Адамська, Ірина ГеннадіївнаІрина ГеннадіївнаАдамська2026-06-082026-06-082026-05-29Адамська, І. (2026). Видимість невидимих у «Київських фресках» Сергія Параджанова: соціальне виключення та роль мистецтва у післявоєнному суспільстві. Українські культурологічні студії, 1(18), 16–22. https://doi.org/10.17721/UCS.2026.1(18).02УДК 791.43.03(477):316.410.17721/UCS.2026.1(18).02https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22642Introduction. This article examines Serhii Parajanov's film project "Kyiv Frescoes" as a source for analyzing the sociocultural consequences of the Second World War in the Ukrainian SSR. Official Soviet discourse heroized the memory of the war while overlooking the everyday problems of veterans, the war-disabled, widows, and mothers of the fallen. The article aims to identify and analyze episodes in the screenplay and screen tests that represent social exclusion in the post-war period, and to consider the role of art as a means of psychological adaptation and the symbolic reintegration of the individual into society. Methods. The study employs cultural-historical and visual analysis of materials and documents, allowing the project to be treated as a cultural text in which post-war social problems are articulated through images and symbols. The source base includes the literary screenplay and the director's script of "Kyiv Frescoes", the short film edited by Parajanov in 1966, and documents of the Dovzhenko Kyiv Film Studio and authorities of the Ukrainian SSR and the USSR. Results. The analysis shows that in Kyiv Frescoes Parajanov planned to give visibility to social groups that remained peripheral in official Soviet discourse or were represented in a formalized heroic mode. The director contrasts privileged generals with ordinary veterans, the war-disabled, widows, focusing on loneliness, psychological trauma, material insecurity, and the social silencing of their problems. War appears not as a completed event of the past but as a prolonged experience that continues to shape a person's emotional state, everyday life, and social position. It is also established that, in Parajanov's conception, art performs not only an aesthetic but also a social function: engagement with museum space, artworks, and the city's architecture supports the characters' psychological recovery, preserves their dignity, facilitates adaptation to new realities, and enables the reintegration of socially excluded individuals into post-war society. Conclusions. "Kyiv Frescoes" should be understood as an artistic attempt to critically reflect on post-war Soviet society, in which the problem of social exclusion is intertwined with reflections on the role of art in overcoming trauma and restoring the visibility of marginalized individuals. The project disrupted the optimistic image of post-war reality and therefore proved unacceptable to Soviet censorship. Parajanov's unrealised project is a valuable source for studying cultural memory, visual history, and the mechanisms of social exclusion in the Ukrainian SSR.Вступ. У статті досліджено кінопроєкт С. Параджанова "Київські фрески" як джерело для аналізу соціокультурних наслідків Другої світової війни в УРСР. Офіційний радянський дискурс героїзував пам'ять про війну, залишаючи поза увагою повсякденні проблеми ветеранів, інвалідів війни, вдів і матерів загиблих. Метою статті є виявлення та аналіз сюжетів сценарію і кінопроб фільму, у яких репрезентовано соціальну ексклюзію в післявоєнну добу, осмислення ролі мистецтва як засобу психологічної адаптації та символічної реінтеграції людини в суспільство. Методи. У роботі використано методи історико-культурного та візуального аналізу матеріалів і документів, що дали змогу розглянути кінопроєкт як культурний текст, у якому через образи та символи артикульовано проблеми повоєнного суспільства. Джерельну основу дослідження становлять літературні й режисерський сценарії "Київських фресок", короткометражний фільм, змонтований С. Параджановим у 1966 р., документи Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, органів влади УРСР та СРСР. Результати. Встановлено, що у "Київських фресках" С. Параджанов планував вивести у поле видимості соціальні групи, які в офіційному радянському дискурсі залишалися периферійними або репрезентувалися у формалізовано-героїчному ключі. Режисер показує контраст між привілейованими генералами та рядовими ветеранами, інвалідами війни, вдовами, акцентуючи увагу на самотності, психологічних травмах, матеріальній незахищеності й суспільному замовчуванні їхніх проблем. Війна у фільмі постає не завершеною подією минулого, а тривалим досвідом, який продовжує визначати емоційний стан, побут і соціальне становище людини. З'ясовано, що мистецтво в концепції С. Параджанова виконує не лише естетичну, а й соціальну функцію. Взаємодія з музейним простором, творами мистецтва, архітектурою міста сприяють внутрішньому відновленню героїв фільму, збереженню їх гідності, адаптації до нових реалій, реінтеграції виключених осіб у післявоєнне суспільство. Висновки. "Київські фрески" слід розглядати як художню спробу критичного осмислення післявоєнного радянського суспільства, у якій проблема соціального виключення поєднана з роздумами про роль мистецтва в подоланні травми та поверненні людині видимості. Фільм руйнував оптимістичний образ повоєнної реальності, тому виявився неприйнятним для радянської цензури. Нездійснений проєкт С. Параджанова є цінним джерелом для дослідження культурної пам'яті, візуальної історії та механізмів соціального виключення в УРСР.ukSerhii Parajanov"Kyiv Frescoes"social exclusionvisual historythe Ukrainian SSRcinematic imagesUkrainian cinemaart-house cinemaUkrainian cultureС. Параджанов«Київські фрески»соціальне виключеннявізуальна історіяУРСРкінообразиукраїнський кінематографартгаузне кіноукраїнська культураСтаття