Осядла Тетяна ВолодимирівнаШовковий, В’ячеслав Миколайович2024-12-112024-12-112024-12-11Осядла T. B. Формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки : дис. ... доктора філософіï (PhD) : 011 Oсвітні, педагогічні науки / наук. кер. В.М. Шовковий. Київ, 2024. 210 с.УДК 37.091.33:811=222.1906:351.746.1https://www.youtube.com/watch?v=h6BAGJX9NyMhttps://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5443Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробленню та експериментальній перевірці методики формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки. У дисертації окреслено зміст перськомовної компетентності в діалогічному мовленні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки. Обґрунтовано, що означена компетентність охоплює такі компоненти: екстралінгвальний (знання зі сфери державної безпеки України та Ісламської Республіки Іран); лінгвосоціокультурний (знання культурних елементів, відображених у мові, а також здатність продукувати діалоги із застосуванням вербальних та невербальних засобів, релевантних носіям мови); мовно-мовленнєвий (здатність користуватися фаховою лексикою, граматичними конструкціями в говорінні, продукувати діалоги); стратегічний (здатність застосовувати стратегії та тактики мовлення з метою досягнення певних комунікативних цілей. Зміст перськомовної компетентності в діалогічному мовленні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки зумовлюється специфікою спілкування у названій сфері, низкою комунікативних ситуацій та фаховим інформаційним контентом комунікації. Майбутні перекладачі у сфері забезпечення державної безпеки повинні оволодіти структурними та мовними особливостями діалогу-розпитування, діалогу-домовленості, діалогу-обговорення, а також стратегіями, тактиками та мовними засобами їх імплементації в діловому мовленні – у жанрах ділової бесіди, телефонної розмови, дискусії, ділових перемовин, ділової наради. Методика формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки ґрунтується на засадах компетентнісного, ситуативно-комунікативного, інтегрованого предметно-мовного, лінгвосоціокультурного підходів; реалізується на принципах міждисциплінарності та інтегративності, орієнтації на формування компетентностей, розвитку навчальної автономності, комунікативності, комунікативної спрямованості, взаємодії функції і форми мовних одиниць, взаємопов’язаного навчання мови і культури, поєднання країнознавчого матеріалу, контрастивності, ефективності навчального матеріалу. Основними методами навчання визначено вправляння, case study, рольова гра, які інтегруються в навчальному процесі й дозволяють максимально ефективно змоделювати ситуації спілкування. У дисертації окреслено та схарактеризовано низку типових комунікативних ситуацій, типових для фахівців у сфері забезпечення державної безпеки. У процесі дослідження уточнено критерії добору навчального матеріалу для формування перськомовної компетентності в говорінні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки: лексичних одиниць, які позначають поняття та реалії сфери державної безпеки, використовуються в переговорних ситуаціях (критерії професійної значущості (інтеграційний), тематичності, функціональності, словотвірної цінності, прагматичної значущості, урахування рідної мови), діалогів-зразків (критерії якості пред’явлення аудіотексту, структурної, лексико-фразеологічної та культурної автентичності, жанрової і типологічної різноманітності, прагматичної різноманітності, відповідності виучуваній темі, посильності та доступності, співвідношення вербального та невербального компонентів діалогу); змодельовано три групи типових комунікативних ситуацій діалогічного мовлення перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки: 1) діалог-розпитування, ділова бесіда, інформативні стратегії; 2) діалог-домовленість, телефонна розмова, кооперативні стратегії; 3) діалог-обговорення, дискусія, стратегії впливу. У дисертації розроблено систему вправ і завдань, яка реалізується у два етапи І етап – інтродуктивний (зверху вниз); ІІ етап – когнітивно-комунікативний (знизу вгору). Етапи охоплюють групи вправ і завдань, які курсанти виконують у розробленій послідовності – з використанням методів вправляння, case study та рольової гри, які в комплексі дозволяють сформувати та розвивати мовленнєві навички, моделювати комунікативні ситуації та розвивати мовленнєві уміння та стратегії. На І-му інтродуктивному етапі (метою якого є формування у курсантів знань та навичок вживання кліше, притаманних перськомовній діловій комунікації у сфері забезпечення державної безпеки; формування знань невербальних засобів комунікації та умінь невербальної поведінки, формування стратегій та тактик діалогічного мовлення) передбачається виконання таких груп вправ у послідовності: 1.1) ознайомлення курсантів зі стратегіями та тактиками перськомовного ділового мовлення; з особливостями невербальної комунікації іранців; 1.2) читання та аналіз мовних засобів діалогів; 1.3) відеоаудіювання; 1.4) вправляння в реплікуванні; 1.5) переказ діалогів; 1.6) продукування мікродіалогів певного функціонального типу, з використанням необхідних мовних засобів, невербальних засобів, стратегії і тактик її досягнення; 1.7) продукування діалогів (комунікативне завдання) з опорою на прочитані та переглянуті матеріали, які складають інформативну складові мовлення, з використанням мовних засобів, властивих діловому перськомовному спілкуванню, невербальних засобів, з використанням комунікативних стратегій та тактик їх реалізації. На ІІ-му когнітивно-комунікативному етапі (метою якого є розширення знань курсантів про процеси, поняття та реалії сфери забезпечення державної безпеки; збагачення лексикону курсантів, закріплення знань невербальних засобів комунікації, формування умінь невербальної поведінки; умінь діалогічного мовлення (діалог-обмін інформацією, діалог-домовленість, діалог-обговорення); умінь вживання стратегій та тактик діалогічного мовлення)) передбачається використання методів case study та рольової гри, які імплементуються в таку послідовність завдань: 2.1) некомунікативні та мовно-комунікативні вправи на вживання лексичних та граматичних одиниць у перськомовному діалогічному мовленні (на рівні реплік, діалогічних єдностей); 2.2) підготовка до діалогу: опрацювання матеріалів кейсу, набуття екстралінгвальних знань, розширення словникового запасу, розподіл ролей в діловій грі; 2.3) продукування діалогів (діалог-обмін інформацією, діалог-домовленість, діалог-обговорення) на основі опрацьованих матеріалів відповідно до заданих ситуацій мовлення; застосування стратегій та тактик в діалогічному мовленні; продукування діалогів супроводжується перекладом. Розроблена модель методики формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки охоплює 6 змістових модулів, кожен з яких має по 3 цикли: кожен цикл містить вправи та завдання для навчання різних типів діалогів – діалогу-розпитування, діалогу-домовленості, діалогу-обговорення. Часовий резерв для опанування означених модулів складає – 12 кредитів, частка діалогічного мовлення – 1/6 часу, відведеного на вивчення дисципліни. Запропоновано два варіанти моделі навчання, які відрізняються попередньою кооперацією курсантів у підготовці до діалогічного мовлення. Варіант А ґрунтується на наявності попередньої підготовчої кооперації: курсанти завчасно об’єднуються у міні-групи (по 3–5 осіб), потім усією міні-групою опрацьовують кейси, розподіляють між собою ролі (хто на якому етапі виконуватиме роль перекладача, а хто учасників переговорів), здійснюють попереднє обговорення, визначають стратегії і тактики, які використовуватимуться під час діалогу. Варіант Б ґрунтується на відсутності попередньої кооперації: кожен курсант окремо опрацьовує матеріали кейсу, потім в аудиторії розпочинається обговорення певного питання. Учасники обговорення добираються рандомно, а їхні ролі визначаються спонтанно; така ситуація не дає можливості спланувати хід діалогу, стратегії і тактики мовлення. Для перевірки ефективності авторської методики було використано основний, вертикальний, природний експеримент, у якому взяли участь 20 курсантів, які вивчають перську мову як фах. Експеримент проходив у 5 етапів: 1) діагностичний етап, 2) прогностичний етап, 3) організаційний етап, 4) практичний етап, 5) узагальнювальний етап. У процесі експерименту було підтверджено висунуту гіпотезу: ефективність формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки буде високою за умов: організації навчального процесу на засадах компетентнісного, лінгвосоціокультурного, ситуативно-комунікативного, інтегрованого предметно-мовного підходів, із інтегрованим застосуванням методів вправляння, рольової гри та case study, розроблених комунікативних ситуацій, розробленої системи вправ і завдань, організованих у модель авторської методики; використання варіанту А авторської моделі, яка полягає у використанні попередньої кооперації курсантів у процесі навчання діалогічного мовлення. Достовірність висновків доведена за допомогою методу Т Вілкоксона, який використовується для порівняння показників, які вимірюються у двох різних умовах, але в межах однієї вибірки. Цей метод дозволив встановити не лише спрямованість змін, але й їхню вираженість. Визначено низку методичних передумов ефективності авторської методики: 1) планування змісту компетентності в діалогічному мовленні, який охоплює екстралінгвальний, лінгвосоціокультурний, мовно-мовленнєвий та стратегічний компоненти; 2) симуляція діалогічного мовлення реаліям спілкування з іранцями у сфері забезпечення державної безпеки; 3) мотивування курсантів до використання широкого діапазону стратегій, тактик, вербальних засобів їх реалізації; 4) організація навчання на засадах компетентнісного, ситуативно-комунікативного, інтегративного предметно-мовного, лінгвосоціокультурного підходів; 5) використання методів навчання, релевантних цілям, змісту навчання та особливостям професійної діяльності; 6) якість навчальних матеріалів; використання моделей «зверху вниз» та «знизу вгору»; 7) використання розробленої системи вправ і завдань; 8) циклічність навчання; 9) фактор кооперації.The thesis is devoted to the theoretical substantiation, development, and experimental verification of the methodology for the formation of Persian language competence in interpreters' dialogues in the sphere of safeguarding of state security. The thesis outlines the content of Persian language competence in dialogic speech among interpreters in the sphere of safeguarding of state security. It is substantiated that the specified competence includes the following components: extralingual (knowledge from the sphere of state security of Ukraine and the Islamic Republic of Iran); linguo-sociocultural (knowledge of cultural elements reflected in language, as well as the ability to produce dialogues using verbal and non-verbal means relevant to native speakers); speech and language (ability to use professional vocabulary, grammatical constructions in speech, to produce dialogues); strategic (the ability to apply speech strategies and tactics in order to achieve certain communicative goals. The content of Persian language competence in interpreters' dialogues in the sphere of safeguarding of state security is determined by the specifics of communication in the named sphere, several communicative situations, and the professional informational content of communication. Interpreters in the sphere of safeguarding of state security must master the structural and linguistic features of dialogue-interrogation, dialogue-agreement, dialogue-discussion, as well as strategies, tactics, and linguistic means of their implementation in business speech – in the genres of business conversation, telephone conversation, discussion, business negotiations, business meetings. Methodology of formation of Persian language competence in interpreters' dialogues in the sphere of safeguarding of state security is based on the principles of competence, situational-communicative, integrated subject-linguistic, linguistic- sociocultural approaches; is implemented on the principles of interdisciplinarity and integrativeness, focus on the formation of competences, development of educational autonomy, communicativeness, communicative orientation, interaction of the function and form of language units, interconnected learning of language and culture, combination of country studies material, contrastiveness, effectiveness of educational material. The main teaching methods are exercises, case studies, and role-playing, which are integrated into the educational process and allow to simulate communication situations as efficiently as possible. The thesis outlines and characterizes several communicative situations typical for specialists in the sphere of state security. In the process of research, the criteria for the selection of educational material for the formation of Persian language competence in interpreters' dialogues in the sphere of safeguarding of state security were clarified: lexical units that denote the concepts and realities of the state security sphere, used in negotiation situations (criteria of professional significance (integration), thematic, functionality, word- formative value, pragmatic significance, taking into account native language), sample dialogues (criteria of audio text presentation quality, structural, lexical- phraseological and cultural authenticity, genre and typological diversity, pragmatic diversity, correspondence to the studied topic, forcefulness and accessibility, creation of verbal and non-verbal components of dialogue); three groups of typical communicative situations of interpreters` dialogic speech in the sphere of safeguarding of state security are modelled: 1) dialogue-interrogation, business conversation, informative strategies; 2) dialogue-agreement, telephone conversation, cooperative strategies; 3) dialogue-discussion, discussion, influence strategies. The thesis developed a system of exercises and tasks, which is implemented in two stages: the first stage – introductory (from top to bottom); The II stage is cognitive-communicative (from bottom to top). The stages include groups of exercises and tasks that cadets perform in a developed sequence – using the methods of exercises, case study and role-playing, which in the complex allow to form and develop speaking skills, model communicative situations, and develop speaking skills and strategies. At the 1st introductory stage (the purpose of which is the formation of cadets' knowledge and skills in the use of clichés inherent in Persian-language business communication in the sphere of safeguarding of state security; formation of knowledge of non-verbal means of communication and skills of non-verbal behaviour, formation of strategies and tactics of dialogical speech) the following groups are expected to be carried out exercises in the sequence: 1.1) familiarization of cadets with strategies and tactics of Persian-language business communication; with the peculiarities of non-verbal communication of Iranians; 1.2) reading and analysis of linguistic means of dialogues; 1.3) video listening; 1.4) exercise in replication; 1.5) transfer of dialogues; 1.6) production of microdialogues of a certain functional type, using the necessary language means, non-verbal means, strategies and tactics for its achievement; 1.7) production of dialogues (communicative task) based on read and reviewed materials that make up the informative component of speech, using linguistic means characteristic of business Persian-language communication, non-verbal means, using communicative strategies and tactics for their implementation. At the 2nd cognitive-communicative stage (the purpose of which is to expand the cadets' knowledge about the processes, concepts and realities of the state security sphere; enriching the cadets' lexicon, consolidating knowledge of non-verbal means of communication, forming the skills of non-verbal behaviour; the skill of dialogic speech (dialogue-exchange of information, dialogue-agreement, dialogue- discussion)); the ability to use strategies and tactics of dialogic speech) involves the use of case study and role-playing methods, which are implemented in the following sequence of tasks: 2.1) non-communicative and linguistic-communicative exercises on the use of lexical and grammatical units in Persian-language dialogic speech (at the level of replicas, dialogic units); 2.2) preparation for the dialogue: study of case materials, acquisition of extralingual knowledge, expansion of vocabulary, distribution of roles and in the business game; 2.3) production of dialogues (dialogue-exchange of information, dialogue-agreement, dialogue-discussion) on the basis of processed materials in accordance with given speech situations; application of strategies and tactics in dialogic speech; production of dialogues is accompanied by translation. The developed model of the methodology for the formation of Persian language competence in interpreters' dialogues in the sphere of safeguarding of state security covers 6 content modules, each of which has 3 cycles: each cycle contains exercises and tasks for teaching different types of dialogues – dialogue- interrogation, dialogue-agreement, dialogue-discussion. The time reserve for mastering the specified modules is 12 credits, the share of dialogic speech is 1/6 of the time allocated for studying the discipline. Two variants of the training model are proposed, which differ in the preliminary cooperation of the cadets in preparation for dialogic speech. Option A is based on the presence of preliminary preparatory cooperation: cadets are united in advance in mini-groups (3-5 people each), then the entire mini- group works on cases, assigning roles among themselves (who will perform the role of interpreter at which stage, and who will be participants negotiations), carry out a preliminary discussion, determine strategies and tactics that will be used during the dialogue. Option B is based on the absence of prior cooperation: each cadet works on the case materials separately, then a discussion of a certain issue begins in the audience. Discussion participants are chosen randomly, and their roles are determined spontaneously; such a situation does not provide an opportunity to plan the course of the dialogue, strategy, and speech tactics. To test the effectiveness of the author's methodology, a basic, vertical, natural experiment was used, in which 20 cadets who study Persian as a subject took part. The experiment took place in 5 stages: 1) diagnostic stage, 2) prognostic stage, 3) organizational stage, 4) practical stage, 5) generalization stage. During the experiment, the proposed hypothesis was confirmed: the effectiveness of the formation of Persian language competence in interpreters' dialogues in the sphere of safeguarding of state security will be high under the following conditions: the organization of the educational process on the basis of competence, linguistic- sociocultural, situational-communicative, integrated subject-language approaches, with the integrated application of exercise methods, role-playing and case study, developed communicative situations, a developed system of exercises and tasks organized into a model of the author's methodology; use of option A of the author's model, which consists in the use of preliminary cooperation of cadets in the process of learning dialogic speech. The reliability of the findings was proven using the Wilcoxon T method, which is used to compare indicators that are measured in two different conditions, but within the same sample. This method made it possible to establish not only the direction of changes, but also their severity. A number of methodological prerequisites for the effectiveness of the author's methodology have been identified: 1) planning the content of competence in dialogic speech, which includes extralingual, linguo-sociocultural, language-speech and strategic components; 2) simulation of dialogic speech to the realities of communication with Iranians in the sphere of ensuring state security; 3) motivating cadets to use a wide range of strategies, tactics, verbal means of their implementation; 4) organization of training on the basis of competence-based, situational-communicative, integrative subject-language, linguistic-sociocultural approaches; 5) use of training methods relevant to the goals, content of training and features of professional activity; 6) quality of educational materials; using «top- down» and «bottom-up» models ; 7) use of the developed system of exercises and tasks; 8) cyclical learning; 9) cooperation factor.ukметодика навчання перської мовиперськомовна компетентність в діалогічному мовленніперекладач у сфері забезпечення державної безпекиперська моваcase studyрольова гракритерії добору мовного та мовленнєвого матеріалунавчання іноземної мовинавчальна дискусіянавчання говорінняметоди навчанняпідходи до навчаннянавчання усного мовленняPersian language learning methodPersian language competence in dialogic speechinterpreter in the sphere of safeguarding of state securityPersian languagecase studyrole playcriterias for selecting language and speech materialstudy of a foreign languageeducational discussionteaching speakingteaching methodsapproaches to learningteaching oral speechДисертація