Алескерова Олександра СергіївнаПухкал Олександр Григорович2024-05-202024-05-202024Алескерова О. С. Механізми взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: досвід Європейського Союзу для України : дис. ... д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Алескерова Олександра Сергіївна. - Київ, 2024. - 231 с.УДК 351:061.2https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1019The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical, methodological and practical provisions of the implementation of the European Union experience in the domestic practice of functioning of mechanisms of interaction between public authorities and civil society institutions. The dissertation for the first time substantiates promising areas for improving the mechanisms of interaction between public authorities and civil society institutions in Ukraine based on the study and adaptation of the European Union's experience in this area, which consist in taking comprehensive measures to optimize the organizational and legal support of the work: an information and advisory mechanism, in particular, to expand the functionality of the public consultation tool to all levels of government; an organizational and advisory mechanism for. The work improves the conceptual and categorical apparatus of the scientific field of public management and administration by clarifying the meaning of the term "interaction of public authorities and civil society institutions", which is defined as a permanent (not related to electoral cycles) process of mutual coordination of positions, views, opinions on public life and socio-economic development, during which the State collects information about the prevailing public attitudes and practices, and receives expert data necessary for making/ adjusting government decisions. Improved classification of mechanisms of interaction between public authorities and CSIs. In particular, they are classified into: institutionalized ones, which include mechanisms of direct bilateral interaction (information and advisory, petition, organizational and advisory, control and supervisory, social partnership) and mechanisms of indirect interaction (political and legal mechanisms of state organizational and financial support for CSIs); informal mechanisms (noninstitutionalized forms of public pressure on the authorities), where the criterion is the organizational and legal form of implementation of the relevant public-power relations. In addition, the dissertation improves the legal framework for improving the functioning of the organizational and advisory mechanism of the studied interaction by justifying amendments to the following draft laws: on democracy at the level of local self-government No. 7283; on amendments to the Law "On Self- Government Bodies" regarding improvement of the procedure for organization, operation and termination of a self-government body No. 6319. The work also focuses on improving the approach to optimizing the mechanism of social partnership, which, unlike the existing ones, is based on the relevance and urgency of the government's taking a set of measures aimed at developing effective ways to improve the regulatory and organizational support of volunteer activity in the context of a full-scale war and martial law. The author further develops the description of the mechanisms of interaction between public authorities and civil society at the level of the European Union, in particular, the following: initiatives of European citizens; public consultations; petitions to the European Parliament; civil dialogue; and stakeholder dialogue. The article summarizes the peculiarities of implementation of European standards of interaction between public authorities and CSIs by EU member states, in particular, Poland, Lithuania, Bulgaria and Ireland. In particular, the paper uses the example of Poland to prove that under conditions of favorable state policy on interaction with civil society, public consultations turn into a rather effective way to increase the efficiency of the studied interaction. At the same time, Lithuanian practice shows that without proper public pressure on the public administration, the effectiveness of any mechanisms of relevant public-private interaction, in particular, the effectiveness of Lithuanian CSIs' contribution to national and European policy making, may be significantly reduced. At the same time, the study of Bulgaria's experience allows us to evaluate it as an example of weak institutional interaction between public authorities and civil society, which largely repeats the Ukrainian patterns of publicpower relations. It is substantiated that in the context of assessing the possibilities for Ukraine to adapt foreign experience of legal regulation and regulation of the mechanisms of the studied interaction, the Irish approach, which stands out among others due to the public consultation procedures built into the system of national assessment of the legal framework, should be considered as an effective alternative to the current Ukrainian model of this instrument. The thesis also further develops the identification of current problems of implementation of EU standards in the national practice of interaction between public authorities and CSIs, among which the key ones are: biased attitude of public authorities to CSIs as an equal partner; high level of lawmaking workload of public authorities; significant share of informal social practices in the professional activities of public authorities. A special emphasis is placed on understanding the institutional and sociopolitical nature of the phenomenon of public authorities and civil society by clarifying the concept of "public authorities" in the conceptual apparatus of public administration science, which is defined as a set of public authorities and local self-government bodies whose constitutive features are powers of authority, the legal expression of which is within their competence (rights and duties, functions and powers, subjects of jurisdiction) as defined by the Constitution or by law.Дисертація присвячена вивченню досвіду Європейського Союзу щодо функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства, а також обґрунтуванню теоретико-методологічних та практичних положень його імплементації у вітчизняну практику публічно-управлінських відносин. В дисертаційній роботі вперше обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення механізмів взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в Україні на основі вивчення та адаптації досвіду Європейського Союзу у цій сфері, що полягають у вжитті комплексних заходів із оптимізації організаційного та правового забезпечення роботи: інформаційно-консультативного механізму, зокрема, щодо розширення функціоналу інструменту публічних консультацій на всі рівні управління державою; організаційно-дорадчого механізму стосовно розширення ролі громадських рад та ОСН у процесі вироблення та реалізації місцевої публічної політики); петиційного механізму щодо впровадження алгоритму систематизації і фільтрації електронних петицій; контрольно-наглядового механізму щодо оптимізації процедури громадських експертиз діяльності органів публічної влади; соціального партнерства щодо розробки дієвого механізму правового регулювання діяльності суб’єктів волонтерської діяльності в умовах повномасштабної війни і військового стану. У роботі удосконалено понятійно-категоріальний апарат наукової галузі знань публічного управління і адміністрування за рахунок уточнення змісту терміну "взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства", що визначено як постійний (не пов’язаний з електоральними циклами) процес взаємного узгодження позицій, поглядів, думок щодо суспільного життя та соціально-економічного розвитку, у ході якого держава збирає інформацію про пануючі у суспільстві настрої, практики, отримує експертні дані, необхідні для прийняття/корегування владних рішень або утримання від них, а громадяни та їх організації в свою чергу отримують інформацію про дії влади і можливість бути залученими до процесу вироблення і реалізації політики, тобто висловлюючи свою позицію і артикулюючи власні інтереси, можуть здійснювати безпосередній або опосередкований вплив на розробку, прийняття та реалізацію публічно-управлінських рішень. Удосконалена класифікація механізмів взаємодії органів публічної влади та ІГС. Зокрема, вони класифікуються на: інституціолізовані, що включають в себе механізми безпосередньої двосторонньої взаємодії (інформаційно-консультативний, петиційний, організаційно-дорадчий, контрольно-наглядовий, соціального партнерства) та механізми опосередкованої взаємодії (політико-правові механізми державної організаційної і фінансової підтримки ІГС); неформальні механізми (неінституціолізовані форми громадського тиску на органи влади), де критерієм визначена організаційно-правова форма реалізації відповідних суспільно-владних відносин. Крім того, в дисертаційні роботі удосконалено правове забезпечення поліпшення функціонування організаційно-дорадчого механізму досліджуваної взаємодії шляхом обґрунтування внесення змін у наступні законопроекти: щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування № 7283; про внесення змін до Закону "Про органи самоорганізації населення" щодо удосконалення порядку організації, діяльності та припинення органу самоорганізації населення № 6319. Вагому увагу в роботі також приділено вдосконаленню підходу до оптимізації механізму соціального партнерства, який на відміну від вже існуючих, ґрунтується на актуальності та терміновості вжиття урядом в умовах повномасштабної війни і військового стану комплексу заходів, спрямованих на розробку дієвих способів покращення нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності суб’єктів волонтерської діяльності. Дістало подальшого розвитку характеристика механізмів взаємодії інституцій публічної влади і громадянського суспільства на рівні Європейського Союзу, зокрема таких: ініціативи європейських громадян; публічні консультації; петиції в Європейський парламент; громадянський діалог; діалог заінтересованих сторін. Узагальнено особливості імплементації європейських стандартів взаємодії органів публічної влади та ІГС країнами-членами ЄС, зокрема такими як Польща, Литва, Болгарія та Ірландія. Зокрема, у роботі на прикладі досвіду Польщі доводиться, що за умов сприятливої державної політики щодо взаємодії з громадянським суспільством публічні консультації перетворюються у досить дієвим способів підвищення ефективності досліджуваної взаємодії. Водночас литовська практика свідчить, що без належно громадського тиску на публічну адміністрацію, ефективність роботи будь-яких механізмів відповідної суспільно-владної взаємодії, зокрема, результативність внеску литовських ІГС у формування національної і європейської політики, може суттєво знижуватися. Поряд із цим, вивчення досвіду Болгарії дозволяє оцінити його як приклад слабкої інституційної взаємодії публічної влади та громадянського суспільства, що багато в чому повторює українські патерни суспільно-владних відносин. Обґрунтовано, що у контексті оцінки можливостей для адаптації Україною зарубіжного досвіду правової регламентації та врегулювання механізмів досліджуваної взаємодії, підхід Ірландії, який вирізняється з-поміж інших, вмонтованими в систему національної оцінки нормативно-правової бази процедурами проведення публічних консультацій, доцільно розглядати в якості ефективної альтернативи поточній українській моделі роботи даного інструменту. Також у дисертації набуло подальшого розвитку визначення актуальних проблем імплементації стандартів ЄС у вітчизняну практику взаємодії органів публічної влади та ІГС, серед яких ключове значення мають: упереджене ставлення інституцій публічної влади до ІГС як до рівноцінного партнера; високий рівень законотворчої завантаженості органів публічної влади; значна питома вага неформальних соціальних практик у професійній діяльності представників органів публічної влади. Окремий акцент у роботі було поставлено на розумінні інституційної та суспільно-політичної природи феномену публічної влади та громадянського суспільства за рахунок уточнення в понятійному апараті державно-управлінської науки поняття "органи публічної влади", яке визначається як сукупності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, конституюючими ознаками яких є владні повноваження, юридичне вираження яких знаходиться у їх компетенції (права та обов'язки, функції та повноваження, предмети відання), визначеній Конституцією чи законами про повноваження органу, а також поняття "інститути громадянського суспільства" – як сукупності організацій та об'єднань, що охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства, складовою діяльності яких є діалог з публічними органами влади з приводу їх статутних цілей.uaоргани публічної владигромадянське суспільствоінститути громадянського суспільствавзаємодіямеханізми двосторонньої взаємодіїпублічно-управлінські відносиниінституціоналізаціяпублічні консультаціїорганізаційно-дорадчі органисоціальне партнерствогромадянський діалогініціативи громадянгромадська участьполітико- правовий механізморганізаційно-правові формиpublic authoritiescivil society institutionsinteractionmechanisms of bilateral interactionpublic-power relationsinstitutionalizationpublic consultationscivil societyorganizational and advisory bodiessocial partnershipcivil dialoguecitizen initiativespublic participationpolitical and legal mechanismorganizational and legal formsДисертація