Шевченко, ОленаОленаШевченкоМакеєнко, ЛюдмилаЛюдмилаМакеєнко2026-02-272026-02-272024-10-22Шевченко, О., Макеєнко, Л. (2024). DYNAMICS OF THE CLIMATE POLICY OF THE USA AT THE END OF THE XX – BEGINNING OF THE XXI CENTURY. Аctual Problems of International Relations, 1(160), 70–78. https://doi.org/10.17721/apmv.2024.160.1.70-7810.17721/apmv.2024.160.1.70-78https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11306Abstract. The article notes that American climate policy, starting from the end of the 20th century. is characterized by cyclicality, which is caused by the opposition of republican and democratic party forces. In the opinion of the author, the greatest contrast appeared during the presidency of D. Trump, whose climate policy was a departure from the political priorities and goals of the previous administration of B. Obama. While President Obama's environmental agenda prioritized reducing carbon emissions through the use of renewable energy to preserve the environment for future generations, the Trump administration's policies envisioned achieving US energy independence based on the use of fossil fuels, for which many environmental regulations were repealed . Trump's climate policy has been defined by denying the consensus of the majority of scientists that climate change is caused by anthropogenic factors and will have catastrophic consequences, and that carbon dioxide is the main driver of climate change, and the decisions made have slowed down or deprioritized climate action. After the victory of Democrat D. Biden, adaptation and mitigation of the consequences of global climate change became one of the main components of his foreign and domestic policy. The author shows that despite the different views of Republicans and Democrats regarding the goals and tools of climate policy implementation at the national and regional levels, both political forces appealed to the protection of the country's national interests.Анотація. В статті зазначається, що американська кліматична політика, починаючи з кінця ХХ ст. характеризується циклічністю, яка зумовлена протистоянням республіканських та демократичних партійних сил. Найбільший контраст на думку автора проявився під час президентства Д.Трампа, кліматична політика якого представляла собою відхід від політичних пріоритетів і цілей попередньої адміністрації Б.Обами. У той час, як екологічний порядок денний президента Обами ставив пріоритетом скорочення викидів вуглецю за рахунок використання відновлюваної енергії з метою збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь, політика адміністрації Трампа передбачала досягнення енергетичної незалежності США на основі використання викопного палива, для чого було скасовано багато екологічних норм. Кліматична політика Трампа визначалась запереченням консенсусу більшості вчених про те, що зміна клімату спричинена антропогенним чинником та матиме катастрофічні наслідки, а також про те, що вуглекислий газ є основним фактором зміни клімату, а рішення, що приймались уповільнювали або депріоритизували кліматичні заходи. Після перемоги демократа Д.Байдена, адаптація та пом’якшення наслідків глобальної зміни клімату стали одними з основних складових його зовнішньої та внутрішньої політики. Автор показує, що незважаючи на різні погляди республіканців і демократів щодо цілей та інструментів реалізації кліматичної політики на національному та регіональному рівні, обидві політичні сили апелювали до захисту національних інтересів країни.enСтаття