Чигиринський, Артем МихайловичАртем МихайловичЧигиринськийХоджаян, Аліна Олександрівна2026-01-072026-01-072025Чигиринський А. M. Формування та розвиток цифрових екосистем : дис. … д-ра філософії : 051 Економіка / А. М. Чигиринський. Київ, 2025. 234 с.УДК 330.1;330.3;338.1https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9486Чигиринський А.M. Формування та розвиток цифрових екосистем. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за Спеціальністю 051 «Eкономіка» (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Київський національний університет імені Tараса Шевченка. Mіністерство освіти і науки України. Київ, 2025. У дисертаційній роботі досліджено теоретико-методологічні засади, структурні характеристики та інституційні передумови формування і розвитку цифрових екосистем у державному та приватному секторах, сформовані нові імпакт-моделі та надані рекомендації щодо їх імплементації для економіки України в умовах воєнного стану та післявоєнної модернізації. Показано, що у процесі формування та розвитку екосистем в межах економічного дискурсу виявлені змістовні характеристики й плюралізм наявних підходів до визначення сутності цифрових екосистем, які здебільшого сегреговані та сконцентровані в межах певних бізнес-структур, сегментованих технологій чи платформенних рішень. Сформоване авторське визначення економічної категорії цuфрова екоcucmема, як складноструктурованої та самоорганізованої взаємодії відповідних функціональних компонентів технологічного, інфраструктурного, організаційного та операційного рівнів державних інституцій та приватних організацій, що генерує синергетичний ефект підвищення стійкості національних економік в умовах сучасних глобальних трансформацій. Розкрито характерні ознаки цифрових екосистем, які є самостійними, динамічними системами, що підтримують інновації та ефективну взаємодію між учасниками. З'ясовано, що цифрові екосистеми демонструють здатність до швидкої координації дій учасників, що дозволяє ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища та запускати процеси інноваційного розвитку державних інституцій і приватних підприємств. Визначено, що ключовим завданням цифрових екосистем є збалансоване об'єднання у відповідній функціональній ієрархії технологічних елементів, які у синергетичній дії збільшують ефективність функціонування організаційної структури. Запропоновано класифікаційну матрицю цифрових екосистем, яка охоплює ключові елементи, зокрема, цифрові платформи, стейкхолдерів, інформаційні потоки та технології. Ця класифікація матриці підтверджує те, що цифрові екосистеми є складними полісистемними структурами та мають розгалужену, багаторівневу структуру. Mетодологічну базу вимірювання ефективності формування та функціонування цифрових екосистем доповнено шляхом розроблення системи показників, яка охоплює: техніко-організаційний потенціал, рівень цифрової зрілості, якість взаємодії елементів, гнучкість моделей управління, інтеграційність цифрових сервісів і результати соціально-економічного ефекту. Зазначено основні чинники, що впливають на розвиток цифрових екосистем, зокрема, технологічні інновації, економічні стимули, регуляторні умови та соціальні зміни. Визначено, що одним із ключових чинників розвитку цифрових екосистем є конвергенція між цифровими інноваціями, підприємницькою діяльністю та інформаційним суспільством, що зумовлює перехід від Індустрії 4.0 до 5.0. Aналіз імплементації та функціонування технологій у межах розвитку цифрових екосистем приватного та державного секторів підтверджує важливу роль ключових технологічних драйверів, зокрема таких, як штучний інтелект, Інтернет речей (IoT), AR\VR-технології, блокчейн і хмарні обчислення, у формуванні цифрових екосистем. Уперше обґрунтовано концептуальну модель 3D-економіки як імпакт-моделі розвитку цифрових екосистем, що базується на використанні імерсивних технологій доповненої віртуальної реальності, 3D-друку та 3D-графіки у виробництві, обміні, демонстрації й реалізації товарів та послуг. Сформульовано мету 3D-економіки, яка полягає в тому, аби шляхом інтеграції імерсивних технологій залучити споживача глибше до взаємодії з товаром або послугою, надати йому користувацький досвід ще до того, як він фізично придбав товар або створити віртуальне середовище для симуляторної взаємодії з об'єктами задля скорочення витрат на реалізацію цього середовища у реальному (фізичному) світі. Визначено ключові елементи кваліфікаційної структури 3D-економіки, як нового складника цифрових екосистем, яка поєднує технологічні, економічні та соціальні компоненти. Проведено кількісну оцінку ефективності використання AR/VR-рішень у системі електронної комерції та в освітньому середовищі, обґрунтовано позитивний вплив технологій 3D-економіки на зміну споживчих патернів, конверсію продажів, залучення користувачів і результативність навчального процесу. Науково-практично аргументовано ефективність цих технологій і підтверджено, що 3D-економіка є не лише інноваційним напрямом цифрової трансформації, але й потужним інструментом для формування нових форм економічної діяльності, що має значний вплив на державний і приватний сектори. З'ясовано можливості й загрози цифрових екосистем для державних інституцій та приватних організацій, визначено пріоритетні напрями державної політики у сфері цифрового розвитку, а також запропоновано рекомендації щодо інтеграції екосистемного підходу у національні стратегії цифровізації. Ідентифіковано основні загрози цифрових екосистем, серед яких кіберризики, недостатній рівень захисту даних, правові виклики та дисфункції нормативного регулювання. Запропоновано стратегії мінімізації ризиків цифрових екосистем, що містять інвестиції в кібербезпеку, підвищення рівня цифрової грамотності персоналу та вдосконалення регуляторної бази. Водночас визначено, що цифрові екосистеми: полегшують обмін інформацією; знижують адміністративні витрати; підтримують автоматизацію управлінських процесів і підвищують доступність послуг для громадян і бізнесу. За результатами здійсненого аналізу визначено особливості функціонування цифрових екосистем у національній економіці, які сприяють прискоренню інтеграції технологій у всі галузі та на всіх рівнях економічної системи країни. Aргументовано, що цифрові екосистеми формують умови для інноваційної діяльності, підвищують продуктивність, знижують витрати та стимулюють співпрацю між різними економічними суб'єктами. Досліджено вплив успішного запуску платформи «Дія» та ініціативи «Дія.Сіті», як центральних елементів екосистемної трансформації державних послуг в Україні. Сформовано та формалізовано форми та компоненти цифрових екосистем Mіністерства охорони здоров'я, Mіністерства освіти та Mіністерства оборони України. Зокрема, здійснений аналіз на основі вибіркових даних та побудови кореляційно-регресійного аналізу демонструє високий рівень позитивного впливу технологій віртуальної реальності на навчальний процес. У межах наукового дослідження надано рекомендації з використання імерсивних технологій, покращення кібербезпеки та створення єдиної інформаційної платформи. Aналіз імплементації цифрових екосистемних рішень для різних державних інституцій України демонструє глибоке проникнення технологій у горизонтальні та вертикальні моделі економічної системи. Інтеграція цифрових екосистем у державному секторі України охоплює використання інноваційних технологій для посилення взаємодії між органами влади, забезпечення доступності публічних послуг та підтримки економічної стійкості й обороноздатності країни. Aргументовано ключові проблеми чинного регулювання цифрових екосистем України та розроблено пріоритетні напрями їх удосконалення. Використаний системний підхід у межах цього наукового дослідження дозволив сформувати авторську концепцію «дорожньої мапи» пріоритетних напрямів державного регулювання та реформування цифрових екосистем України через інтеграцію європейських стандартів, стимулювання інновацій та розбудову цифрової інфраструктури, зокрема, в частині кібербезпеки, захисту персональних даних, етичного використання алгоритмів, стимулювання інноваційної активності та міжсекторальної взаємодії. Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх застосування для обґрунтування стратегічних напрямів цифрового розвитку національної економіки, підвищення ефективності державного управління, оптимізації організаційних процесів у приватному секторі, розбудови регіональних цифрових екосистем та удосконалення інституційного середовища економіки України в період повоєнної модернізації. Tакож результати проведеного дослідження можуть бути використані в процесі викладання економічних дисциплін.Chyhyrynskyi A.M. Formation and Development of Digital Ecosystems. – Qualification scientific work as a manuscript. The thesis for attaining the Doctor of Philosophy Degree in a specialty 051 «Economics» (05 – Social and behavioral sciences). – Taras Shevchenko National University of Kyiv. Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2025. The thesis examines the theoretical and methodological foundations, structural characteristics, and institutional prerequisites for the formation and development of digital ecosystems in the public and private sectors, develops new impact models, and provides recommendations for their implementation for the Ukrainian economy in the context of martial law and post-war modernization. It is shown that in the process of formation and development of ecosystems within the economic discourse, the author reveals the substantive characteristics and pluralism of existing approaches to defining the essence of digital ecosystems, which are mostly segregated and concentrated within certain business structures, segmented technologies or platform solutions. The author's definition of the economic category of digital ecosystem is formed as a complex and self-organized interaction of the relevant functional components of the technological, infrastructural, organizational and operational levels of public institutions and private organizations, which generates a synergistic effect of increasing the sustainability of national economies in the context of modern global transformations. The author reveals the characteristic features of digital ecosystems, which are independent, dynamic systems that support innovation and effective interaction between participants. It has been found that digital ecosystems demonstrate the ability to quickly coordinate the actions of participants, which allows them to effectively respond to changes in the environment and launch processes of innovative development of public institutions and private enterprises. It is determined that the key task of digital ecosystems is a balanced combination of technological elements in the appropriate functional hierarchy, which in synergy increase the efficiency of the organizational structure. The author proposes a classification matrix of digital ecosystems that covers the key elements, in particular, digital platforms, stakeholders, information flows, and technologies. This classification matrix confirms that digital ecosystems are complex polysystem structures and have a branched, multi-level structure. The methodological framework for measuring the effectiveness of the formation and functioning of digital ecosystems has been supplemented by the development of a system of indicators that covers: technical and organizational potential, level of digital maturity, quality of interaction of elements, flexibility of management models, integration of digital services and results of socio-economic effect. The main factors influencing the development of digital ecosystems, in particular, technological innovations, economic incentives, regulatory conditions and social changes, are indicated. It is determined that one of the key factors in the development of digital ecosystems is the convergence between digital innovations, entrepreneurship and the information society, which determines the transition from Industry 4.0 to 5.0. An analysis of the implementation and functioning of technologies in the development of digital ecosystems in the private and public sectors confirms the important role of key technological drivers, such as artificial intelligence, the Internet of Things (IoT), AR\VR technologies, blockchain, and cloud computing, in the formation of digital ecosystems. The conceptual model of the 3D economy as an impact model for the development of digital ecosystems based on the use of immersive technologies of augmented virtual reality, 3D printing and 3D graphics in the production, exchange, demonstration and sale of goods and services is first substantiated. The author formulates the goal of the 3D economy, which is to involve the consumer more deeply in the interaction with a product or service by integrating immersive technologies, to provide him with a user experience even before he physically purchases the product, or to create a virtual environment for simulated interaction with objects in order to reduce the cost of implementing this environment in the real (physical) world. The key elements of the qualification structure of the 3D economy as a new component of digital ecosystems that combines technological, economic and social components are identified. A quantitative assessment of the effectiveness of using AR/VR solutions in the e-commerce system and in the educational environment is carried out, the positive impact of 3D economy technologies on changing consumer patterns, sales conversion, user engagement and the effectiveness of the educational process is substantiated. The effectiveness of these technologies has been scientifically and practically substantiated and it has been confirmed that the 3D economy is not only an innovative direction of digital transformation, but also a powerful tool for the formation of new forms of economic activity that has a significant impact on the public and private sectors. The opportunities and threats of digital ecosystems for public institutions and private organizations are identified, priority areas of state policy in the field of digital development are determined, and recommendations for integrating the ecosystem approach into national digitalization strategies are proposed. The main threats to digital ecosystems are identified, including cyber risks, insufficient data protection, legal challenges, and regulatory dysfunctions. The author proposes strategies for minimizing the risks of digital ecosystems, including investments in cybersecurity, increasing the level of digital literacy of personnel, and improving the regulatory framework. At the same time, it is determined that digital ecosystems: facilitate the exchange of information; reduce administrative costs; support the automation of management processes and increase the availability of services for citizens and businesses. Based on the results of the analysis, the article identifies the features of the functioning of digital ecosystems in the national economy, which help accelerate the integration of technologies into all sectors and at all levels of the country's economic system. It is argued that digital ecosystems create conditions for innovation, increase productivity, reduce costs and stimulate cooperation between various economic entities. The impact of the successful launch of the Diia platform and the Diia.City initiative as central elements of the ecosystem transformation of public services in Ukraine is investigated. The forms and components of the digital ecosystems of the Ministry of Health, the Ministry of Education, and the Ministry of Defense of Ukraine are formed and formalized. In particular, the analysis based on sample data and correlation and regression analysis demonstrates a high level of positive impact of virtual reality technologies on the educational process. The study provides recommendations for the use of immersive technologies, improving cybersecurity and creating a single information platform. The analysis of the implementation of digital ecosystem solutions for various state institutions in Ukraine demonstrates the deep penetration of technology into horizontal and vertical models of the economic system. The integration of digital ecosystems in the public sector of Ukraine includes the use of innovative technologies to strengthen interaction between government agencies, ensure the availability of public services, and support the country's economic stability and defense capabilities. The key problems of the current regulation of digital ecosystems in Ukraine are argued and priority areas for their improvement are developed. The systematic approach used in this research allowed the author to formulate the author's concept of a “road map” of priority areas of state regulation and reform of Ukraine's digital ecosystems through the integration of European standards, stimulation of innovation and development of digital infrastructure, in particular, in terms of cybersecurity, personal data protection, ethical use of algorithms, stimulation of innovation activity and cross-sectoral interaction. The practical significance of the research results lies in the possibility of their application to substantiate the strategic directions of digital development of the national economy, increase the efficiency of public administration, optimize organizational processes in the private sector, develop regional digital ecosystems and improve the institutional environment of the Ukrainian economy in the period of post-war modernization. The results of the study can also be used in the process of teaching economic disciplines.ukцифровізаціяцифрова екосистемацифрова економікацифрова трансформаціяІндустрія 5.0інформаційні технології3D-економікадоповнена та віртуальна реальністьінноваційний розвитокIT-бізнесавтоматизаціяштучний інтелектекономічний розвитокінноваціїінформаційно-комунікаційні технологіїінституціїdigitalizationdigital ecosystemdigital economydigital transformationIndustry 5.0information technology3D economyaugmented and virtual realityinnovative developmentIT businessautomationartificial intelligenceeconomic developmentinnovationinformation and communication technologiesinstitutionsДисертація