Горбач, ІгорІгорГорбач2026-02-252026-02-252025-01-31Горбач, І. (2025). "Колір граната"/"Саят-нова" як деколоніальний жест Саркіса Параджаняна: Рецензія на фільм Сергія Параджанова "Колір граната". Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(18), 137–143. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2024.2.0910.17721/2519-4801.2024.2.09https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10659The review reveals aspects of decoloniality in the film of the famous Armenian director of the second half of the 20th century Sarkis Parajanyan «The Color of the Pomegranates». It was first shown in 1968 in the Armenian SSR, and then, the cutted edition, in 1973 throughout the USSR. However, the film did not become popular during the Soviet period. In addition, it underwent many changes due to censorship: editing, deletion of some scenes, film frames, audio, etc. In 2014, the film was restored with funds from the Martin Scorsese Foundation. In the same year, it was shown at many international events, including the 67th Cannes Film Festival. The film itself tells in poetic form episodes selected by the director from the biography of the 18th-century Armenian ashugh Sayat-Nova. It also largely represents Armenian culture: rituals, traditional crafts, local Christian architectural and pictorial traditions, etc. That is why I am interested in the nature of the representation of the above-mentioned elements of the film. The film is generally recognized as revolutionary in the context of Soviet cinema, so I have no doubts whether it could be conformist. This review examines the question of the nature of the representations of the poet's biography and Armenian culture: is it anti-colonial, post-colonial or decolonial.В рецензії розкрито аспекти деколоніальності в кінострічці видатного вірменського режисера другої половини ХХ ст. Саркіса Говсепі Параджаняна «Колір граната». Вперше вона була показана в 1968-му році у Вірменській РСР, а потім, в цензурованому вигляді, в 1973-му році у всьому СРСР. Втім, особливої популярності в радянський період стрічка не зазнала. Окрім цього, за час свого існування вона зазнала багатьох змін через цензуру: монтаж, видалення деяких сцен, кадрів, аудіосупроводу тощо. В 2014 фільм було реставровано за кошти Фонду Мартіна Скорсезе. В тому ж році його показали на багатьох міжнародних подіях, в тому числі на 67-му Каннському кінофестивалі. Сам фільм у поетичній формі оповідає обрані режисером епізоди з біографії вірменського ашуга 18 століття Саят-Нови. Він також в значній мірі репрезентує вірменську культуру: обряди, традиційні ремесла, місцеві християнські архітектурну і живописну традиції тощо. Саме тому мене цікавить характер репрезентації згаданих вище елементів стрічки. Стрічка загалом визнається революційною в контексті совєтського кінематографу, тому у мене не виникає сумнівів чи могла б вона бути конформістською. В даній рецензії розглянуто питання характеру репрезентацій біографії поета і вірменської культури: чи є він антиколоніальним, постколоніальним чи деколоніальним.ukСаркіс Параджанян«Саят-Нова»жестдеколоніальністьвірменська культурабіографіядосвідSarkis Parajanyan«Sayat-Nova»actdecolonialityArmenian culturebiographyexperienceСтаття