декомунізації в цій країні, незважаючи на певну контроверсійність, відбувався найбільш послідовно і мав ґрунтовну законодавчу базу, що стосувалася засудження комуністичного режиму, люстрації колишніх посадовців, пов’язаних із ним, надання правового статусу учасникам боротьби проти тоталітаризму, забезпечення доступу до архівних документів спецслужб. Особлива увага приділена специфічній інституційній формі історичної політики у вигляді Інституту дослідження тоталітарних режимів, першочерговим завданням якого стало всебічне вивчення періодів нацистської та комуністичного окупації Чехословаччини. З його появою держава отримала організацію, покликану координувати її зусилля у царині національної пам’яті. Визначено найбільш чутливі для суспільної свідомості складові процесу декомунізації, серед яких зміна топонімії, демонтаж пам’ятників та інших меморіальних об’єктів. Розглянуто різні засоби комеморативних репрезентацій у посттоталітарну добу, форми музеєфікації та меморіалізації, котрі демонструють потенційно суперечливі спроби як примирення зі складним минулим, так й активної реінтерпретації важливого минулого новим поколінням. На конкретних прикладах доведено значний внесок музеїв у створення нинішньої рецепції комунізму й соціалістичної спадщини. Чеський досвід переконливо показує, що специфіка вирішення як проблеми ставлення до тоталітарного минулого, так і утвердження власної національної ідентичності обумовлюється складністю феномену колективної пам’яті й особливостями сучасної політичної культури, яка є важливим компонентом характеристики політики пам’яті.On the basis of a wide source base, the article highlights the peculiarities of the Czech mnemonic model of reception of the Soviet heritage, taking into account the influence of a whole range of objective and subjective factors. The author analyses the experience of the Czech Republic in overcoming the communist totalitarian past in the context of reformatting collective memory and symbolic space in times of democratic transit. It is proved that the process of decommunization in this country, despite some controversy, was the most consistent and had a solid legislative framework concerning the condemnation of the communist regime, lustration of former officials associated with it, granting legal status to participants in the struggle against totalitarianism, and providing access to archival documents of special services. Particular attention is paid to a specific institutional form of historical policy in the form of the Institute for the Study of Totalitarian Regimes, whose primary task was to comprehensively study the periods of Nazi and Communist occupation of Czechoslovakia. With its creation, the state received an organization designed to coordinate its efforts in the field of national memory. The author identifies the most sensitive components of the decommunization process for the public consciousness, including the change of place names, dismantling of monuments and other memorial objects. The article considers various means of commemorative representations in the post-totalitarian era, forms of museumification and memorialization, which demonstrate potentially contradictory attempts at both reconciliation with the complex past and active reinterpretation of the important past by a new generation. Specific examples are used to demonstrate the significant contribution of museums to the current reception of communism and socialist heritage. The Czech experience convincingly demonstrates that the specifics of solving both the problem of attitudes towards the totalitarian past and the assertion of one’s own national identity are determined by the complexity of the phenomenon of collective memory and the peculiarities of contemporary political culture, which is an important component of the characteristics of memory policy.ukмнемонічна модельполітика пам’ятірадянська спадщинадекомунізаціямузеєфікаціямеморіалізаціяЧеська Республікаmnemonic modelmemory politicsSoviet heritagedecommunizationmuseumificationmemorializationCzech RepublicСтаття