Матюшина, Ольга ВолодимирівнаОльга ВолодимирівнаМатюшинаМедведєва, Марина Олександрівна2026-02-242026-02-242026-02-23Матюшина О. В. Правове регулювання співробітництва держав з протидії змінам клімату в рамках ЄС : дис. ... доктора філософії : 293 Міжнародне право. Київ, 2026. 278 с.УДК 341.242(4-67):551.583https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10508Матюшина О.В. Правове регулювання співробітництва держав з протидії змінам клімату в рамках ЄС. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 “Міжнародне право” (галузь знань 29 “Міжнародні відносини”) - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025. Дослідження присвячене еволюції правових засад кліматичної політики Європейського Союзу у взаємозв’язку з розвитком міжнародного кліматичного права. Розглянуто зобов’язання ЄС та держав-членів у межах глобального кліматичного режиму, їхнє відображення в нормативних документах та переговорах сторін. Проаналізовано основні глобальні угоди - Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (1992 р.), Кіотський протокол (1997 р.) і Паризьку угоду (2015 р.), які визначили зобов’язання держав щодо скорочення викидів парникових газів. Окрему увагу приділено секторальним міжнародним режимам, що доповнюють кліматичну систему: Монреальському протоколу (1987 р.) з Поправкою Кігалі (2016 р.) щодо озоноруйнівних речовин, Конвенції ООН з морського права (1982 р.) і MARPOL (Додаток VI) у частині регулювання суднових викидів, а також Лондонській конвенції (1972 р.) і Лондонському протоколу (1996 р.) з поправками 2006 і 2013 років, які створили правові механізми для геологічного зберігання CO₂ та контролю морських кліматичних технологій. Прослідковано взаємодію норм Конвенції OSPAR, Лондонського протоколу та права ЄС (Директива 2009/31/ЄС), що формує узгоджену основу для безпечного зберігання CO₂ у морському геологічному середовищі. На рівні ЄС досліджено процес трансформації міжнародних і секторальних зобов’язань у внутрішнє право, зокрема через Європейський зелений курс, який визначає стратегічні орієнтири кліматичної політики Союзу, а також рамковий Європейський кліматичний закон (Регламент (ЄС) 2021/1119), яким встановлено юридично обов’язкову мету досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року завдяки ухвалення пакету законодавчих ініціатив “Fit for 55” з проміжною ціллю скорочення викидів парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року шляхом реформування ключових секторів, таких як енергетика, транспорт, промисловість, будівництво, землекористування і система торгівлі викидами. Проаналізовано правові інструменти досягнення кліматичної нейтральності ЄС за критерієм їх правової природи та ефективності впровадження, зокрема систему торгівлі квотами на викиди парникових газів, політику енергоефективності, енергетичне оподаткування та підтримку відновлюваної енергетики, прикордонне вуглецеве коригування, стратегії управління вуглецем, правове регулювання викидів від морського й авіаційного транспорту, а також інструменти геоінженерії. Здійснено аналіз формування та розвитку кліматичного судочинства в системі права Європейського Союзу, Світової організації торгівлі та міжнародного інвестиційного арбітражу. Досліджено процесуальні аспекти кліматичного судочинства в Суді ЄС, зокрема коло суб’єктів, які мають право на звернення, та предмет розгляду таких справ, що охоплює оскарження актів інституцій ЄС у сфері кліматичної політики. Проаналізовано становлення кліматичного судочинства в ЄС, зокрема активізацію розгляду справ у Суді ЄС після запровадження схеми торгівлі викидами на початку 2000-х років, що стало відправною точкою формування прецедентної практики у сфері кліматичної політики. Досліджено застосування Оргуського регламенту у практиці Суду ЄС, де тривалий час право недержавних суб’єктів на звернення залишалося обмеженим, проте внесені зміни до Регламенту розширили доступ громадськості до правосуддя у справах, що стосуються довкілля та кліматичної політики. Автором проаналізовано практику застосування арбітражного урегулювання спорів щодо тлумачення та застосування положень Договору до Енергетичної Хартії, які вплинули на межі державного регулювання в енергетичному секторі та реалізацію кліматичних реформ у межах Європейського зеленого курсу й пакета “Fit for 55”. Автором здійснено комплексний аналіз імплементації кліматичного права ЄС у національні правопорядки держав-членів, зокрема України. Розглянуто відповідність таким ключовим критеріям національних кліматичних законів рамковому Європейському закону про клімат, як нормативно закріплена середньострокова мета скорочення викидів до 2030 року на 55% та довгострокова мета досягнення кліматичної нейтральності, парламентський контроль та наявність незалежних науково-дорадчих органів щодо кліматичної політики та реалізації відповідних секторальних політик, делегування повноважень органам місцевого самоврядування щодо напрацювання планів скорочення викидів, передбаченні права громадської участі, а також обов’язків публічних обговорень і звітування відповідальних осіб, що формує інституційну спроможність та визначає ефективність кліматичного врядування держав. Досліджено процес адаптації національних законодавств, який відзначається суттєвою варіативністю залежно від політико-правового контексту. Проаналізовано роль національних судів окремих держав ЄС у підвищенні кліматичних амбіцій урядів, а також механізми вдосконалення законодавчих механізмів і забезпечення належного виконання зобов’язань суб’єктів владних повноважень. Автор звертає увагу, що в деяких державах ЄС такі інструменти лише формується, що ускладнює забезпечення правової відповідальності за кліматичну бездіяльність. Окрему увагу приділено питанням гармонізації кліматичного законодавства України з європейським, зокрема відповідності українського законодавства критеріям acquis communautaire згідно розділу 27 “Довкілля та зміна клімату”. Автором проаналізовано Закон України «Про основні засади державної кліматичної політики» № 1237-IX від 8 жовтня 2024 року спрямований на імплементацію acquis communautaire у сфері кліматичної політики, зокрема Регламенту 2018/1999 про врядування в Енергетичному союзі та кліматичні дії та Регламенту 2021/1119, відомого як Європейський кліматичний закон, що визначає рамки досягнення кліматичної нейтральності, а також виконання своїх міжнародних зобов'язань, взятих за Угодою про асоціацію з ЄС щодо наближення українського законодавства до вимог Директиви 2003/87/EC щодо створення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Пропонується огляд українського кліматичного судочинства, яке здебільшого відповідає моделі “першої хвилі” кліматичних позовів в ЄС, тобто обмежуються адміністративними оскарженнями або секторальними екологічними спорами, що не мають стратегічного характеру. Підкреслюється необхідність упорядкування правової бази для проведення економічних та екологічних експертиз з метою справедливого визначення шкоди в результаті російської збройної агресії, а також справедливого застосування вуглецевих мит для післявоєнного відновлення української економіки. Автор актуалізує питання кліматичної справедливості, відсутності категоріїї “кліматична шкода” у чинному праві ЄС та України, необхідності обліку парникових газів, спричинених в результаті збройної агресії з подальшим запровадженням механізму відшкодування таких об’ємів. Наукова новизна полягає у формалізації поняття правового механізму кліматичної політики Європейського Союзу у внутрішньому та зовнішньому вимірах, узагальненні нормативних засобів реалізації кліматичних зобов’язань і виявленні закономірностей правової адаптації в контексті асоційованих країн. Вперше в українській юридичній науці здійснено систематичний аналіз правового розвитку кліматичної політики ЄС у контексті міжнародного права навколишнього середовища, із виокремленням ключових транснаціональних інструментів. Практичне значення дослідження полягає у формуванні науково обґрунтованого та аналітичного фундаменту для вдосконалення кліматичної політики України, її подальшої гармонізації з правом ЄС та посилення нормативної спроможності держави у сфері зміни клімату. Результати роботи можуть бути використані для розробки національних заходів адаптації та пом’якшення, а також для формування правових механізмів кліматичної справедливості в контексті післявоєнного відновлення, зокрема з урахуванням необхідності напрацювання та лобіювання на міжнародному рівні правових механізмів відшкодування шкоди за викиди парникових газів, спричинених збройною агресією. Крім того, дисертація має академічну цінність, оскільки вперше в українській юридичній науці здійснено системну класифікацію та структурований аналіз інституційних, нормативних і судових аспектів кліматичної політики ЄС, що може слугувати базою для подальших наукових досліджень і освітніх дисциплін.Matiushyna O.V. Legal regulation of cooperation between states to combat climate change within the EU. Qualification scientific work as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 293 “International Law” (field of knowledge 29 “International Relations”) - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026. The research is devoted to the evolution of the legal foundations of the European Union's climate policy in relation to the development of international climate law. The obligations of the EU and the Member States within the framework of the global climate regime, their reflection in regulatory documents and negotiations of the parties are considered. The main global agreements - the United Nations Framework Convention on Climate Change (1992), the Kyoto Protocol (1997) and the Paris Agreement (2015), which defined the obligations of states to reduce greenhouse gas emissions, are analyzed. Special attention is paid to sectoral international regimes that complement the climate system: the Montreal Protocol (1987) with the Kigali Amendment (2016) on ozone-depleting substances, the UN Convention on the Law of the Sea (1982) and MARPOL (Annex VI) in terms of regulating ship emissions, as well as the London Convention (1972) and the London Protocol (1996) with amendments in 2006 and 2013, which created legal mechanisms for the geological storage of CO₂ and the control of marine climate technologies. The interaction of the norms of the OSPAR Convention, the London Protocol and EU law (Directive 2009/31/EC), which forms an agreed basis for the safe storage of CO₂ in the marine geological environment, is traced. At the EU level, the process of transforming international and sectoral obligations into domestic law has been studied, in particular through the European Green Deal, which defines the strategic guidelines of the Union's climate policy, as well as the framework European Climate Law (Regulation (EU) 2021/1119), which sets a legally binding goal of achieving climate neutrality by 2050 through the adoption of the package of legislative initiatives “Fit for 55” with the interim goal of reducing greenhouse gas emissions by at least 55% by 2030 by reforming key sectors such as energy, transport, industry, building sector, land use and emissions trading system. The legal instruments for achieving climate neutrality of the EU are analyzed according to the criterion of their legal nature and effectiveness of implementation, in particular, the greenhouse gas emissions trading system, energy efficiency policy, energy taxation and renewable energy, carbon border adjustment mechanism, carbon management strategies, legal regulation of emissions from maritime and aviation transport, as well as geoengineering tools. The analysis of the formation and development of climate justice in the system of law of the European Union, the World Trade Organization and international investment arbitration is carried out. The procedural aspects of climate justice in the Court of Justice of the EU, in particular, the range of entities that have the right to appeal, and the subject of consideration of such cases, which covers appeals against acts of the EU institutions in the field of climate policy, are studied. It was analyzed the formation of climate justice in the EU, in particular, the intensification of consideration of cases in the Court of Justice of the EU after the introduction of the emissions trading scheme in the early 2000s, which became the starting point for the formation of case law in the field of climate policy. The application of the Aarhus Regulation in the practice of the Court of Justice of the EU, where the right of non-state actors to appeal had remained limited for a long time, but the amendments to the Regulation have expanded public access to justice in cases related to the environment and climate policy. The author analyzes the practice of applying arbitration settlement of disputes regarding the interpretation and application of the provisions of the Treaty to the Energy Charter, which affected the boundaries of state regulation in the energy sector and the implementation of climate reforms within the framework of the European Green Deal and the package “Fit for 55”. The author provides a comprehensive analysis of the implementation of EU climate law in the national legal orders of the Member States, as well as Ukraine. The compliance of such key criteria of national climate laws with the framework European Climate Law as the normatively enshrined medium-term goal of reducing emissions by 55% by 2030 and the long-term goal of achieving climate neutrality, parliamentary control and the availability of independent scientific advisory bodies on climate policy and the implementation of relevant sectoral policies, delegation of duties to local governments to develop emission reduction plans, providing for the right of public participation, as well as the responsibilities of public discussions and reporting of responsible persons, which forms institutional capacity and determines the effectiveness of climate governance of states. The process of adaptation of national legislation, which is marked by significant variability depending on the political and legal context, has been studied. The role of national courts of individual EU states in increasing the climate ambitions of governments, as well as mechanisms for improving legislative mechanisms and ensuring proper fulfillment of obligations of public authorities are analyzed. The author draws attention to the fact that in some EU states, such instruments are only being formed, which complicates the provision of legal responsibility for climate inaction. Special attention is paid to the issues of harmonization of the climate legislation of Ukraine with the European, compliance of Ukrainian legislation with the criteria of acquis communautaire according to Section 27 “Environment and Climate Change”. The author analyzes the Law of Ukraine “On the Basic Principles of State Climate Policy” No. 1237-IX of October 8, 2024 aimed at implementing acquis communautaire in the field of climate policy, in particular Regulation 2018/1999 on the governance of the Energy Union and Regulation 2021/1119, known as the European Climate Law, which defines the framework for achieving climate neutrality, as well as the fulfillment of its international obligations under the Association Agreement with the EU to approximate the Ukrainian legislation to the requirements of Directive 2003/87/EC on the establishment of a greenhouse gas emissions trading system. It offers an overview of Ukrainian climate justice, which mostly follows the model of the “first wave” of climate lawsuits in the EU, limited to administrative appeals or sectoral environmental disputes that are not of a strategic nature. The need to streamline the legal framework for conducting economic and environmental examinations in order to fairly determine losses and the proper application of carbon duties when calculating losses to the Ukrainian economy as a result of Russian armed aggression is emphasized. The author actualizes the issues of climate justice, the absence of the category of “climate damage” in the current law of the EU and Ukraine, the need to account for greenhouse gases caused as a result of armed aggression with the subsequent introduction of a mechanism for reimbursement of such volumes. The scientific novelty lies in the formalization of the concept of the legal mechanism of the EU climate policy in the internal and external dimensions, the generalization of the normative means of implementing climate obligations and the identification of patterns of legal adaptation in the context of associated countries. For the first time in Ukrainian legal science, a systematic analysis of the legal development of the EU climate policy in the context of international environmental law has been carried out, highlighting key transnational instruments. The practical significance of the study lies in the formation of a scientifically grounded and analytical foundation for improving Ukraine’s climate policy, its further harmonization with the law of the European Union and strengthening the regulatory capacity of the state in the field of climate change. The results of the work can be used to develop national adaptation and mitigation measures, as well as to form legal mechanisms for climate justice in the context of post-war recovery. In particular, taking into account the need to develop and advocate mechanisms for the recovery of compensation for environmental damage for greenhouse gas emissions caused by armed aggression at the international level legal. In addition, the dissertation has academic value, since for the first time in Ukrainian legal science, a systematic classification and structured analysis of institutional, regulatory and judicial aspects of the EU climate policy have been carried out, which can serve as a basis for further scientific research and educational disciplines.ukміжнародне правоміжнародне співробітництвоміжнародне право навколишнього середовищазміна кліматуПаризька угодакліматична нейтральністькліматична політика ЄCправо ЄСЄвропейський зелений курспакет “Fit for 55”кліматичне судочинствоправа людинизаконодавствоСуд ЄСкліматичне право.international lawinternational environmental lawclimate changeUnited Nations Framework Convention on Climate ChangeKyoto ProtocolParis Agreementclimate neutralityEU climate policyEU lawEuropean Green Deal“Fit for 55”climate justice.Дисертація