Березюк, ТарасТарасБерезюк2026-02-252026-02-252025-01-31Березюк, Т. (2025). Українське бароко в структурі офіційних тлумачень: архітектурно-історіографічний аспект. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(18), 50–63. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2024.2.0410.17721/2519-4801.2024.2.04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10656The purpose of this research is to reveal the montage of meaning of the Ukrainian Baroque style category with its ideology promoting components. Statements, which became the expression of cultural phenomenon interpretation, are the basic object of the analyzing. The research is particular due to the fact that it studies the established in architectural historiography explanations, but not limited to the only architectural discourse. It is selective as well, because it represents the common statements’ circulation tendency. The basic methods are structural analysis, content analysis, genealogical, comparative. Results. During the study of selected explanations of Ukrainian Baroque in architecture, the four chronological periods were defined. Each ideologically divided period is distinct by a typical set of patterns and imperatives. The single explanations are expressively intertextual. It was revealed that from the beginning of research interest to the baroque monuments conceptual apparatus raised a cultural value of the region that was a part of the Russian Empire. It contributed to integration in the European cultural processes as well as established the possibility of broader identification, particularly national one. At last it intensified the explanations. Therefore, the concept of national was an integral counterpart of the definition of baroque, conflicting with it to varying degrees. The discussions from the beginning of 1940s about national in architectural style left a negative mark on the meaning of baroque as alien to the traditional folk. This dichotomy developed in the following decades and formed to stylistic concepts in 1960s and 1990s, used today by academics. Conclusions. The constructed explanations laid the ground to contemporary discourse of Ukrainian Baroque. It should be noted that it relates to the paradigm developed in the 1990s. The myth of national identity style which was a substitute of Ukrainian Baroque since 1950–1960s transformed to Eurocentric at that time, but in fact remained the same conceptual wholeness. That is, the meaning of baroque as national style became legitimate during the years of Ukrainian independence, but it transferred the traces of Soviet-Marxist methodology, which obviously limits and deforms perception. Therefore, it needs to be revised.Мета дослідження полягає у виявленні монтажу значення стилістичної категорії українського бароко зі складовими частинами, які сприяють його ідеологічному функціонуванню. Основним об’єктом аналізу є висловлювання, що стали вираженням інтерпретації культурного явища. Дослідження партикулярне, оскільки включає в об’єктив зору ті тлумачення, що зафіксовані в архітектурній історіографії, що, авжеж, не обмежується архітектурним дискурсом; а також вибіркове, адже покликане показати загальні тенденції циркулювання висловлювань. Методи, що стали ключовими в дослідженні: структурний, контент-аналітичний, генеалогічний, порівняльний.Результати. В ході дослідження вибраний матеріал інтерпретацій явища українського архітектурного бароко було виокремлено в чотири хронологічні етапи. Кожен поділений ідеологічними зсувами етап характерний набором притаманних дискурсивних патернів та імперативів, окремі тлумачення виражено інтертекстуальні. Виявлено, що від початку зародження дослідницького інтересу до пам’яток барокового періоду в Україні понятійний апарат нарощував значимість культури регіону, який був складовим елементом системи Російської імперії, сприяв його інтеграції в загальноєвропейські культурні процеси, та заклав потенціал ширшої ідентифікації, зокрема національної, що інтенсифікувало тлумачення. Тому поняття національного було невід’ємним двійником визначення барокового, різною мірою конфліктуючи з ним. Так, дискусії про національне в стилістиці будування з початку 1940-х залишили негативний слід в означенні барокового як чужорідного, невластивого народному. Ця дихотомія розвивалася в наступні десятиліття, і в 1960-х та 1990-х виразилася в стилістичних концепціях, успадкованих академічними представниками сьогодні.Висновки. Сконструйовані тлумачення стали основою сучасного дискурсу про українське бароко. Причому під сучасним слід розуміти парадигму, яка склалася в 1990-х. Тоді міф національної самобутності стилю, що слугував субститутом української бароковості в 1950–1960-х, частково перевтілився в європоцентричну форму, та по суті залишив ту ж концептуальну цілісність. Тобто визначення барокового як національного, що стало легітимним в роки української незалежності, мігрувало зі слідами радянсько-марксистської методології, які очевидно обмежують і деформують сприйняття. Тому воно потребує перегляду.ukUkrainian Baroquearchitecturestyleexplanationhistoriographyукраїнське барокоархітектурастильтлумаченняісторіографіяСтаття