Савич Оксана ВасилівнаМірошниченко, Лілія Ярославівна2023-01-172024-05-102023-01-172022Савич О. В. Реактуалізація історії в романістиці Паскаля Кіньяра : дис. ... доктора філософії : 035 Філологія / наук. кер. Л.Я. Мірошниченко. Київ, 2022. 190 с.УДК 821.133.1. П. Кіньярhttps://ir.library.knu.ua/handle/123456789/2406This thesis is the first attempt in literary studies to explore the strategies of reactualization of history in Pascal Quignard’s selected novels and essays. The purpose of the research is thus to identify and characterize the strategies of reactualization of history in those P. Quignard's novels of the 1980s-2000s which are set in the previous historical eras. The relevance of the study is in tune with the profound interest of contemporary literary studies in the phenomenon of representation and modelling of history in literary works stemming from modernist and postmodernist discourses. In contemporary French literature, along with traditional historical novels, there are those novels which, dealing with history, that do not aim to faithfully reproduce history but to reactualize it in an attempt to explain both the specificity of the course of history and the place of man in it. By reactualization of history we mean its revisiting, using such strategies as narrativization and subjectivization, the endowment of history with personal meanings, its rereading and fictionalization. The reactualization of history is one of the key features of the fictional world of P. Quignard's novels, a prominent figure in contemporary French literature. The author’s oeuvre has received little attention from the scholarship in Ukraine. Therefore, the relevance of this study is determined by the need to both expand the literary reception of modern French literature and outline the specificity of representation as well as interpretation of history in contemporary French novel. To achieve the objective set, we first outlined the peculiarities of the processing of history in the French philosophical discourse of the second half of the twentieth century, as well as specific characteristics of the representation and interpretation of history in the French novel of the 1980s-2000s, as they are described in the key scholarship on this issue. Based on the philosophical and literary conceptualization of history, we then determined the characteristic features of the model of reactualization of history implemented in the novels by P. Quignard. The writer’s essays, which constitute a significant component of his oeuvre, were also used to clarify the specificity of the author's rendering of typical themes and motives.Дисертаційна робота є першою в літературознавстві спробою комплексного дослідження стратегій реактуалізації історії у вибраній романній прозі та есеїстиці П. Кіньяра. Мета дослідження полягала у виявленні та характеристиці стратегій реактуалізації історії у романах П. Кіньяра 1980-2000-х років, дія в яких відбувається в минулих історичних епохах. Актуальність дослідження зумовлена активним інтересом сучасного літературознавства до феномена репрезентації та моделювання історії у літературних творах, специфіка яких визначена впливом модерністських та постмодерністських дискурсів. У французькій літературі 1980-2000-х років, поряд із традиційними історичними романами, набувають розвитку й ті, які мають на меті не достовірне відтворення історії, а її реактуалізацію, покликану пояснити не лише своєрідність плину історії, а й місця людині в ній. Йдеться про спробу переосмислення історії, яку письменник реалізує завдяки таким стратегіям оперування історією, як її наративізація та суб’єктивізація, наділення історії персональними смислами, її перепрочитання та фікціоналізація. Реактуалізація історії є однією із домінант художнього світу романістики П. Кіньяра – знакової постаті у новітньому літературному процесі Франції, чия творчість в Україні досі досліджувалась лише спорадично. Таким чином, актуальність цієї роботи визначена як необхідністю розширення літературознавчої рецепції новітньої французької літератури, так і начасним запитом на дослідження специфіки представлення та переосмислення історії у новітньому французькому романі. Для реалізації поставленої мети у роботі було окреслено своєрідність осмислення історії у філософському дискурсі Франції другої половини XX ст. і виокремлено специфічні характеристики репрезентації та інтерпретації історії у французькому романі 1980-2000-х років, що були сформульовані у ключових літературознавчих працях із цієї проблематики. Спираючись на вказану філософську та літературознавчу теорію, ми визначили характерні риси моделі реактуалізації історії, реалізованої у романістиці П. Кіньяра. Для прояснення своєрідності характерних тем і мотивів творчості автора також використовувалась есеїстика П. Кіньяра як значуща складова його літературного доробку. Як у філософському, так і в літературному дискурсах сучасної Франції розуміння історії як безперервного прогресу нівелюється, при цьому акцентується її дискретність, неможливість однозначного тлумачення. У творчому методі П. Кіньяра знаходить відображення притаманна новітньому філософському дискурсу Франції недовіра до статусу історії як метанаративу, сформульована Ж.-Ф. Ліотаром, так і до потенційної можливості об’єктивної репрезентації історії, виражена у працях таких теоретиків, як М. Фуко, П. Рікер, Ж. Дельоз і Ф. Ґваттарі. Ми дійшли висновку, що зображення історії у новітньому французькому романі в індивідуальній моделі П. Кіньяра постає оприявненням авторської візії конкретної епохи – реалізацією його суб’єктивного відчуття цього часового відтинку, яке багато в чому визначене його позалітературними зацікавленнями (інтересом до музики та художнього мистецтва, зосібна). Атрибутивною характеристикою кіньярівської моделі реактуалізації історії також є зосередженість на персонажах, витіснених на периферію макроісторії. Письменник назагал цікавиться персоналіями, забутими великою історією (головні герої романів «Альбуцій», «Всі ранки світу» та «Тераса в Римі») або малозначимими в її контексті (протагоністка роману «Записки на табличках Апроненії Авіції»). У такий спосіб П. Кіньяр маніфестує відмову від традиційної моделі історіографії, що центрується навколо ключових історичних постатей. Важливим інструментом реактуалізації історії у творчості П. Кіньяра постає жанр біофікції. Автором терміну «біофікція» є французький літературознавець Ален Бюізін, який запропонував його в однойменній статті 1991 р. А. Бюізін визначає біофікцію як роман про вигадане життя історичної персоналії або роман про життя вигаданого персонажа. Іншими словами, це фікціоналізована біографія. Французьке літературознавство віднедавна також активно оперує цим поняттям, при цьому дослідники жанру (А. Жефен, М. Монджеллі) зауважують, що він постав як виразник постмодерністської поетики. Було доведено, що характерними рисами біофікційних романів Кіньяра «Записки на табличках Апроненії Авіції» та «Альбуцій», присвячених історії Давньої Риму, є метатекстуальність, фрагментарність, жанровий еклектизм, ненадійність, нелінійність оповіді. Названі характеристики засвідчують виразну постмодерністську поетику творчості П. Кіньяра. Ігрові стратегії автора оприявнюються через включення історичних містифікацій і симулякризованість оповіді – завдяки ним письменникові вдається переконати читача в реальності існування патриціанки Апроненії Авіції та в достовірності змісту декламацій античного ритора Альбуція, що їх переповідає автор. Фрагментарна композиція романів «Записки на табличках Апроненії Авіції» і «Альбуцій» втілює недовіру автора до традиційної лінійної репрезентації історії, підпорядкованої причинно-наслідковій логіці. У цих творах автор також провадить гру з історією літератури, вписуючи фікційні записки героїні до традиції мемуаристики та наголошуючи на значному впливі декламацій античного ритора, насправді практично не збережених, на розвиток жанру роману. Було доведено, що жанр біофікційного роману П. Кіньяр синтезує із автофікцією. Так давньоримський ритор Альбуцій в однойменному романі функціонує як авторська маска. З головним героєм твору автора пов'язує тотожність біографії, психології, онтології та розуміння темпоральності. Автофікційна поетика роману увиразнює зв'язок між історією Давнього Риму та ХХ ст.: П. Кіньяр тлумачить кризу гуманізму, оприявнену трагедією Другої світової війни, як рекурсію жорстокості, притаманної давньоримській цивілізації. До взірців жанру біофікції також було віднесено романи «Всі ранки світу» та «Тераса в Римі», що реактуалізують історію середини XVII ст. Обидва твори оповідають історію життя митців цієї доби: у романі «Всі ранки світу» П. Кіньяр фікціоналізує життя Жана де Сент-Коломба та Марена Маре – реальних композиторів доби бароко, – тоді як у романі «Тераса в Римі» автор здійснює біографізацію вигаданого персонажа, гравера Жоффруа Моума. Репрезентуючи історію життя згаданих композиторів, автор ухиляється від документальної точності. Натомість він суттєво модифікує більшість деталей їхньої біографії, зосереджуючись передовсім на описі внутрішнього життя героїв, а не на прикметних особливостях тієї епохи, до якої вони належать. Згадки про тодішню макроісторію у творі є поодинокими: імена знаних історичних постатей актуалізуються виключно у стосунку до музики як центрального інтересу персонажів. У випадку роману «Тераса в Римі» П. Кіньяр реалізує біографізацію вигаданого персонажа, інкорпоруючи історію життя гравера до дійсного мистецького контексту доби бароко. Письменник переконливо пов'язує біографію Жоффруа Моума з художниками та граверами епохи – як реальними, так і фікційними, – котрі чинять вплив на його творче становлення. У такий спосіб автор, з одного боку, витворює ілюзію достовірності існування персонажа. З іншого боку, П. Кіньяр у такий спосіб веде гру з читачем, наділяючи його функцією верифікатора відомостей, представлених у творі. Фікційна біографія героя «Тераси в Римі» представлена нехронологічно та нелінійно: подібно до роману «Записки на табличках Апроненії Авіції», у цьому творі письменник відмовляється від репрезентації історії за каузальним принципом. Названі твори також відзначаються схожістю на структурно-композиційному рівні: історія життя як давньоримської патриціанки, так і гравера доби бароко постає колажем, складеним із різнорідних фрагментів. Так, нотатки Апроненії Авіції фіксують передовсім повсякдення героїні та нюансують її внутрішнє життя – списки справ і підрахунки грошей у творі чергуються із спогадами героїні та поетизованими описами природи. Тоді як у романі «Тераса в Римі» глави, присвячені історії життя гравера, перемежовуються із текстами листів та описами його гравюр і снів. Було засвідчено, що важливою компонентою моделі реактуалізації історії П. Кіньяра є своєрідна авторська візія темпоральності, котру письменник послідовно розвиває як у романістиці, так і в есеїстиці. Автор формулює концепцію «давнього часу« (фр. – «jadis»), суть якої полягає в існуванні міфічного часу витоків усього сущого – своєрідному передчассі, етапу передісторії. В оптиці автора первісний «давній час» продовжує рекурентно повертатись та проявлятись у теперішньому. П. Кіньяр наділяє цією концепцією персонажів своїх творів: так, ритор Альбуцій одним із завдань своїх декламацій визначає репрезентацію міфічного «давнього часу». Схожим чином, композитор Жан де Сент-Коломб та гравер Жоффруа Моум у своїх музичних/графічних творах силкуються передати відлуння архаїчного часу першовитоків. Аналіз інтермедіального модусу романістики П. Кіньяра засвідчив, що як музика, так і піктуральне мистецтво відіграють головно функцію медіатора авторської метамови в літературі. У творах «Всі ранки світу» та «Тераса в Римі» відсутні очікувані для романів, що зосереджуються на історії мистецтва XVII ст., описи музичних чи графічних творів цієї епохи. Натомість, музичні та піктуральні образи в цих романах унаочнюють згадану авторську концепцію темпоральності. Тож прикметною рисою Кіньярового варіанту біофікційного роману є узгодження аксіології та онтології персонажів із світоглядними переконаннями письменника. У романі «Американська окупація» П. Кіньяр перепрочитує історію повоєнної Франції в період присутності на її території американських баз НАТО. Попри позірне фокусування автора передусім на новітній історії Франції, здійснений аналіз засвідчив широту спектру історії, представленого у цьому творі. З одного боку, в романі «Американська окупація» П. Кіньяр деталізовано репрезентує історичний, соціокультурний та політичний ландшафт Франції 1950-х років, зосереджуючись при цьому на конфлікті про- та антиамериканських точок зору персонажів твору. При цьому автор послідовно описує процес дифузії національної і культурної ідентичності протагоніста під впливом масової культури США. З іншого боку, цей історичний відтинок автор представляє нерозривно пов’язаним із передісторією – згаданим міфічним часом першовитоків. В оптиці П. Кіньяра рекурентний давній час постає непорушним фундаментом будь-якої епохи. Спираючись на концепцію вічного повернення, сформульовану Ж. Дельозом, ми дійшли висновку, що в романі «Американська окупація» кіньярівський одвічний «давній час» є незмінним осердям історичного часу, тоді як повоєнна епоха тут набуває характеристик «диференціальної серії» – відмінності, привнесеної плином часу. У межах рефлексії темпоральності П. Кіньяр також розвиває концепцію архаїчних тваринних імпульсів, якими керуються люди кожної епохи. Первісна жорстокість імплікує специфіку історичного розвитку – згідно з автором, саме вона є причиною завоювань, котрі супроводжують людство від давніх часів і досьогодні та визначають закономірності плину історії. Вагомою тематичною домінантою романів П. Кіньяра є ситуація зламу епох, на тлі якої розгортається життя персонажів. Протагоністи романів «Записки на табличках Апроненії Авіції» та «Альбуцій» постають позірно ізольованими від подій великої історії. Попри це, як записки патриціанки, так 8 і риторові декламації імпліцитно засвідчують той епістемологічний злам, свідками якого стає кожен із протагоністів. Так, дія в романі «Записки на табличках Апроненії Авіції» відбувається на етапі зміни античної епістеми середньовічною (за термінологією М. Фуко) внаслідок падіння Західної Римської імперії. Тоді як трагічний модус, що домінує в декламаціях Альбуція, суґестує кризові настрої епохи правління Октавіана Авґуста, позначеної авторитаризмом і тиранією. Схожим чином, у романі «Американська окупація» П. Кіньяр фокусується на лімінальному моменті в історії – початку поступової вестернізації Франції після Другої світової війни. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів сучасної вищої школи з історії зарубіжної літератури другої половини ХХ – початку ХХІ ст. та новітньої французької літератури, при підготовці навчальних посібників із сучасної французької прози та при перекладі творів П. Кіньяра українською.ukПаскаль Кіньярфранцузький романреактуалізація історіїантичністьXVII ст.повоєнна добарекурентністьпостмодернізмінтертекстфрагментованістьтілесністьбіофікціяавтофікційний модус письмаобраз митцяPascal QuignardFrench novelreactualization of historyantiquityseventeenth centurypost-war erarecurrencepostmodernismintertextfragmentationcorporealitybiofictionautofictional mode of writingimage of the artistДисертація