Zabyaka, IvanIvanZabyaka2026-04-262026-04-262018-06-11Zabyaka, I. (2018). A EUROPEAN WITH A UKRAINIAN SOUL TO VASYL HORLENK’S 165TH ANNIVERSARY. Almanac of Ukrainian Studies(22), 111–120. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2017.22.1910.17721/2520-2626/2017.22.19https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17430The article deals with Vasyl Gorlenko, one of the most prominent Ukrainian culturologists of the late nineteenth century – beginning of the XX century. Whose name on the one hand did not belong to the forgotten names: it is fixed in all professional encyclopedias, many articles have been written about it, it is mentioned in the memoirs of contemporaries, there are even three monographs, on the other hand all this is very small, going out from what was done by Vasily Petrovich. There are a lot of problems raised in the writings of V. Gorlenko. There are some that are extremely important. It was established that studying at the famous Sorbonne, he passed the beautiful school of the French theoretician of literature and art critic Ivan T., French classical literature and art, thus receiving a high level of education, education of the best spiritual traits of behavior, possessed at least 5 foreign languages. It was discovered that when V.Gorlenko returned to his homeland, he first met in St. Petersburg with many prominent figures who came from his native land. One of these places of acquaintances is "Tuesdays" by M. Kostomarov. It was on them that V. Gorlenko was a true school of Ukrainian studies. And when Ukraine appeared periodicals that were in line with its patriotic interests, V. Gorlenko began to work with them. In the newspaper Trud, after twenty years of actual silence about T. Shevchenko, the first in Ukraine is a fragment of Russian tales of Taras Shevchenko "A walk with pleasure and not without morality" and the story "The Musician" with some reproach to everyone else who hadn’t done it already. It was found out that the Ukrainian elite rallied around the magazine "Kievan old woman" (1882-1906): V. Antonovich, D. Bagaliy, M. Belyashivsky, P. Golubovsky, V. Domanytsky, P. Efimenko, P. Zhitetsky, O. Lazarevsky, O. Levitsky, M. Sumtsov, V. Tarnovsky and many others. Here were M. Drahomanov, M. Kostomarov, V. Vynnychenko, Panas Mirnyi, I. Franko, M. Staritsky and dozens of other Ukrainian scholars and writers. Among them Vasyl Horlenko. Currently, 114-th of his publications, contained in this publication, are known. Articles, reviews, reviews of publications, information, folk records - each of these publications is an example of scientific conscientiousness and responsibility of the author. It was here that his multifaceted talent of journalist, literary critic and historian, ethnographer and folklorist, art historian, expert in Ukrainian antiquity was revealed. Quite often, V.n Gorlenko was the first, who write about the works of P. Mirny, I. Franko, I. Karpenko-Karyi, M. Kropivnitsky, I. Manzhuro and many others. Invaluable source in the study of both the personality of V. Gorlenko and his environment is his correspondence. Currently, there are about 40 recipients and more than 700 letters to him and partly to him. He corresponded with many Ukrainian and foreign writers, scholars, and cultural figures. He loved Ukraine most of all and was afraid of those revolutions that were devastated, death, spiritual impoverishment, barbarism; advocated the steadfast development of society, feeling as an integral part of its people, small and great Nature. Therefore, it remained for us a bright star of the unimpeded space of culture. Keywords: Yaroshivka, Nizhyn Lyceum, Sorbonne, Figaro, Trud, Kievan old woman, Ukraine, history, literature, art, folklore, ethnography, I. Mazepa.У статті йдеться про Василя Горленка – одного з найвизначніших українських культурологів кінця ХІХ – поч. ХХ ст., ім’я якого з одного боку не належало до забутих імен: воно зафіксоване в усіх фахових енциклопедіях, про нього написано чимало статей, він згадується у спогадах сучасників, є навіть три монографії, з іншого боку всього цього дуже мало, виходячи з того, що зроблено Василем Петровичем. Тем, проблем, порушених у працях В. Горленка, дуже багато. Є такі, які й насьогодні надзвичайно важливі. Встановлено, що навчаючись у знаменитій Сорбонні, він пройшов прекрасну школу французького теоретика літератури і мистецтвознавця І. Тена, французької класичної літератури та мистецтва, таким чином одержавши високого рівня освіту, виховання найкращих духовних рис поведінки, володів щонайменше 5 іноземними мовами. Виявлено, коли В. Горленко повернувся на батьківщину, він спочатку в Петербурзі познайомився із багатьма видатними діячами, вихідцями з його рідного краю. Одне із цих місць знайомств – «вівторки» у М. Костомарова. Саме на них В. Горленко пройшов справжню школу українознавства. А коли в Україні з’явилися періодичні видання, які відповідали його патріотичним інтересам, В. Горленко почав із ними співпрацювати. В газеті «Труд» після двадцятирічного фактичного мовчання про Т. Шевченка перший в Україні друкує фрагмент російської повісті Тараса Шевченка «Прогулка с удовольствием и не без морали» та повість «Музыкант» з деяким докором всім іншим, хто цього не зробив раніше. З’ясовано, що навколо журналу «Киевская старина» (1882–1906) згуртувалася українська еліта: В. Антонович, Д. Багалій, М. Біляшівський, П. Голубовський, В. Доманицький, П. Єфименко, П. Житецький, О. Лазаревський, О. Левицький, М. Сумцов, В. Тарновський та багато-багато інших. Тут друкувалися М. Драгоманов, М. Костомаров, В. Винниченко, Панас Мирний, І. Франко, М. Старицький і десятки інших українських вчених, письменників. Серед них і Василь Горленко. Нині відомо 114 його публікацій, уміщених у цьому виданні. Статті, рецензії, огляди видань, інформації, фольклорні записи – кожна із цих публікацій є зразком наукової сумлінності і відповідальності автора. Саме тут розкрився його багатогранний талант журналіста, літературного критика й історика, етнографа й фольклориста, мистецтвознавця, знавця української старовини. Досить часто В. Горленко першим писав про твори П. Мирного, І. Франка, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, І. Манжуру і багатьох інших. Неоціненним джерелом у вивченні як особистості В. Горленка, так і його оточення є його листування. Нині відомо біля 40 адресатів і понад 700 листів його та частково до нього. Він листувався із багатьма українськими та зарубіжними письменниками, вченими, культурними діячами. Він понад усе любив Україну і боявся тих революцій, що несуть розруху, смерть, духовне зубожіння, варварство; виступав за невпинний розвиток суспільства, відчуваючи себе невід’ємною часткою свого народу, малої і великої Природи. Тому й залишився для нас яскравою зіркою незміреного космосу української культури. Ключові слова: Ярошівка, Ніжинський ліцей, Сорбонна, «Фігаро», «Труд», «Киевская старина», Україна, історія, література, мистецтво, фольклор, етнографія, І. Мазепа.ukСтаття