Погребняк, Олена АльбертівнаОлена АльбертівнаПогребняк2026-03-182026-03-182025Погребняк, О. (2025). Модуси української імаготеми в сучасній чеській прозі. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 92-100. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.13УДК 821.162.3-3:821.161.2.091:316.710.17721/1728-2659.2025.38.13https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13203Background. The study, based on literary works by Czech writers of recent decades (J. Olich, H. Pavlovska, P. Hulova, M. Shefara, O. Sevruk, etc.), examines the stages and dynamics of both quantitative and qualitative changes in the nature of the contemporary Czech-Ukrainian interliterary dialogue, as well as in the modality of the Ukrainian imagotheme. Methods. Historical-literary method, comparative-typological method, and structural-systemic analysis. Results. The concept of the literary imagotheme, introduced into academic discourse by J. M. Moura, is one of the key categories in modern imagology. The study of the Ukrainian theme in foreign, particularly Czech, literature as an imagotheme remains a relevant area in contemporary Ukrainian comparative literary studies. In this article, the imagological paradigm of the components of this theme is understood not only as a collection of artistic phenomena connected by thematic, topographical, and regional aspects, but also as an integrated artistic and sociocultural discourse that focuses on the issues and prospects of intercultural dialogue in an era of decentralization, globalization, and increasing transculturation on the one hand, and the tendency towards the localization of cultural flows on the other. The article also addresses the interaction between the national and universal dimensions in literary texts, as well as the role of literature in intensifying contemporary Czech-Ukrainian extraliterary interaction within the framework of both vertical social structures and horizontal geopolitical relations. Сonclusions. The development of the Ukrainian theme in Czech literary prose since the late 20th century shows distinct stages. In texts from the 1990s to the early 2000s, the interpretation of the Ukrainian imagotheme largely occurred within a colonial discourse, shaped by the coordinate system of West–East, One's Own – The Other, in which Ukraine remained a negatively marked space of Otherness. The revision of the Ukrainian imagotheme in Czech prose began in the 2010s, with the emergence of a younger generation of writers, including professional Ukrainian scholars, as well as under the influence of political and sociocultural changes in Ukraine itself. A qualitatively new stage in the history of Czech-Ukrainian studies began in 2022 and is currently undergoing transformation. Its paradigmatic rupture within the development of the imagotheme is marked by a shift in the modality of Ukrainian imagorepresentations (from Alien to The Other and One's Own), an articulated change in the imagoposition, as well as the inclusion of this imagotheme into the broader discourse of European nations' historical self-reflection and contemporary intercultural dialogue.Вступ. Дослідження, проведене на матеріалі художніх творів чеських письменників останніх десятиліть (Ї. Оліч, Г. Павловська, П. Гулова, М. Шефара, О. Севрук та ін.), аналізує стадіальність і динаміку кількісних та якісних змін у характері чесько-українського міжлітературного діалогу сучасності, а також у модальності української імаготеми. Методи. У дослідженні використано історико-літературний, порівняльно-типологічний методи, а також метод структурно-системного аналізу. Результати. Поняття літературної імаготеми, впроваджене у науковий дискурс Ж.М. Мура, є однією з концептуальних категорій сучасної імагології. Вивчення української теми в зарубіжній, зокрема чеській, літературі як імаготеми залишається одним з актуальних напрямів вітчизняної компаративістики. Імагологічна парадигма складників цієї місткої теми осмислюється не лише як сукупність художніх явищ, поєднаних тематичними, топографічними чи регіональними аспектами, але й як інтегрований мистецький соціокультурний дискурс, сфокусований на проблематиці і перспективах діалогу культур в епоху децентрації, глобалізації та зростання транскультурації, з одного боку, і тенденції до локалізації культурного потоку, з іншого; взаємодії національного та універсального в художніх текстах; ролі літератури в інтенсифікації чесько-української екстралітературної взаємодії сьогодення – у площині вертикальних соціальних звʼязків та горизонтальних зовнішньо-політичних зносин. Висновки. У розвитку теми України в чеській художній прозі від кінця ХХ ст. спостерігається виразна стадіальність. Інтерпретація української імаготеми в текстах 1990-х – початку 2000-х років відбувалася здебільшого в колоніальному дискурсі, у системі координат Захід–Схід, Свій–Чужий, в якій Україна тривалий час залишалася негативно маркованим простором Чужості. Перегляд української імаготеми в чеській прозі відбувся в 2010-х роках, з появою на літературній сцені письменників молодшої генерації, у тому числі фахових україністів, а також під впливом політичних та соціокультурних змін у самій Україні. Якісно новий етап в історії чеської україніки розпочався в 2022 р. і перебуває у стадії трансформації. Його принципову рубіжність у контексті розвитку досліджуваної імаготеми засвідчує зміна модальності імагообразів українців (від Чужого до Іншого та Свого), проартикульована зміна імагопозиції, долучення цієї імаготеми у широкий дискурс осмислення історичного досвіду європейських націй та сучасного діалогу культур.ukімаготемаімагообразчеська прозаУкраїнаукраїнціобраз ІншогоimagothemeimagorepresentationCzech proseUkraineUkrainiansimage of The OtherСтаття