Бєльський, ПавлоПавлоБєльський2026-03-182026-03-182025Бєльський, П. (2025). Мотив впізнавання у Гомера та у сценах зустрічі Електри з Орестом. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 15-23. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.02УДК 821.142-1Гомер:821.124.2(38)].091"652"10.17721/1728-2659.2025.38.02https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13213Background. The motif of recognition, identified by Aristotle in his "Poetics" as a key element of tragedy, plays a significant role in ancient Greek literature, particularly in Homer's epic poems and the tragedies of Aeschylus, Sophocles, and Euripides. Its importance extends to modern works, making the study of this motif relevant to understanding literary evolution. Methods. The study employs methods of comparative, semantic, and contextual analysis. Comparative analysis is used to juxtapose scenes in Homer and the tragedians, semantic analysis to interpret the symbolism and narrative role of recognition, and contextual analysis to determine the meanings of specific words and passages. Results. The article explores the motif of recognition (ἀναγνώρισις) in ancient Greek literature, focusing on Homer's works and the scenes of Electra's reunion with Orestes in the tragedies of Aeschylus, Sophocles, and Euripides. The theoretical framework is based on Aristotle's "Poetics", where anagnorisis is considered to be a key component of a complex plot. Aristotle distinguishes two types of recognition: one accompanied by peripeteia and another without it. The study proposes an additional classification: external (recognition of one person by another) and internal (realization of facts about oneself). In the "Iliad", the motif of recognition is primarily associated with the epiphany of gods to mortals, where the process of recognition may be explicit or concealed but rarely impacts the plot. In contrast, in the "Odyssey", this motif becomes central to the development of events, such as in the scenes of Odysseus' recognition. Particular attention is given to the scenes of Electra's reunion with Orestes, which illustrate the evolution of the motif: from symbolic but irrational proofs in Aeschylus (a lock of hair, a footprint) to more realistic ones in Sophocles (a signet ring) and a critical reinterpretation in Euripides (a scar). The findings highlight the multifaceted nature of the motif, its transition from a decorative element to a plot-driving tool, and its relevance in modern literature. The article demonstrates how ancient traditions remain productive for analyzing literary works across different eras. Conclusions. The motif of recognition evolves non-linearly from an epic formula to a central narrative mechanism, retaining its universality in modern literature. The study underscores the significance of anagnorisis for ancient poetics and its adaptation in contemporary contexts.Вступ. Мотив впізнавання, позначений Арістотелем у "Поетиці" як ключовий елемент трагедії, відіграє важливу роль у давньогрецькій літературі, зокрема в епічних поемах Гомера та трагедіях Есхіла, Софокла й Евріпіда. Його значення простежується і в сучасних творах, що робить дослідження цього мотиву актуальним для розуміння літературної еволюції. Методи. У дослідженні використано методи компаративного, семантичного і контекстуального аналізу. Компаративний аналіз для зіставлення сцен у Гомера і трагіків, семантичний – для інтерпретації символіки та сюжетної ролі впізнавання, контекстуальний – для встановлення значень окремих слів і уривків. Результати. У статті досліджується мотив впізнавання (ἀναγνώρισις) у давньогрецькій літературі, зокрема у творах Гомера та сценах зустрічі Електри з Орестом у трагедіях Есхіла, Софокла та Евріпіда. Основу теоретичного аналізу становить праця Арістотеля "Поетика", де анагноризис розглядається як ключовий елемент складного сюжету. Арістотель виділяє два типи впізнавання: поєднане з перипетією та без неї. Дослідження пропонує додаткову класифікацію: зовнішнє (впізнання однієї особи іншою) та внутрішнє (усвідомлення фактів про себе). У "Іліаді" мотив впізнавання переважно пов'язаний з явленням богів смертним, де процес впізнання може бути явним або прихованим, але рідко впливає на сюжет. Натомість у "Одіссеї" цей мотив стає ключовим для розвитку подій, наприклад, у сценах впізнавання Одіссея. Особливу увагу приділено сценам зустрічі Електри з Орестом, які демонструють еволюцію мотиву: від символічних, але ірраціональних доказів у Есхіла (пасмо волосся, слід ноги) до більш реалістичних у Софокла (перстень) та критичного переосмислення в Евріпіда (шрам). Результати дослідження підкреслюють багатогранність мотиву, його перехід від декоративного елементу до сюжетотворчого інструменту, а також його актуальність у сучасній літературі. Стаття демонструє, як античні традиції залишаються продуктивними для аналізу художніх творів різних епох. Висновки. Мотив впізнавання нелінійно розвивається від епічної формули до центрального сюжетного механізму, зберігаючи універсальність у сучасній літературі. Дослідження підкреслює значення анагноризису для античної поетики та його адаптацію в новітніх контекстах.ukвпізнаванняἀναγνώρισιςГомерЕсхілСофоклЕвріпідперипетіяантична літературакомпаративний аналізrecognitionἀναγνώρισιςHomerAeschylusSophoclesEuripidesperipeteiaancient literaturecomparative analysisСтаття