Мидель Андрій МихайловичВавженчук, Сергій Ярославович2024-12-312024-12-312024-12-11Мидель А. М. Відновлювальні способи захисту трудових прав в Україні : дис. ... доктора філософії : 081 Право / наук. кер. С. Я. Вавженчук. Київ, 2024. 190 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5634Дисертація є комплексним дослідженням проблематики відновлювальних способів захисту трудових прав в України. В дисертації досліджується поняття захисту права та його зв’язок із ключовими концепціями суб’єктивного права, на підставі чого виділяються цілі захисту права. В дослідженні наводиться розуміння поняття відновлювальних способів захисту трудових прав, їх властивостей та видів. На основі дослідження законодавства, доктрини та правозастосовної практики автором виділяються та описуються конкретні відновлювальні способи захисту трудових прав, їх властивості, особливості та проблеми застосування. В дисертації показується, що розуміння поняття захисту права істотною мірою залежить від обраної концепції суб’єктивного права. З точки зору поділу правовідносин на регулятивні та охоронні захист здійснюється в межах окремих охоронних (захисних) правовідносин, для яких характерна можливість примусу (на відміну від правовідносин регулятивних). Такий підхід до захисту в теоретичному плані дозволяє сформулювати багато цілей захисту, зокрема відновлення права, вплив на порушення, усунення порушення, відновлення правовідносин, що існували до порушення, відновлення становища тощо. Якщо притримуватись інших концепцій суб’єктивного права, а саме якщо властивість примусовості не відокремлювати від самого суб’єктивного права, то захист можна тлумачити як окремий етап розвитку суб’єктивного права. Ціль захисту, при такому підході, полягає в реалізації суб’єктивного права на етапі після його порушення. В роботі обґрунтовується, що відновлювальні способи захисту трудових прав – це такі способи захисту трудових прав, які спрямовані на усунення наслідків порушення шляхом відновлення трудового правовідношення чи відновлення фактичного становища. Відновлювальні способи захисту мають ретроспективний характер, адже спрямовані на відновлення минулого об’єкта (становища). При цьому об’єкт, на який може бути спрямований відновлювальний спосіб захисту, може бути формальним (в разі відновлення правового становища) або фактичним (в разі відновлення фактичного становища). Конкретні вимоги, в яких втілюється відновлення становища, яке існувало до порушення, можуть передбачати відновлення, як фактичного, так і юридичного становища. Автор робить висновок, що відновлювальні способи захисту не є універсальними, тобто не можуть застосовуватись у при будь-якому порушенні суб’єктивного трудового права. В дисертації досліджується концепт restitutio in integrum в контексті практики Європейського суду з прав людини. Зазначається, що підхід Європейського суду з прав людини щодо забезпечення restitutio in integrum може слугувати в якості орієнтиру при застосуванні відновлювальних способів захисту. На основі дослідження практики Європейського суду з прав людини автор приходить до висновку, що restitutio in integrum уособлює вимогу цілковитого усунення наслідків порушення. Європейський суд з прав людини, здійснюючи оцінку та кваліфікацію впливу порушення на потерпілу особу (працівника або службовця), враховує широкий перелік негативних наслідків порушення, виходячи із особливостей конкретної ситуації. Наслідки, які беруться Європейським судом з прав людини до уваги для досягнення restitutio in integrum (в контексті захисту працівника або службовця), не обмежуються втратою доходу, а охоплюють широке коло економічних, соціальних, психологічних наслідків порушення прав працівника або службовця. Автор виділяє два способи захисту, які відносяться до відновлювальних способів захисту трудових прав, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення, та примусове виконання обов’язку в натурі. Відновлення становища, яке існувало до порушення, в трудовому праві – це такий трудо-правовий спосіб захисту, який спрямований на відновлення правового або фактичного становища потерпілої особи (особи, чиє право було порушене) і передбачає повернення у те правове або юридичне становище, яке існувало до порушення. Автором, при цьому, зауважується, що реалізація цього способу захисту, всупереч його спрямованості, не забезпечує реального відновлення фактичного становища, що існувало до порушення. При застосуванні цього способу захисту може йтись лише про забезпечення деяких істотні умови становища, яке було б, якби не було вчинене порушення. Водночас, конкретне визначення того, які умови є істотними, складає правозастосовну проблему та повинно вирішуватись в кожному випадку окремо. Як один із найбільш соціально значимих та часто застосовуваних засобів захисту, в якому втілюється відновлення становища, яке існувало до порушення, в дисертації розглядається поновлення на роботі протиправно звільненого працівника. Ціль поновлення на роботі полягає в наданні тієї ж роботи, яку працівник виконував до протиправного звільнення, та відновлення договірного зв’язку між сторонами з тими самими характеристиками, які існували до порушення. В цьому плані автор зауважує, що поновлення на роботі спрямоване на відновлення як юридичного становища, так і фактичного становища. В дисертації розглядаються практичні аргументи щодо доцільності або недоцільності застосування поновлення на роботі як засобу захисту в разі протиправного звільнення. Автор робить висновок, що в науковій літературі відсутня єдина позиція стосовно доцільності або недоцільності застосування цього засобу захисту. В роботі підкреслюється, що за трудовим законодавством України поновлення на роботі є, як правило, єдиним засобом захисту, доступним працівнику в разі протиправного звільнення. Водночас, реалізація поновлення на роботі супроводжується низкою теоретичних та практичних проблем, характерних для відновлювальних способів захисту. Передусім, йдеться про складність забезпечити фактичний допуск працівника до роботи, а також встановити момент або критерій, згідно з яким працівника можна вважати поновленим. З огляду на вказані проблеми правозастосування автор пропонує, що поновлення на роботі не повинно бути єдиним доступним працівнику засобом захисту від неправомірного звільнення. В дослідженні обґрунтовується, що другим відновлювальним способом захисту трудових прав є примусове виконання обов’язку в натурі. Відзначається, що проблематика цього способу захисту мало розроблена в науці трудового права. Аналізуючи доктринальні підходи, автор робить висновок, що примусове виконання обов’язку в натурі слід розглядати як спосіб захисту, який полягає в примусі зобов’язаної особи до виконання її (як правило, договірного) обов’язку. В теоретичному плані, цей спосіб захисту неодмінно супроводжується вторгненням в сферу особистої свободи особи. В дисертації доводиться, що примусове виконання обов’язку в натурі не здатне повністю задовольнити нормативний інтерес управненої сторони у належному виконанні. Натомість, цей спосіб захисту спрямований на задоволення індивідуальних інтересів (бажань) управненої сторони, які та мала у дії зобов'язаної сторони. Автором також досліджуються питання допустимості примусового виконання обов’язку в натурі. На основі дослідження іноземного законодавства, робиться висновок, що іноземні правопорядки, як правило, в тій чи іншій мірі допускають примусове виконання обов’язку в натурі. В дисертації обґрунтовується, що примусове виконання обов’язку в натурі може мати застосування у сфері трудового права (за умови, що правопорядок в принципі допускає такий спосіб захисту). При цьому, наголошується, що примусове виконання обов’язку в натурі в жодному разі не може бути єдиним наявним в особи способом захисту. Розглядаючи межі допустимості цього способу захисту, автор робить висновок, що примусове виконання в натурі не повинно визнаватись по відношенню до працівника, адже це передбачатиме надмірне вторгнення у сферу особистої свободи працівника (передусім, це стосується обов’язку виконувати трудову функцію). Водночас, зазначається, що цей спосіб захисту можливо застосовувати по відношенню до роботодавця, зокрема до таких обов’язків як обов’язок роботодавця надавати роботу працівнику, обов’язок роботодавця забезпечити належні умови праці тощо.This dissertation is a comprehensive study of the problem of restorative remedies for labour rights in Ukraine. The dissertation examines the concept of defence of right and its relationship with key concepts of subjective law, on the basis of which the aims of defence of right are identified. The study provides an understanding of the concept of restorative remedies, their properties and types. Based on the study of the legislation, scientific doctrine and court practice, the author identifies and describes specific restorative labour remedies, their properties, features and problems of their enforcement. The dissertation shows that the understanding of the concept of defence of a right depends, to a large extent, on the chosen concept of subjective right. From the perspective of dividing legal relations into regulatory and protective ones, defence is carried out within the framework of separate protective relations, which are characterized by the possibility of coercion (as opposed to regulatory relations). This theoretical approach to defence of right allows the formulation of many purposes of defence, including restoration of the right, influence on the violation, elimination of the violation, restoration of legal relations that existed before the violation, restoration of the situation, etc. If we adhere to other concepts of subjective right, namely, if the property of coercion is not separated from the subjective right itself, then the defence can be interpreted as a separate stage in the development of subjective right. The purpose of defence, according to this approach, is to realize the subjective right at the stage after its violation. The dissertation argues that restorative labour remedies are those remedies which are aimed at eliminating the consequences of a violation by restoring the labour relationship or restoring the factual position. Restorative remedies are retrospective in their nature, as they are aimed at restoring a past object (a past position). The object to which a restorative remedy may be directed may be formal (in the case of restoring a legal position) or factual (in the case of restoring a factual position). Specific claims that embody the restoration of a pre-violation position may provide for the restoration of both the factual and legal position. The author concludes that restorative remedies are not universal, i.e., they cannot be applied in any violation of subjective labour right. This dissertation examines the concept of restitutio in integrum in the context of the case law of the European Court of Human Rights. It is noted that the approach of the European Court of Human Rights to ensure restitutio in integrum can serve as a guide when applying restorative remedies. Based on the study of the case law of the European Court of Human Rights, the author concludes that restitutio in integrum embodies the requirement of the complete elimination of the consequences of a violation. When assessing and qualifying the impact of a violation on a person (employee or public servant), the European Court of Human Rights takes into account a wide range of negative consequences of a violation based on the specifics of a particular case. The consequences taken into account by the European Court of Human Rights to achieve restitutio in integrum (in the context of protection of an employee or public servant) are not limited to loss of income but cover a wide range of economic, social, and psychological consequences of violation of an employee's rights. The author distinguishes two remedies which may be qualified as restorative remedies for labour rights, namely, restoration of the position which existed before the violation and specific performance. Restoration of the pre-violation situation in labour law is a labour law remedy aimed at restoring the legal or factual situation of the person whose right was violated and provides for a return to the legal or factual position which existed before the violation. The author notes that the implementation of this remedy, contrary to its purpose, does not ensure real restoration of the factual situation that existed before the violation. When applying this remedy, it can only ensure certain essential conditions of the situation that would have existed if the violation had not been committed. At the same time, the specific determination of which conditions are essential is a law enforcement problem and must be resolved on a case-by-case basis. As one of the most socially significant and frequently applied remedies, which embodies the restoration of the position which existed before the violation, the dissertation examines the reinstatement of an unlawfully dismissed employee. The purpose of reinstatement is to provide the same job that the employee had before the unlawful dismissal and to restore the contractual relationship between the parties with the same characteristics that existed before the violation. In this regard, the author notes that reinstatement is aimed at restoring both the legal position and the factual situation. The dissertation examines the practical arguments regarding the reasonability of applying reinstatement as a remedy in the case of unlawful dismissal. The author concludes that there is no single approach in the scientific literature to the appropriateness of this remedy. The article emphasizes that under Ukrainian labour law, reinstatement is usually the only remedy available to an employee in the event of unlawful dismissal. At the same time, the enforcement of reinstatement is accompanied by a number of theoretical and practical problems typical of restorative remedies. First of all, it is difficult to ensure the actual admission of a reinstated employee to work, as well as to establish the moment or criterion according to which an employee can be considered reinstated. Given these law enforcement problems, the author suggests that reinstatement should not be the only remedy available to an employee against unlawful dismissal. The study substantiates that the second restorative remedy for labour rights is specific performance. It is noted that this remedy is not closely examined in the labour law science. Analyzing the doctrinal approaches, the author concludes that specific performance should be considered as a remedy which consists in forcing an obligated person to fulfil the (usually contractual) obligation. In theoretical terms, this remedy is necessarily accompanied by intrusion into the sphere of personal freedom. This thesis argues that specific performance is not able to fully satisfy the normative interest a person had in duly performance. Instead, this remedy is aimed at satisfying individual interests (desires) of a party, which it had in the actions of its counterparty. The author also examines the issues of admissibility of specific performance. Based on the study of foreign legislation, the author concludes that foreign legal orders generally allow the specific performance to a greater or lesser extent. The dissertation argues that specific performance may be applicable in labour law (provided that the legal order in principle allows such a remedy). At the same time, the author emphasizes that in no case can specific performance be the only remedy available to a person. Considering the limits of admissibility of this remedy, the author concludes that specific performance should not be recognized in relation to an employee, since this would lead to an excessive intrusion into the employee's personal freedom (primarily, this concerns the obligation to perform work). At the same time, it is noted that this remedy can be applied to the employer, in particular to such employer's obligation: to provide work to the employee, to ensure proper working conditions, etc.ukтрудові правовідносинитрудові відносинитрудове правоправова доктринаправове регулюванняумови працігарантії правзахист трудових правправовий захистспособи захистутрудові споритрудові конфліктисуб’єктивне правотрудовий договіртрудове законодавствоlabour legal relationslabour relationslabour lawlegal doctrinelegal regulationworking conditionsguarantees of rightsdefence of labour rightslegal protectionremedieslabour disputeslabour conflictssubjective rightemployment contractlabour legislationДисертація