Цюра, ВадимВадимЦюра2026-05-052026-05-052023-08-06Цюра, В. (2023). THE LIMITS OF THE PRESUMPTION OF THE LEGALITY OF A TRANSACTION AND ITS EXTENSION TO VOID TRANSACTIONS. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 125(1), 96–99. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2023/1.125-1610.17721/1728-2195/2023/1.125-16https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19460The article is based on provisions of current civil legislation, approaches formed in judicial practice, primarily of the Supreme Court, and achievements of domestic legal doctrine. The research is based on the interconnected use of general scientific and special legal methods, in particular methods of synthesis and analysis, formal-legal and logical-legal as well as hermeneutic methods. Based on the interpretation of the norm of Art. 204 of the Civil Code of Ukraine and the practice of the Supreme Court, in this study we substantiate that the presumption of legality of the transaction is applied to all transactions, regardless of the legal basis for declaring them invalid in the future. That is, the presumption of legality and the need to refute it, based on its nature as a legal concept, are applied in both cases: when the invalidity of the transaction is directly established by law (void transaction) or when it is recognized by the court as invalid (disputed or voidable transaction). This is indicated by the logic of the construction of Art. 204 of the Civil Code of Ukraine, which does not distinguish the grounds for the invalidity of the transaction from the point of view of the presumption of legality, stating them next to each other, as well as the conclusions of the Supreme Court, which establish the court's duty to investigate the factual circumstances with which the law connects the invalidity of the transaction, to establish their presence or absence, and, accordingly, to confirm or refute the voidness of the transaction declared by the party or interested person. This understanding of the content of the legal category of the presumption of legality of the transaction helps to ensure the predictability of relevant social relations, the stability of business turnover, and the domestic system of the law of obligations in general.Стаття заснована на положеннях чинного цивільного законодавства, підходах, сформованих у судовій практиці, насамперед, Верховного Суду, та здобутках вітчизняної правової доктрини. Дослідження базується на взаємопов'язаному використанні загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема методів синтезу й аналізу, формально-юридичного та логіко-юридичного, герменевтичного методу тощо. Обґрунтовано, що презумпція правомірності правочину застосовується до всіх правочинів, незалежно від правової підстави визнання їх недійсними в майбутньому. Тобто презумпція правомірності та необхідність її спростування, виходячи з її природи як правового поняття, застосовується в обох випадках: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (нікчемний правочин) або коли він визнається судом недійсним (оспорюваний правочин). На це вказує як логіка побудови ст. 204 ЦК України, що не розмежовує наведені підстави недійсності правочину стосовно дії презумпції правомірності, наводячи їх поруч одна з одною, так і висновки Верховного Суду, що закріплюють обов'язок суду дослідити фактичні обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину, установити їх наявність або відсутність, та, відповідно, підтвердити чи спростовувати заявлену стороною або зацікавленою особою обставину нікчемності правочину. Таке розуміння змісту правової категорії презумпції правомірності правочину сприяє забезпеченню передбачуваності відповідних суспільних відносин, стабільності ділового обороту та загалом системи вітчизняного зобов'язального правukправочиннедійсність правочинівпрактика Верховного Судунікчемний правочинпрезумпція правомірностіправа та обов'язки сторінtransactioninvalidity of a transactionpractice of the Supreme Courtvoid transactionpresumption of legalityrights and obligations of the partiesvoidable transactionСтаття