Петров, Олександр ОлександровичОлександр ОлександровичПетровКлепікова, Ольга Вікторівна2026-05-012026-05-012026-04-15Петров О. О. Господарсько-правове регулювання авіаційної діяльності : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 277 с.УДК 346.7:656.7https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18781Петров О.О. Господарсько-правове регулювання авіаційної діяльності. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026. Інтегрований характер цивільної авіації зумовлений здійсненням різних видів авіаційної діяльності, пов’язаний із зобов’язаннями України та держав-членів Європейського Союзу щодо створення та функціонування спільного авіаційного простору. Надважливим є задоволення потреб вантажоперевізників і пасажирів у безпечних перевезеннях за зручними маршрутами, забезпечення недискримінаційного доступу авіаперевізників до інфраструктури повітряного транспорту. Україна повинна інкорпорувати у своє законодавство про авіаційну діяльність відповідні вимоги й стандарти Європейського Союзу, забезпечити взаємний доступ до ринків авіаперевезень, чесну конкуренцію на ринку авіаційної діяльності, впровадити однакові правила організації авіаційної діяльності. Метою дослідження є створення науково-обґрунтованої концепції регулювання авіаційної діяльності як виду господарської діяльності, формулювання відповідних теоретичних висновків та напрацювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює організацію та здійснення авіаційної діяльності. У дисертації наведено системний підхід до визначення авіаційної діяльності з огляду на зв'язок з поняттям авіації; врахування особливостей розмежування цивільної та державної авіації; розкриття правової природи через поняття господарська діяльність; загальносистемне значення поняття транспортна діяльність та визначення авіаційної діяльності різновидом транспортної діяльності. Відповідно до наведеного, обґрунтовано, що всі види авіаційної діяльності за предметним критерієм є господарською діяльністю та забезпечують функціонування повітряного транспорту. Запропоновано авторське визначення авіаційної діяльності. За предметно-об’єктним критерієм запропоновано виокремлення основних видів авіаційної діяльності: використання повітряного простору, що пов’язане з експлуатацією повітряних суден; створення умов для використання повітряного простору у зв’язку із експлуатацією повітряних суден. У дисертації з’ясовано правову природу діяльності з аеронавігаційного обслуговування. Доведено, що вона є господарською діяльністю, окремим видом авіаційної діяльності, що спрямована на організацію повітряного руху. Окремо наголошено на змістовне розмежування понять «організація повітряного руху» та «використання повітряного простору». Автор вважає, що наведені категорії узагальнюють поняття авіаційної діяльності, але водночас надають підстави для розмежування окремих видів авіаційної діяльності. Наголошено на тому, що, на відміну від повітряних перевезень, які відносяться до авіаційної діяльності, що пов’язана із використанням повітряного простору, аеронавігаційне обслуговування відноситься до авіаційної діяльності, яка спрямована на організацію повітряного руху. У роботі знайшло вирішення питання щодо змісту поняття «авіаційні роботи». Доведено, що авіаційні роботи є різновидом авіаційної діяльності. За своєю правовою природою це є господарська діяльність, яка не відноситься до повітряних перевезень. Здійснення авіаційних робіт передбачає експлуатацію повітряного судна виключно з економічною метою та може передбачати надання окремої послуги. У дисертації обґрунтовано поняття суб’єктів авіаційної діяльності з позицій науки господарського права. Доведено, що категорії «суб’єкти господарювання» та «суб’єкти авіаційної діяльності» співвідносяться як загальне та родове. Встановлено характер співвідношення категорії «суб’єкти авіаційної діяльності» з поняттями «експлуатант», «авіаперевізник», «суб’єкти господарювання». Запропоновано поділ суб’єктів авіаційної діяльності на дві групи: суб’єкти авіаційної діяльності – експлуатанти; суб’єкти авіаційної діяльності без статусу експлуатанта. Доведено, що поняття «суб’єкти авіаційної діяльності» є ширшим за поняття «авіаперевізник», оскільки окрім авіаперевізників, суб’єктами авіаційної діяльності є інші суб’єкти, предмет діяльності яких інший, ніж в авіаперевізника. Наведено висновок про те, що суб’єкта господарювання, предметом діяльності якого є авіаційне страхування, слід вважати суб’єктом страхової діяльності і, відповідно, страховиком за договором страхування. Разом із тим, з'ясовано, що авіаційне страхування є передумовою здійснення певних видів авіаційної діяльності. Безпосередньо суб’єкти авіаційної діяльності можуть бути страхувальниками, тобто стороною договору страхування і водночас споживачами послуг, які надає страховик. З огляду на те, що у випадках, передбачених законодавством, суб’єкти авіаційної діяльності зобов’язані укладати договори страхування ризиків цивільної авіації за певними класами страхування, доведено, що господарська компетенція суб’єктів авіаційної діяльності має певні особливості. Однією з таких є передбачений законодавством обов’язок цих суб'єктів щодо авіаційного страхування. Сформульовано основні положення, що визначають правове становище суб’єктів, які здійснюють авіаційні роботи: суб’єкти, які здійснюють авіаційні роботи, є суб’єктами господарювання, окремим видом суб’єктів авіаційної діяльності; суб’єкти, які здійснюють авіаційні роботи, мають статус експлуатанта повітряного судна; до числа суб’єктів, які здійснюють авіаційні роботи, можуть бути віднесені не лише суб’єкти господарювання, зареєстровані за законодавством України, а також іноземні експлуатанти, за умови, що вони виконують авіаційні роботи на території України; суб’єкти, які здійснюють авіаційні роботи, повинні мати відповідний дозвільний документ, що є передумовою для виконання авіаційних робіт. У дисертації з’ясовано особливості ліцензування та сертифікації авіаційної діяльності як різновиду дозвільних транспортних процедур. Зокрема доведено, що ліцензування та сертифікація авіаційної діяльності є засобами державного регулювання, що застосовуються з метою забезпечення функціонування підсистеми повітряного транспорту, тобто мають окрему цілеспрямованість; мають несумісний характер, який унеможливлює застосування цих процедур на інших видах транспорту та зумовлює окреме правове регулювання. Визначено, що ліцензування повітряних перевезень, як різновид транспортної дозвільної процедури найбільш характеризують такі ознаки: імперативно-правовий характер, спеціальна галузева спрямованість, суб’єктний склад. Встановлено спеціальні ознаки сертифікації авіаційної діяльності: регулюється спеціальним законодавством – Повітряним кодексом України та Авіаційними правилами України; є засобом державного регулювання авіаційної діяльності; є галузевим видом сертифікації; характеризується різновидами документів дозвільного характеру (сертифікат, схвалення, тощо). Автором сформульовано положення, які зумовлюють системно-галузевий підхід до застосування категорії «повітряне судно» у законодавстві України, зокрема встановлено, що поняття «повітряне судно» застосовується для узагальнення об’єктів інфраструктури повітряного транспорту, що використовуються для здійснення авіаційної діяльності; застосовується для виокремлення тих видів транспортних засобів, які використовуються виключно у сфері цивільної авіації; застосовується як універсальна правова категорія щодо різних видів повітряних суден, які передбачені законодавством і відповідають ознакам льотної придатності. Встановлено, що ознака льотної придатності дозволяє визначити особливості повітряного судна як окремого виду транспортних засобів та об’єкта інфраструктури повітряного транспорту; пов’язується з виконанням власником повітряного судна та його експлуатантом передбаченого законодавством обов’язку щодо підтримання належного технічного стану повітряного судна; підтвердження льотної придатності повітряного судна відбувається шляхом видачі сертифіката льотної придатності. Визначено основні критерії класифікації цивільних повітряних суден: за експлуатаційною готовністю; за ознакою належності цивільного повітряного судна на праві власності або на праві узуфрукта державного або комунального майна; за ознакою пілотованості. У дисертації обґрунтовано висновок про розмежуванння понять «аеропорт», «аеродром» та «аеродромні об’єкти». Доведено необхідність закріплення в Повітряному кодексі України поняття «аеродромні об’єкти» як системоутворювальної правової категорії, функціональна подібність якої пов’язана із правом доступу до об’єктів інфраструктури повітряного транспорту. Автором проведено теоретичне розмежування понять «власник аеродрому» та «експлуатант аеродрому», а також наведено положення про доцільність використання понять «власник об’єкта інфраструктури» та «оператор об’єкта інфраструктури». У дисертації обґрунтовано висновок про інституційну господарсько-правову природу законодавства про авіаційну діяльність. Встановлено, що законодавство про авіаційну діяльність структурно інтегровано до системи повітряного транспорту та функціональної мети цивільної авіації, становить взаємопов’язану за змістом та упорядковану за предметно-галузевою ознакою систему міжнародних договорів та нормативно-правових актів України, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку із організацією та здійсненням авіаційної діяльності. Виокремлено спеціальні ознаки законодавства про авіаційну діяльність: предметно-галузевий характер; кодифікованість; правова імплементація; підзаконна систематизація. Уперше з’ясовано, що Авіаційні правила України – це упорядкована суб’єктом правотворчої діяльності система підзаконних нормативно-правових актів, які прийняті на підставі Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів та регулюють відносини щодо організації та здійснення авіаційної діяльності, а також інші відносини у сфері цивільної авіації. Згідно до особливостей правової природи, Авіаційні правила України не можуть бути визначені нормативно-правовим актом у формі окремого офіційного документа, вони є результатом систематизації підзаконних нормативних актів. Автором запропоновано включати до горизонтальної системи законодавства про авіаційну діяльність: загальне авіаційне законодавство, яке регулює відносини щодо використання повітряного простору, авіаційної безпеки, організації авіаційної діяльності; інфраструктурне авіаційне законодавство, яке регулює відносини, пов’язані із використанням об’єктів інфраструктури повітряного транспорту; законодавство про повітряні перевезення, яке регулює відносини, які безпосередньо пов’язані із здійсненням повітряних перевезень; законодавство про інші види авіаційної діяльності. Відповідно до сформульованих у дисертації теоретичних висновків, автором обґрунтовано доцільність внесення змін та доповнень до законодавства України про авіаційну діяльність, запропоновано відповідні проєкти нормативних актів. Ключові слова: господарська діяльність, господарське право, господарське законодавство, транспортна діяльність, транспортне право, транспортне законодавство, транспортна інфраструктура, авіаційна діяльність, повітряне судно, безпілотне повітряне судно, євроінтеграція, сталий розвиток, воєнний стан, післявоєннє відновлення.O.O. Petrov. Economic law regulation of aviation activities. — Qualification scientific work in manuscript form. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 “Law” — Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2026. The integrated nature of civil aviation is conditioned by the performance of various types of aviation activities and is linked to the obligations of Ukraine and the Member States of the European Union regarding the creation and functioning of a common aviation area. Of paramount importance are meeting the needs of cargo carriers and passengers for safe transport along convenient routes and ensuring non-discriminatory access of air carriers to air transport infrastructure. Ukraine must incorporate into its aviation legislation the relevant requirements and standards of the European Union, ensure mutual access to air transport markets, fair competition in the aviation services market, and implement harmonized rules for the organization of aviation activities. The purpose of the research is to develop a scientifically substantiated concept for the regulation of aviation activities as a form of economic activity, to formulate the corresponding theoretical conclusions and to elaborate practical recommendations for improving the legislation of Ukraine governing the organization and implementation of aviation activities. The dissertation presents a systemic approach to defining aviation activity with regard to its connection to the concept of aviation; it takes into account the particularities of distinguishing between civil and state aviation; it discloses the legal nature of aviation activity through the notion of economic activity; it establishes the general systemic significance of the concept of transport activity and defines aviation activity as a type of transport activity. On this basis, it is substantiated that, by subject-matter criterion, all types of aviation activity are economic activities and ensure the functioning of air transport. An original definition of aviation activity is proposed by the author. By subject-object criterion, the main types of aviation activity are distinguished: (1) the use of airspace related to the operation of aircraft; and (2) the creation of conditions for the use of airspace in connection with the operation of aircraft. The dissertation clarifies the legal nature of activities related to air navigation services. It is demonstrated that these activities constitute economic activity, a distinct type of aviation activity, aimed at the organization of air traffic. Special attention is paid to the substantive differentiation between the concepts of “air traffic organization” and “use of airspace.” The author holds that these categories both generalize the notion of aviation activity and at the same time provide grounds for distinguishing individual types of aviation activity. It is emphasized that, unlike air carriage ,which belongs to aviation activity related to the use of airspace, air navigation services form part of aviation activity directed at the organization of air traffic. The question of the content of the notion “aerial work(s)” is resolved in the dissertation. It is proven that aerial works are a variety of aviation activity. By their legal nature they are economic activities that do not constitute air carriage. The performance of aerial works presupposes the operation of an aircraft for purely economic purposes and may involve the provision of a separate service. The dissertation substantiates the concept of subjects of aviation activity from the standpoint of economic law. It is demonstrated that the categories “subjects of economic activity” and “subjects of aviation activity” relate to one another as genus and species. The relationship between the category “subjects of aviation activity” and the notions “operator,” “air carrier,” and “economic entities” is established. A classification of subjects of aviation activity into two groups is proposed: subjects of aviation activity — aircraft operators; and subjects of aviation activity without operator status. It is shown that the concept “subjects of aviation activity” is broader than the concept “air carrier,” since, in addition to air carriers, other entities whose activities differ from those of an air carrier are included among subjects of aviation activity. A conclusion is drawn that an economic entity whose object of activity is aviation insurance is a subject of insurance activity and, accordingly, an insurer under an insurance contract. At the same time, it is clarified that aviation insurance is a prerequisite for the performance of certain types of aviation activities; the direct subjects of aviation activity may be policyholders (i.e., parties to insurance contracts) and, simultaneously, consumers of services provided by the insurer. Given that, in cases prescribed by law, subjects of aviation activity are obliged to conclude insurance contracts for civil aviation risks for certain classes of insurance, it is demonstrated that the economic competence of subjects of aviation activity has specific features. One such feature is the statutory obligation of these subjects to obtain aviation insurance. The main provisions determining the legal status of entities performing aerial works are formulated: entities that perform aerial works are subjects of economic activity and constitute a special type of subjects of aviation activity; such entities have the status of aircraft operator; entities performing aerial works may include not only subjects of economic activity registered under Ukrainian law but also foreign operators, provided they perform aerial works on the territory of Ukraine; entities performing aerial works must hold the relevant permitting document, which is a prerequisite for carrying out aerial works. The dissertation clarifies the particularities of licensing and certification of aviation activity as a type of permit procedure in transport. In particular, it is shown that licensing and certification of aviation activity are instruments of state regulation applied to ensure the functioning of the air transport subsystem, i.e., they possess a specific purposiveness; they are mutually exclusive in character, which precludes the application of these procedures to other modes of transport and necessitates separate legal regulation. It is determined that licensing of air carriage, as a variety of transport permit procedure, is characterized most notably by the following features: an imperative-legal character, special sectoral orientation, and specific composition of subjects. Special features of certification of aviation activity are established: it is regulated by special legislation — the Air Code of Ukraine and the Aviation Rules of Ukraine; it is an instrument of state regulation of aviation activity; it is a sectoral type of certification; and it is characterized by several types of permit-style documents (certificate, approval, etc.). The author formulates provisions that underpin a systemic-sectoral approach to the application of the category “aircraft” in Ukrainian legislation. In particular, it is established that the notion “aircraft”: is used to generalize objects of air transport infrastructure that are used to perform aviation activity; is applied to distinguish those types of vehicles that are used exclusively in the field of civil aviation; serves as a universal legal category with respect to various types of aircraft provided for in legislation and meeting the criteria of airworthiness. It is determined that the feature of airworthiness: allows one to define the peculiarities of an aircraft as a particular type of vehicle and as an object of air transport infrastructure; is linked to the obligation of the aircraft owner and its operator to maintain the aircraft in proper technical condition as provided by law; is confirmed by the issuance of a certificate of airworthiness. The main criteria for classification of civil aircraft are identified: by operational readiness; by the criterion of ownership or by the criterion of civil aircraft owned or held in usufruct as state or municipal property; and by the criterion of being piloted. The dissertation substantiates the distinction among the concepts “airport,” “aerodrome” and “aerodrome facilities,” and demonstrates the need to enshrine in the Air Code of Ukraine the notion “aerodrome facilities” as a system-forming legal category, whose functional similarity is connected to the right of access to objects of air transport infrastructure. The author performs a theoretical differentiation between the notions “aerodrome owner” and “aerodrome operator,” and also formulates provisions on the advisability of using the terms “owner of an infrastructure object” and “operator of an infrastructure object.” The dissertation substantiates the conclusion concerning the institutional economic law nature of legislation on aviation activity. It is established that aviation-activity legislation is structurally integrated into the air transport system and the functional purpose of civil aviation; it constitutes an interrelated in content and ordered by subject-sectoral criteria system of international treaties and normative legal acts of Ukraine that regulate social relations arising in connection with the organization and performance of aviation activity. Special features of aviation-activity legislation are singled out: subject-sectoral character; codification; legal implementation; and systematization of subordinate legislation. For the first time it is shown that the Aviation Rules of Ukraine are an ordered system of subordinate normative legal acts adopted by the subject of law-making activity on the basis of the Constitution of Ukraine, laws, and applicable international treaties, and that they regulate relations concerning the organization and performance of aviation activity as well as other relations in the field of civil aviation. Due to the specifics of their legal nature, the Aviation Rules of Ukraine cannot be defined as a single normative legal act in the form of a separate official document; they are the result of the systematization of subordinate normative acts. The author proposes to include in the horizontal system of legislation on aviation activity the following: general aviation legislation, which regulates relations regarding the use of airspace, aviation security, and the organization of aviation activity; infrastructure aviation legislation, which regulates relations related to the use of air transport infrastructure objects; legislation on air carriage, which regulates relations directly associated with the performance of air transport operations; and legislation on other types of aviation activity. In accordance with the theoretical conclusions formulated in the dissertation, the author substantiates the advisability of introducing amendments and additions to the legislation of Ukraine on aviation activity and proposes drafts of legal acts accordingly. Keywords: economic activity, economic law, economic legislation, transport activity, transport law, transport legislation, transport infrastructure, aviation activity, aircraft, unmanned aircraft, European integration, sustainable development, martial law, post-war recovery.ukгосподарська діяльністьгосподарське правогосподарське законодавствотранспортна діяльністьтранспортне правотранспортне законодавствотранспортна інфраструктураавіаційна діяльністьповітряне суднобезпілотне повітряне судноєвроінтеграціясталий розвитоквоєнний станпіслявоєннє відновлення.economic activityeconomic laweconomic legislationtransport activitytransport lawtransport legislationtransport infrastructureaviation activityaircraftunmanned aircraftEuropean integrationsustainable developmentmartial lawpost-war recovery.Дисертація