Мирон Інна ВасилівнаШовкун Тетяна Миколаївна2025-06-232025-06-232022-12-30Мирон І. В., Шовкун Т. В. Екологічна рівновага ландшафтів Чернігівської області. Фізична географія та геоморфологія. 2022. Т. 45, вип. 1–6 (111–116). С. 66-71.10.17721/phgg.2022.1-6.08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6747The article describes the landscape structure of Chernihiv region. A distinctive feature of the landscape structure of the region is the penetration of forest-and-steppe landscapes into the zone of mixed forests, and coniferous-broadleaf forests into the forest-and-steppe zone. Landscapes are widely used in the economy. The analysis of the dynamics of the structure of the land fund of the region for the period since 1999 to 2020 showed significant agricultural development of the territory, at the same time, no significant changes in the structure of land use during these years were recorded. Agricultural development varies within administrative districts. The landscapes of Pryluky and Nizhyn districts are used the most, due to their location in the forest-and-steppe zone. A comparison of the components of the structure of the land fund and the recommended optimal ecological parameters shows their inconsistency in all administrative districts of the region. An assessment of the ecological balance of landscapes based on the ratio of arable land and the total area of ecologically stabilizing lands in the cross-section of administrative districts of the Chernihiv region revealed a satisfactory, critical and crisis degree of disturbance of the ecological balance. The crisis ecological state is distinctive for two regions, in which forest-steppe landscapes either occupy significant areas (Nizhyn district) or form a landscape structure (Pryluky district). The results of the study confirm the need to revise the existing structure of the land fund by reducing the area of arable land and increasing the area of ecologically stabilizing lands in all administrative districts of the region without exception. In modern conditions, low-cost measures can be of primary importance - removal from arable land and conservation of degraded and unproductive lands.У статті охарактеризована ландшафтна структура Чернігівської області. Відмінною рисою ландшафтної структури області є проникнення лісостепових ландшафтів у зону мішаних лісів, а хвойно-широколистянолісових – у лісостепову зону. Ландшафти широко використовуються у господарстві. Аналіз динаміки структури земельного фонду області за період з 1999 по 2020 роки засвідчив значну сільськогосподарську освоєність території, водночас суттєвих змін у структурі землекористування за ці роки не зафіксовано. Сільськогосподарська освоєність різниться у межах адміністративних районів. Найбільше використовуються ландшафти Прилуцького та Ніжинського районів, що обумовлено їхнім розташуванням у лісостеповій зоні. Порівняння складників структури земельного фонду та рекомендованих оптимальних екологічних параметрів свідчить про їхню невідповідність у всіх адміністративних районах області. Здійснена оцінка екологічної рівноваги ландшафтів за співвідношенням ріллі та сумарної площі екологостабілізуючих угідь у розрізі адміністративних районів Чернігівської області дозволила виявити задовільний, критичний та кризовий ступінь порушення екологічної рівноваги. Кризовий екологічний стан характерний для двох районів, у яких лісостепові ландшафти або займають значні площі (Ніжинський район), або формують ландшафтну структуру (Прилуцький район). Результати дослідження підтверджують необхідність перегляду існуючої структури земельного фонду за рахунок зменшення площі ріллі та збільшення площ екологостабілізуючих угідь у всіх без винятку адміністративих районах області. Першочерговими, в складних сучасних умовах, можуть бути малозатратні заходи – виведення з ріллі та консервація деградованих і малопродуктивних земель.ukЛандшафтна структураземельний фондсільськогосподарські угіддяекологостабілізуючі угіддяекологічна стійкість ландшафтівLandscape structureland fundagricultural landsecologically stabilizing landsecological sustainability of landscapesСтаття