ОСЬОДЛО, ВасильВасильОСЬОДЛОМАТВЄЄВА, ДарьяДарьяМАТВЄЄВА2026-03-182026-03-182025-12-30ОСЬОДЛО, В., МАТВЄЄВА, Д. (2025). Research on military physicians resilience: integration of interviews, projective analysis, and the Connor–Davidson Resilience Scale. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 2(22), 134–143. https://doi.org/10.17721/BPSY.2025.2(22).1510.17721/BPSY.2025.2(22).15https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13322Background. It is emphasized that the current realities of war require military physicians to possess exceptional psychological resilience, professional reliability, and the ability to adapt quickly under constant threat, uncertainty, and heightened emotional stress. In this context, resilience is of particular relevance as an integrative personality trait that ensures the ability to restore functional balance, counteract the destructive effects of stress, and maintain productivity in extreme conditions. The relevance of the study is determined by the need for a scientific rationale of the psychological features of resilience development in military physicians under war conditions. Methods. The study employed an integrated approach combining interviews, the projective method "Do Not Let the Person Fall," and the Connor–Davidson Resilience Scale (CD–RISC–25), which allows for the identification of structural, emotional-motivational, and cognitive-volitional components of resilience. The sample included 80 military physicians of varying ages and service experience. Results. It was found that resilience in military physicians develops as a complex psychological system, in which social support, professional experience, and level of engagement in combat operations play a leading role. A high level of social support was significantly correlated with elevated indicators of emotional stability, self-efficacy, and internal control. Military physicians with longer service experience and extended exposure in combat zones demonstrated a higher capacity for self-regulation and recovery after stressful events, indicating the development of adaptive resilience mechanisms. The obtained data confirm that resilience in military physicians represents a multi-level psychological phenomenon, integrating individual-personal, emotional-volitional, and meaningful resources that ensure effective adaptation to extreme professional conditions. Conclusions. The individual experience of military physicians and their strategies for maintaining psychological well-being in combat conditions were examined. It was established that the majority of respondents employ emotional regulation, professional self-education, and collective interaction as key mechanisms for adapting to stressors characteristic of military medical service. At the same time, prolonged exposure near the front line increases the risk of emotional exhaustion and professional burnout, highlighting the need for systematic psychological support and targeted development of adaptive resources in military physicians.Вступ. Наголошено, що сучасні реалії війни вимагають від військових лікарів виняткової психологічної стійкості, професійної надійності та здатності до швидкої адаптації в умовах постійної небезпеки, невизначеності й підвищеного емоційного напруження. У цьому контексті особливої актуальності набуває резильєнтність як інтегративна характеристика особистості, що забезпечує здатність відновлювати функціональну рівновагу, протистояти деструктивним наслідкам стресу та зберігати продуктивність діяльності в екстремальних умовах. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового обґрунтування психологічних особливостей розвитку резильєнтності військових лікарів в умовах війни. Методи. Використано інтеграцію інтерв’ю, проєктивної методики "Не дай людині впасти" та Шкали резильєнтності Коннора–Девідсона (CD–RISC–25), що дозволяє виявити структурні, емоційно-мотиваційні та когнітивно-вольові компоненти резильєнтності. До вибірки увійшли 80 військових лікарів різного віку та досвіду служби Результати. Виявлено, що резильєнтність військових лікарів формується як комплексна психологічна система, у структурі якої провідну роль відіграють соціальна підтримка, професійний досвід і рівень залученості до бойових дій. Встановлено, що високий рівень соціальної підтримки суттєво корелює з підвищеними показниками емоційної стабільності, самоефективності та внутрішнього контролю. Військові лікарі з більшим стажем служби та тривалішим перебуванням у зоні бойових дій демонструють вищу здатність до саморегуляції та відновлення після стресових впливів, що свідчить про розвиток адаптивних механізмів резильєнтності. Отримані дані підтверджують, що резильєнтність військових лікарів має характер багаторівневого психологічного феномену, який об'єднує індивідуально-особистісні, емоційно-вольові та смислові ресурси, що забезпечують ефективну адаптацію до екстремальних умов професійної діяльності. Висновки. Досліджено індивідуальний досвід військових лікарів та їхні стратегії підтримання психологічного благополуччя в умовах бойових дій. Встановлено, що переважна частина респондентів використовує емоційне регулювання, професійну самоосвіту та колективну взаємодію як ключові механізми адаптації до стресогенних чинників, характерних для діяльності фахівців військово-медичної служби. Водночас тривале перебування в безпосередній близькості до лінії фронту підвищує ризик емоційного виснаження та професійного вигорання, що підкреслює необхідність системного психологічного супроводу та цілеспрямованого розвитку адаптивних ресурсів військових лікарів.ukmilitary physiciansresiliencepsychological stabilityemotional regulation strategiesprofessional burnoutadaptive resourcesmilitary operationsstressвійськові лікарірезильєнтністьпсихологічна стійкістьстратегії емоційного контролюпрофесійне вигоранняадаптаційні ресурсивоєнні діїстресСтаття