Меньок, ВіраВіраМеньок2026-03-022026-03-022024-11-18Meniok, V. (2024). “The Shaken Ideal”. Mykhailo Rudnytskyi About Tadeusz Boy-Żeleński: Forgotten Aspects of Ukrainian-Polish Literary Communication. Polish Studies of Kyiv, 40, 91–112. https://doi.org/10.17721/psk.2024.40.91-112UDC 821.162.1.09(092):82.09(477)(092)”19”10.17721/psk.2024.40.91-112https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11694Based on the little-known in contemporary Ukrainian Polonistics texts of Mykhailo Rudnytskyi that were published in Polish literary magazines during the reign of socialist-realist-authoritarian ideology, the author tries to reinterpret the Lviv period in the life and work of Tadeusz Boy-Żeleński – one of the most notable writers of the Polish interwar period. The proposed investigation emphasizes the exceptional importance of Ukrainian-Polish literary communication and individual literary contacts between Ukrainian and Polish artists who, even in the darkest times of totalitarianism, did not betray the authentic nature of literature but preserved and developed the ontological essence of inter-literary dialogue and community. In the post-Soviet space of Polish literary studies, Boy-Żeleński was often accused of collaborating with the Soviet authorities, which was caused primarily by the lack of knowledge about the Lviv period of the writer’s life in exile as well as the long-term process of liberating literary discourse from stereotypical thought paradigms. During the period of socialist realism conjuncture, Mykhailo Rudnytskyi revealed to the Poles the true story of Boy-Żeleński’s life in exile when he published conversations with him in the columns of the “Życie Literackie” and “Kamena” magazines: the analysis of these texts is the core of the author’s thoughts. The forgotten and rare fact in the history of Ukrainian-Polish literary communication when the Poles willingly published Ukrainian reflections on Polish authors is emphasized. The last dramatic period of Boy-Żeleński’s life when he became a hostage of the Red Terror never inclined the writer to accept the Stalinist regime, as evidenced by Ivan Lozynskyi’s research, Ostap Tarnavskyi’s memoirs, and Rudnytskyi’s texts written on the border between critical reportage and essay memoir. It was the Ukrainian literary reception back in the 60s of the last century that led to the rehabilitation of Boy-Żeleński in Poland. Today, the reasoning of the author of “Słówka” about the inability of literature “to protect the country from vandals when they come to destroy all the books and all the writers” is of particular importance. The literary dialogue of both Rudnytskyi and Boy-Żeleński builds a conceptual consensus of the previous and current experiences of the productivity of Ukrainian-Polish literary communication.З опертям на маловідомі в сучасній українській полоністиці тексти Михайла Рудницького авторка вдається до реінтерпретації львівського періоду у житті й творчості Тадеуша Боя-Желенського – одного серед найпомітніших літераторів польського міжвоєння. У пострадянському просторі польського літературознавства Боя-Желенського нерідко оскаржували у колаборанстві з радянською владою, що зумовлювалося відсутністю знань про львівський період життя письменника на вигнанні, а також довготривалістю процесу визволення літературного дискурсу від стереотипових мисленнєвих парадигм. У часи кон’юнктури соцреалізму Михайло Рудницький відкрив полякам правдиву історію життя Боя-Желенського на вигнанні, коли опублікував розмови з ним на шпальтах часописів “Życie Literackie” та “Kamena”. У розвідці акцентовано забутий і рідкісний факт в історії українсько-польської літературної комунікації, коли поляки охоче публікували українські рефлексії про польських авторів. Останній драматичний період життя Боя-Желенського ніколи не схилив його до прийняття червоного терору, про що свідчать дослідження Івана Лозинського, спогади Остапа Тарнавського й тексти Рудницького, написані на помежів’ї критичного репортажу та есейного спомину. Саме українська літературна рецепція спричинилася до реабілітації Боя-Желенського у Польщі. Сьогодні особливого значення набувають міркування автора «Слівець» про неспроможність літератури «захистити країну від вандалів, коли ті прийдуть, аби знищити всі книги й усіх письменників». Літературний діалог Рудницького та Боя-Желенського вибудовує концептуальне суголосся тодішніх й нинішніх досвідів продуктивності українсько-польської літературної комунікації.enТадеуш Бой-ЖеленськийМихайло Рудницькийлітературна комунікаціяукраїнська рецепціялітературний ідеаліронічна критикаTadeusz Boy-ŻeleńskiMykhailo Rudnytskyiliterary communicationUkrainian receptionliterary idealironic criticismСтаття