Гацка , ПатрикПатрикГацка2026-06-182026-06-182018-04-20Гацка, П. (2018). In search of justice for victims of international crimes: Ukraine and the International Criminal Court. Вісник кримінального судочинства(1), 132–139.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23906This article is devoted to an analysis of the status of victims of international crimes in international criminal law with particular reference to those victims who have been harmed in different regions of Ukraine (Kyiv, Crimea, Eastern Ukraine) since 21 November 2013. In other words, the author conducts a concise analysis of who can qualify as a victim of international crimes as well as of what set of rights such a victim possesses in proceedings before the International Criminal Court (ICC). These general remarks, in turn, are subsequently situated in the wider perspective of the so-called Ukrainian case. It is argued that for a long time victims of international crimes have been forgotten subjects of international criminal trials. The situation has only changed gradually with the development of international criminal law since the Nuremberg trials until 1998 when the Rome Statute of the International Criminal Court (ICC) was adopted. Nowadays, victims’ procedural rights are expanding as, in fact, are definitions of victimhood provided for in various international legal documents (i. e. definition of victims of crime included in rule 85 of the Rules of Procedure and Evidence of the ICC). It follows that both natural persons and legal persons can qualify as victims of crime in proceedings before the International Criminal Court. Apart from that, also the concept of an international crime is subject to certain controversies which cannot be solved by a mere reference to legal definitions or texts. Therefore, it is argued that international crimes should be differentiated from ordinary offences due to their different normative source and the specific context of the commission of these crimes. Moreover, the author also criticizes non-legal (moral) justifications underlying the differentiation between international and ordinary crimes. In part IV, in turn, the current status of the ’Ukrainian situation’ before the International Criminal Court is examined. The author concludes the substantive part with cataloguing the list of procedural rights that victims of international crimes have been equipped with together with the adoption of the ICC’s Rome Statute and which, potentially, can be acquired by victims of international crimes that have been committed during the Ukrainian crisis.Ця стаття присвячена аналізу статусу осіб, потерпілих від міжнародних злочинів у міжнародному кримінальному праві з особливою увагою до тих осіб, які постраждали в різних регіонах України (Київ, Крим, Східна Україна) з 21 листопада 2013 року. Іншими словами, автор проводить стислий аналіз того, хто може претендувати на статус осіб, потерпілих від міжнародних злочинів, а також про те, який набір прав такі особи мають при розгляді в Міжнародному кримінальному суді (МКС). Ці загальні положення, в свою чергу, згодом розглянуті у більш широкій перспективі, так званої, справи України. У статті стверджується, що протягом тривалого часу жертви міжнародних злочинів були забутими суб’єктами міжнародних кримінальних справ. Їх положення поступово змінилося з розвитком міжнародного кримінального права після Нюрнберзького процесу 1998 року, коли було прийнято Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКК). Сьогодні процесуальні права осіб, потерпілих від міжнародних злочинів розширюються, оскільки, насправді, визначення потерпілих, передбачене різними міжнародно-правовими документами (тобто визначенням жертв злочину, що входить до пункту 85 Правил процедури та доказів МКС). З цього випливає, що і фізичні та юридичні особи можуть розглядатися як жертви злочину під час розгляду справи в Міжнародному кримінальному суді. Крім того, визначення поняття міжнародного злочину теж викликає певні суперечності, які не можуть бути вирішені лише посиланням на юридичні визначення чи положення. Тому стверджується, що міжнародні злочини слід диференціювати від звичайних правопорушень через їхнє різне нормативне джерело та конкретний контекст вчинення цих злочинів. Крім того, автор також критикує нелегальні (моральні) обґрунтування, що лежать в основі диференціації міжнародних та звичайних злочинів. У частині IV, у свою чергу, розглядається сучасний стан «української ситуації» у Міжнародному кримінальному суді. Автор у своїх висновках наводить каталогізацію переліку процесуальних прав, якими особи, потерпілі від міжнародних злочинів, були наділені разом із прийняттям Римського статуту Міжнародного кримінального суду, і якими ще правами потенційно можуть бути наділені такі особи у період «української кризи».ukvictimsinternational crimesInternational Criminal CourtUkrainejustice.жертвиміжнародні злочиниМіжнародний кримінальний судУкраїнаправосуддя.Стаття