Козяр (Чмут), Дарина В’ячеславівнаДарина В’ячеславівнаКозяр (Чмут)2026-03-182026-03-182025Козяр, Д. (2025). Психопоетика інакшості в романі Ліббі Скотт і Ребекки Весткотт "Can You See Me?". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 60-63. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.08УДК 82.0910.17721/1728-2659.2025.38.08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13208Background. This article analyzes the artistic means of representing otherness in the novel "Can You See Me?" by L. Scott and R. Westcott through the lens of psychopoetics. The foundation of psychopoetics lies in its multidisciplinary nature, which prevents a clear-cut definition of its subject matter. The literary aspect of psychopoetics focuses on the artistic techniques used in literary texts and their effectiveness in achieving the intended impact on the recipient. Methods. The study focuses on the receptive aspect of psychopoetics as a method of analyzing literary goals of artistic word. Results. The novel by L. Scott and R. Westcott is rich in artistic devices that skillfully convey the inner world of a girl with autism, portraying the mental disorder as a factor of otherness in a neurotypical society. The authors masterly depict the protagonist's emotions and struggles through personification, parallelism, repetition, and the accumulation of enumerations. The text demonstrates the discordance between what society considers "normal" and what deviates from the established "norm," emphasizing the protagonist's forced "masking" as a protective mechanism, which at the same time leads to the girl losing herself behind skilfully constructed masks and control over her own emotions. The work also shows that masking is characteristic not only of the autistic main character, but also of all teenagers who feel pressure from their environment. The shifts in narrative forms illustrate the impossibility of productive communication with the society due to the use of "different languages," as well as the contrast between text and context, history and facts, which allows us to delve into the inner world of the heroine and her struggle with the disorder and acceptance of her own peculiarities. Conclusions. The selection of artistic techniques in the novel is intended to evoke an emotional response from the reader, enabling catharsis and fostering empathy. This not only aligns with the psychopoetic definition of literary expression as goal-oriented but also reveals the bibliotherapeutic potential of the novel.Вступ. Проаналізовано художні засоби оприявнення інакшості в романі Ліббі Скотт і Ребекки Весткотт "Can You See Me?" (2019) крізь призму психопоетики. В основі психопоетики лежить її полідисциплінарність, що перешкоджає однозначному визначенню предмета дослідження. Літературознавчий аспект психопоетики зосереджений на художніх прийомах літературних текстів та їхній ефективності в досягненні мети в контексті впливу на реципієнта. Методи. Дослідження фокусується на рецептивному аспекті психопоетики як методі аналізу мети художнього слова. Результати. Роман Ліббі Скотт і Ребекки Весткотт багатий на художні засоби, які переконливо передають внутрішні переживання дівчинки з аутизмом, розкриваючи психічний розлад як чинник зінакшення особистості в нейротиповому суспільстві. Авторки майстерно відтворюють почуття та емоції героїні, використовуючи персоніфікацію, паралелізм, повтори і нагромадження перелічень. Текст демонструє розбіжність між тим, що суспільством прийнято вважати "нормальним" та прийнятним, і тим, що вирізняється від визначеної "норми", акцентуючи увагу на вимушеному "маскуванні" дитини як захисному механізмі, який водночас призводить до того, що дівчинка втрачає власну ідентичність за майстерно сконструйованими масками і контроль над власними емоціями. Твір показує також і те, що маскування властиве не лише аутистичній головній героїні, а й усім підліткам, які відчувають тиск з боку оточення. На додачу, зміна форм нарації в романі засвідчує неможливість продуктивної комунікації зі світом через використання "різних мов", а також контраст між текстом і контекстом, історією та фактами, що дає змогу зануритися у внутрішній світ героїні, її боротьбу з розладом аутистичного спектра та прийняття власних особливостей. Висновки. Добір художніх засобів роману покликаний стимулювати почуття емпатії та емоційну реакцію реципієнта як передумови досягнення катарсису, що не лише відповідає психопоетичній функції художнього слова, орієнтованого на досягнення певної мети, а й розкриває бібліотерапевтичний потенціал твору.ukпсихопоетикаYALІншийнормабібліотерапіяpsychopoeticsthe OthernormbibliotherapyСтаття