Зубчик, О.А.О.А.ЗубчикЛинченко, М.М.М.М.Линченко2026-06-162026-06-162025-12-18Зубчик, О., Линченко, М. (2025). INSTITUTIONAL INERTIA AND THE RESILIENCE OF UKRAINE’S POLITICAL SYSTEM UNDER WARTIME CONDITIONS: A PATH DEPENDENCE PERSPECTIVE. Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка(89), 90–103. https://doi.org/10.17721/2519-481X/2025/89-0910.17721/2519-481X/2025/89-09https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23300The article examines the impact of institutional inertia and path dependence on the effectiveness and resilience of Ukraine’s political system during the full‑scale war. It argues that the Soviet administrative legacy, informal governance practices, patron–client networks, and a centralized decision‑making model have shaped long‑term trajectories of institutional development that significantly constrain the adaptability of the public administration system and its ability to respond rapidly to crisis challenges. The analysis demonstrates that the war functions as a critical juncture that simultaneously exacerbates structural vulnerabilities of the political system and opens opportunities for institutional renewal, accelerated digitalization, security sector reform, strengthened interagency coordination, and the expansion of horizontal state–society interaction.Special attention is devoted to the role of decentralization, civic mobilization, volunteer networks, and the development of local democracy as key factors in building institutional resilience capable of offsetting the negative effects of path dependence and ensuring state stability under prolonged threats. Drawing on contemporary approaches to resilience, crisis governance, systemic security, and institutional capacity, the study identifies the conditions under which Ukraine’s political system can overcome institutional constraints, enhance governance effectiveness, and ensure sustainable development in the medium and long term. The practical relevance of the research lies in its applicability for designing institutional resilience policies, modernizing public administration, improving state security policy, and strengthening the state’s capacity to operate under prolonged wartime and hybrid threats.The ongoing scholarly debate concerns the extent to which path dependence limits institutional transformation during war and whether crisis events can serve as catalysts for profound structural change. A promising direction for further research is the analysis of interactions between institutional inertia and resilience mechanisms, particularly the role of digital tools, local democracy, interagency coordination, and civic mobilization in overcoming structural constraints. Equally important are questions of long‑term reform sustainability, institutional learning, and the formation of a new governance culture capable of ensuring the effective functioning of the political system under protracted military and hybrid threats.Стаття присвячена впливу інституційної інерції та залежності від раніше пройденого шляху (path dependence) на ефективність і стійкість політичної системи України в умовах повномасштабної війни. Обґрунтовано, що радянська адміністративна спадщина, неформальні практики управління, патронально‑клієнтельські мережі та централізована модель ухвалення рішень формують довготривалі траєкторії інституційного розвитку, які істотно обмежують адаптивність системи публічного управління та її здатність до швидкого реагування на кризові виклики. Показано, що війна виступає критичною точкою (critical juncture), яка одночасно загострює структурні вразливості політичної системи та відкриває можливості для інституційного оновлення, прискорення цифровізації, реформування сектору безпеки, зміцнення міжвідомчої координації та посилення горизонтальних механізмів взаємодії держави й суспільства.Особливу увагу приділено ролі децентралізації, громадянської мобілізації, волонтерських мереж і розвитку локальної демократії як ключових чинників формування інституційної резилієнтності, здатної компенсувати негативні ефекти path dependence та забезпечувати стійкість держави в умовах тривалих загроз. На основі аналізу сучасних підходів до resilience, crisis governance, системної безпеки та інституційної спроможності визначено умови, за яких політична система України може подолати інституційні обмеження, підвищити ефективність управління та забезпечити стійкий розвиток у середньо- та довгостроковій перспективі. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання його результатів для розроблення політик інституційної стійкості, модернізації публічного управління, удосконалення державної безпекової політики та зміцнення спроможності держави діяти в умовах тривалих воєнних і гібридних загроз.Триває дискусія щодо того, наскільки path dependence обмежує інституційну трансформацію в умовах війни та чи здатні кризові події стати каталізаторами глибоких змін. Перспективним напрямом подальших досліджень є аналіз взаємодії між інституційною інерцією та механізмами резилієнтності, зокрема ролі цифрових інструментів, локальної демократії, міжвідомчої координації та суспільної мобілізації у подоланні структурних обмежень. Актуальними залишаються питання довгострокової стійкості реформ, інституційного навчання та формування нової управлінської культури, здатної забезпечити ефективне функціонування політичної системи в умовах тривалих воєнних і гібридних загроз.ukpolitical systeminstitutional inertiapath dependenceinstitutional resilienceresiliencepublic administrationsecuritycritical juncturesdecentralizationwarполітична системаінституційна інерціяpath dependenceінституційна стійкістьрезилієнтністьпублічне управліннябезпекакритичні точкидецентралізаціявійнаСтаття