Волобуєв, А.ФА.ФВолобуєв2026-06-172026-06-172024Волобуєв, А. (2024). Detention as a measure to ensure due legal procedure in criminal proceedings. Вісник кримінального судочинства(1), 8–17. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/8-1710.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/8-17https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23767The article examines problematic issues of the institution of detention from the point of view of ensuring proper legal procedure during criminal proceedings. The purpose of the article is to determine, based on the analysis of current criminal procedural legislation and scientific publications, the essence of detention as a coercive measure to ensure due legal procedure, and to formulate proposals for the improvement of certain legal norms. For this purpose, two types of detention are analyzed: (1) detention of a suspect or accused on the basis of the decision of the investigating judge or the court for the purpose of pretext (Articles 187–191 of the Criminal Procedure Code of Ukraine); (2) detention of a person without a decision of an investigating judge or a court (Articles 207–208 of the Criminal Procedure Code of Ukraine). It is noted that the detention of a person without a decision of an investigating judge or a court is a coercive procedural action carried out before entering information about a criminal offense into the Unified Register of Pre-Trial Investigations and the beginning of a pre-trial investigation. Such detention occurs in connection with the commission of an act provided for by the current legislation on criminal responsibility, which is a sign of criminal proceedings (Clause 10, Article 3 of the Criminal Procedure Code of Ukraine). The purpose of detention is to stop a criminal offense, to ensure that the guilty person is brought to criminal responsibility, and to guarantee the effectiveness of the pre-trial investigation. Detention of a person at the place of commission (or attempt) of a criminal offense without a decision of the investigating judge or the court can be considered as a legal fact containing reasons and grounds for starting a pre-trial investigation. Attention is drawn to the fact that the current criminal procedural legislation regarding the institution of detention contains a number of contradictions and gaps, which make it unbalanced and unable to ensure a proper (fair) legal procedure. This refers to the legal regulation of detention of a person without a decision of an investigating judge or court, which contains inaccuracies and contradictions in the formulation of the grounds for detention of persons who commit crimes and criminal misdemeanors, the terms of detention of suspects, and confusion in the formulation of procedural orders. In order to eliminate these shortcomings, it is proposed, in particular, to amend Article 298-2 of the Criminal Procedure Code of Ukraine to read as follows:“A person who has committed a criminal offense may be detained: for no more than three hours from the moment of actual detention to draw up a report; up to twenty-four hours, if the person is in a state of alcohol, drug, or other intoxication and may harm himself or others; up to seventy-two hours to establish the identity, conduct a medical examination, and clarify other circumstances of the commission of a complex criminal offense.” Key words: criminal proceedings, procedural coercion, due legal procedure, legal detention, suspect.У статті досліджено проблемні питання інституту затримання з точки зору забезпечення належної правової процедури під час здійснення кримінального провадження. Метою статті є визначення на основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства та наукових публікацій сутності затримання як примусового заходу забезпечення належної правової процедури та формулювання пропозицій щодо удосконалення окремих правових норм. Для цього аналізуються два види затримання у кримінальному провадженні: (1) затримання підозрюваного чи обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою приводу (ст. 187–191 КПК України); (2) затримання особи без ухвали слідчого судді чи суду (ст. 207–208 КПК України). Відзначається, що затримання особи без ухвали слідчого судді або суду є примусовою процесуальною дією, яка здійснюється до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування. Таке затримання відбувається у зв’язку з вчиненням діяння, передбаченого чинним законодавством про кримінальну відповідальність, що є ознакою кримінального провадження (п. 10 ст. 3 КПК України). Метою затримання є припинення кримінального правопорушення, забезпечення притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та підвищення ефективності досудового розслідування в цілому. У цьому сенсі затримання особи на місці вчинення (або замаху) кримінального правопорушення без ухвали слідчого судді чи суду може розглядатися як юридичний факт, що містить приводи і підстави для початку досудового розслідування. Звертається увага, що чинне кримінальне процесуальне законодавство щодо інституту затримання містить низку суперечностей і прогалин, які роблять його незбалансованим і не здатним забезпечити належної (справедливої) правової процедури. Це стосується, насамперед, правового регулювання затримання особи без ухвали слідчого судді чи суду, яке містить неточності та суперечності у формулюванні підстав затримання осіб, які вчиняють злочини та кримінальні проступки, строків утримання підозрюваних і заплутаності процесуальних приписів. Для усунення недоліків пропонується внести в ст. 298–2 КПК України таку редакцію:«Особу, яка вчинила кримінальний проступок, може бути затримано: не більш як на три години з моменту фактичного затримання для складання протоколу; до двадцяти чотирьох годин, якщо особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння та може завдати шкоди собі або оточуючим; до сімдесяти двох годин для встановлення особи, проведення медичного освідування та з’ясування інших обставин вчинення складного кримінального проступку.» Ключові слова: кримінальне провадження, процесуальний примус, належна правова процедура, законне затримання, підозрювана особа.ukСтаття