Prykhodko, VolodymyrVolodymyrPrykhodko2026-04-072026-04-072025-12-30Prykhodko, V. (2025). THE PHENOMENON OF WARS AND HUMAN EXISTENCE: A SPATIAL-PHENOMENOLOGICAL PROJECT TO STUDY THE TRAUMATIC EXPERIENCE OF CULTURE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(13), 67–73. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/13-11/1410.17721/2523-4064.2025/13-11/14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14532B a c k g r o u n d . Using a spatial-phenomenological description of traumatic experience, demonstrate war as a deformation of the anthropological foundation of culture, which is based on everyday orientational and bodily practices of human everyday life. M e t h o d s . Based on the phenomenology of Maurice Merleau-Ponty, Hans Blumenberg and Bernhard Waldenfels, any phenomenon is considered as an event that takes place in the world and is bodily experienced in various everyday practices that together make up the experience of this event. The world gives phenomenality to the being in a doubled way through the bodily experience of approach in the image and distance in the sign. This doubled method binds the world horizon as a spatial rim, where everything in the world gets its present and reverse side. The visible always accompanies the invisible and vice versa. Everyday practices are organized mimetically in three directions (1) in relation to things (cognitive), (2) in relation to Others (social), (3) in relation to self (speech). Hence, based on this, the phenomenon of war demonstrates itself as a deforming toposal compression, leading to bodily practices of hiding, or the displacement of the visible through the invasion of the radical other, demonstrating the violent power of homogenization as the embodiment of control. During the war, this means for cognitive, social and speech mimesis a narrowing of diversity and acceleration, which causes irreplaceability, contributing to a depressive and depressed state of the psyche, a traumatic experience. R e s u l t s . Understanding war includes considering it as a certain state of human experience, which can be deepened by the application of spatial phenomenology. The latter allows us to look at war as an event in the world that deforms the space of a person's everyday life formed and supported by physicality, giving rise to a traumatic experience of cultural existence in him. C o n c l u s i o n s . Within the framework of the project of phenomenological research of the traumatic experience of Ukrainian culture, it was demonstrated that (1) the phenomenon of war as an event in the world cannot be considered in isolation from the spatial deformations of bodily experience, which is expressed by the traumatic experience of culture; (2) spatial phenomenology considers all phenomena as spatial formations that are the result of bodily orientational practices of approaching and moving away from the world horizon; (3) the image of the phenomenon, or its appearance, is created through the practices of situational approximation, distributed according to the triple aspect of mimesis as a bodily relationship to the world – cognitive, social, speech; (4) the peculiarity of the image of war is that the dominant sensual orienting field becomes the audio field, which is characterized by the priority of the Other, in which being experienced as anxiety; (5) anxiety turns out to be the best medium of time and causes the experience of erosion, and therefore finitude, mortality; (6) horizon pressure due to approximation in the radical experience of time leads to simplification in the mimetic aspects of – thinking (excessive polarization), social behavior (xenophobic practices), in speech practices of expression (aggressiveness); (7) in spatial phenomenology, the world is a sphere of experience of plurality and equivalence of forms, which implies humanity as sensitivity to this variety of forms.В с т уп . Присвячено просторово-феноменологічному дослідженню феномену війни як життєсвітової події, що виражається певним станом досвіду людини в Україні, фундамент якого складають передовсім естетичні характеристики, специфічна часово-просторова чуттєва орієнтація в світі, носієм якої є тілесність. Метою є, використовуючи просторово-феноменологічний опис травматичного досвіду, продемонструвати війну як деформацію антропологічного фундаменту культури, який заснований на повсякденних орієнтувальних і тілесно здійснюваних практиках людської повсякденності. М е т о д и . Використано екзистенційну топографію (просторовий опис) як провідний метод розкриття феномену війни, спираючись при цьому на феноменологію Моріса Мерло-Понті, Ганса Блюменберґа і Бернгарда Вальденфельса. Цей феномен розглянуто як подію, що існує у світі і тілесно переживається в різноманітних повсякденних практиках, які разом становлять досвід цієї події. Р ез у л ь т ат и . Установлено, що розуміння війни включає розгляд її як певного стану людського досвіду, що може бути поглиблено за рахунок застосування просторової феноменології. Остання дозволяє поглянути на війну як на подію у світі, що деформує сформований і підтримуваний тілесністю простір повсякденності людини, породжуючи в неї травматичний досвід культурного існування. Підкреслено, що феномен війни демонструє себе як деформувальне топосне стискання, що призводить до тілесних практик переховування, або витіснення видимого через вторгнення радикального інакшого, демонструючи насильницьку силу гомогенізації як втілення контролю. Аргументовано, що під час війни це означає для пізнавального, соціального і мовленнєвого мімезисів звуження різноманітності та прискорення, що викликає безальтернативність, сприяючи депресивному і пригніченому станові психіки, травматичному досвідові. В и сн о в к и . У межах проєкту феноменологічного дослідження травматичного досвіду української культури продемонстровано, що (1) феномен війни як подія у світі не може розглядатися у відриві від просторових деформацій тілесного досвіду, якій виражається травматичним досвідом культури; (2) просторова феноменологія розглядає всі феномени як спаціальні (просторові) утворення, які є результатом тілесних орієнтувальних практик наближення і віддалення від світового горизонту; (3) образ феномену, або його видимість, створюється через практики ситуа-тивного наближення, розподілені за потрійним аспектом мімезиса як тілесним стосунком до світу – пізнавальним, соціальним, мовленнєвим; (4) особливість образу війни полягає в тому, що панівним чуттєвим орієнтувальним полем стає аудіальне, яке характеризується пріоритетом Іншого, перебування у якому переживається як тривога; (5) тривога виявляється найкращим медіумом часу і викликає переживання ерозійності, а, отже, скінченності, смерт-ності; (6) тиск горизонту через наближення у радикальному досвіді часу призводить до спрощення у міметичних аспектах – мисленні (надмірна поляризація), соціальній поведінці (ксенофобічні практики), у мовленнєвих практиках виразу (агресивність); (7) у просторовій феноменології світ є сферою досвіду плюральності і рівноцінності форм, що передбачає гуманність як чутливість до цього розмаїття форм.ukлюдська природасвітвійна і просторовий досвід екзистенціїпросторова феноменологіятравма і особистістьтілесністьповсякденні практики.human natureworldwar and spatial experience of existencespatial phenomenologytrauma and personalitybodylityeveryday practices.Стаття