Kulish, RomanRomanKulish2026-02-272026-02-272025-06-09Kulish, R. (2025). FROM INTEGRATION TO MOBILISATION: THE EVOLUTION OF POPULISM IN THE PRESIDENTIAL CAMPAIGNS OF UKRAINE (1991-2004). Politology bulletin(95), 140–150. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.95.140-15010.17721/2415-881x.2025.95.140-150https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11545The article examines the evolution of populism in the electoral platforms used during presidential election campaigns in Ukraine between 1991 and 2004. It finds that populism remained consistent in intensity but varied in form, serving as a flexible tool of communication that adapted to the political context of each electoral cycle. The analysis shows that: in 1991, populism was employed spontaneously as a means of social integration; in 1994, it shifted towards paranoid mobilisation amid political instability and uncertainty; in 1999, populist strategies took on a distinctly antagonistic tone; and by 2004, the rhetoric had softened, approaching a technocratic style.The study demonstrates that the transformation and development of populism were closely linked to the evolution of the presidency in Ukraine, which, due to its Soviet political legacy, remained a sacralised symbol of unity and hope. It argues that populism not only reflected the electorate’s expectations but also served as a mechanism for adapting candidates to the post-Soviet notion of power as personalised, omnipotent, and detached from institutional politics.У статті досліджено еволюцію популізму у передвиборчих програмах, використаних під президентських виборчих кампаній в Україні впродовж 1991–2004 років. Встановлено, що популізм у них стабільний за інтенсивністю, але мінливий за формою інструмент комунікації, що адаптується до політичного контексту кожного виборчого циклу. Визначено, що: у програмах 1991 року популізм використовується стихійно як інструмент суспільної інтеграції; 1994 року – демонструється зсув до параноїдальної мобілізації в умовах політичної нестабільності та невизначеності; 1999 року – популістські стратегії набувають чітко вираженого антагоністичного характеру; 2004 року – риторика пом’якшується, наближаючись до технократичного стилю.Продемонстровано, що трансформація та розвиток популізму тісно пов’язані з еволюцією інституту президентства в Україні, який, внаслідок радянської політичної спадщини, залишився сакральним символом єдності та надії. Доведено, що популізм, не лише віддзеркалював очікування електорату, а й виконував функцію адаптації кандидатів до пострадянського уявлення про владу як персоналізовану, всесильну та відокремлену від інституційної політики.ukpopulismpolitical communicationelection campaignselection programsUkrainepresidential electionsinstitutionalisation of powerпопулізмполітична комунікаціявиборчі кампаніїпередвиборчі програмиУкраїнапрезидентські вибориінституціоналізація владиСтаття