Колос, ДмитроДмитроКолос2026-02-252026-02-252025-08-08Колос, Д. (2025). Роль «камери-спостерігача» в творенні повільного кіно. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(19), 56–71. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2025.1.0410.17721/2519-4801.2025.1.04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10662The purpose of this research is to analyse the concept of the camera as a virtual observer of events and its role in the creation of slow cinema. The research methodology is grounded in the history of ideas, as the study focuses on a concept that requires clarification: the camera as an observer – that is, as a virtual character within the cinematic world, whose primary role is to perceive events and alter the ways in which they are viewed. This concept was developed by integrating the notions and characteristics of shot duration and spatial composition within the frame (in cases where they allow the observer’s agency to emerge), and by reformulating the parameters that define the frame as a technical element into the properties of vision. Analytical methods were employed in examining historically described camera techniques, while synthesis was used to construct the defining features of the ‘camera-observer’. Results. To identify and describe the parameters characteristic of slow cinema, we examined film theory and studies on the stylistic approaches of directors such as Michelangelo Antonioni, Jean Renoir, Béla Tarr, and others. The concept of the camera as an observer encompasses a set of interrelated techniques: the use of 'dead time' (temps mort), which enables prolonged observation; planimetric and recessive spatial compositions; and the shifting roles assumed by the camera – as passive viewer, real participant, and active director. It also engages with the interplay between close and distant modes of viewing. This concept is closely linked to spiral and circular narrative structures, as well as to the typically detached behaviour of the dramatic character. The observer is imbued with the capacity to reveal the emotional qualities of a situation or location, not through dialogue, but through mood or behaviour – calmness, apathy, continual wandering, and movement from place to place. Conclusions. The features and connections described constitute the concept of the 'intelligent camera', which selects how to present a situation and embodies socio-emotional behaviour. Through the transformation of the camera’s technical parameters into those of an autonomous participant – when the camera assumes an independent role as an observer within the virtual world of cinema – slow cinema emerges as a distinct genre.Стаття має на меті проаналізувати концепцію камери як віртуального спостерігача подій та її роль у створенні повільного кіно.  Методологія дослідження спирається на історію ідей, оскільки в центрі роботи лежить концепція, що потребує пояснення: камера як спостерігач, тобто як віртуальний герой кіносвіту, головна роль якого – бачити події та змінювати способи цього бачення. При творенні «спостерігача» автор вдався до переформулювання та перетлумачення понять, вже наявних в дослідженнях кіно. Це концепція, яка створена завдяки інтеграції понять та властивостей тривалості знімка, композиції простору в кадрі (лише у випадках, коли вони дають змогу проявитися агентності спостерігача), переформулюванню параметрів, які характеризують кадр як технічний елемент, у властивості, якими володіє бачення. Також було застосовано процедури аналізу при розгляді описаних в минулому технік камери та синтезу при конструюванні властивостей «камери-спостерігача».  Результати. Щоб виділити та описати параметри, характерні для повільного кіно, було проаналізовано теорію кіно та дослідження стилю фільмів Мікеланджело Антоніоні, Жана Ренуара, Бели Тарра та інших. Концепція камери як спостерігача включає взаємопов'язані техніки мертвого часу (temps mort), яка створює повільне спостереження; планіметричні та рецесивні композиції простору; ролі пасивного глядача, реального учасника та активного керівника дії, які виконує камера; а також близького та віддаленого глядача. Вона переплітається зі спіральною та кільцевою наративними структурами і відстороненою поведінкою драматичного персонажа. Спостерігач наділений умінням розкривати емоційні властивості продемонстрованої ситуації або місця. Вони проявляються не діалогами, а станами або поведінкою: спокоєм, апатією, безперервним мандруванням, пересуванням з місця на місце, подорожами. Висновки. Описані особливості та зв'язки складають «розумну камеру», яка вибирає, як показати ситуацію і втілює соціально-емоційну поведінку. Завдяки перетворенню технічних параметрів камери на роль ще одного агента дії з незалежною роллю спостерігача у віртуальному світі, повільне кіно виникає як напрямок.ukSlow cinemacameraobserverdead timeBazinAntonioniRenoirповільне кінокамераспостерігачмертвий часБазенАнтоніоніРенуар.Стаття