Карнаух Вадим СергійовичКузнєцова Наталія Семенівна2023-10-022024-05-102023-10-022017Карнаух В. С. Правове регулювання переддоговірних відносин в ЄС та Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Карнаух Вадим Сергійович. - Київ, 2017. - 226 с.УДК 341.9:347.4] (061.1ЄС+477)https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4887Характер співвідношення між зобов’язанням та договором, як показують рамки теоретичного пізнання та рівень законодавчих формулювань, може значною мірою ускладнюватися. Аналіз інститутів представництва, договору на користь третьої особи, відступлення права вимоги показує можливість неспівпадіння суб’єктних складів договору та зобов’язання. Не є обґрунтованими тези про виникнення виключно одного зобов’язання на підставі договору, а також про одночасність договору та зобов’язання. Залишається актуальним дослідження договору як юридичного факту. Укладення договору рідко є одиничним вичерпним правоутворюючим фактом. Часто це елемент юридично значущої сукупності, у яку можуть включатися правосуб’єктні передумови, юридичні стани, окремі правовідношення. Тому укладення договору на практиці з різною мірою інтенсивності впливає на динаміку правовідносин. Передчасним є підхід у доктрині, за яким цивільно-правовий договір визнається джерелом цивільного права. Аналіз аргументів прихильників цієї позиції свідчить про наявність кількох проблем в обґрунтуванні. По-перше, відбувається перегляд “нормативності” з фактичною відсутністю смислового виходу на категорію “норми права”, тобто наявний розрив між взаємозалежними категоріями. Корекція нормативності потребує уточнення поняття норми права, у змісті якого будуть нівельовані усталені доктринальні переконання про її ознаки. У протилежному випадку з’являється конфлікт між родовим та видовим поняттями в частині неохоплення нормою цивільного права конститутивних характеристик будь-якої правової норми. По-друге, переоцінка “джерела цивільного права” здіснюється абстраговано від “норми цивільного права”, а “правове регулювання” взагалі позбавляється необхідності перегляду. Договір можна вважати джерелом норм індивідуальної дії (індивідуальних норм), які, проте не мають загальнообов’язкового характеру, а отже не є нормами права.uaДисертація