Nagornyak (Нагорняк Тетяна Леонтіївна), TetyanaTetyanaNagornyak (Нагорняк Тетяна Леонтіївна)Natalina (Наталіна Наталія Олегівна), NataliiaNataliiaNatalina (Наталіна Наталія Олегівна)Polovyi (Польовий Микола Анатолійович), MykolaMykolaPolovyi (Польовий Микола Анатолійович)2026-05-012026-05-012021Nagornyak (Нагорняк Тетяна Леонтіївна), T., Natalina (Наталіна Наталія Олегівна), N., Polovyi (Польовий Микола Анатолійович), M. (2021). POLITICAL SUBJECTIVITY IN THE CONDITIONS OF NEW WORLD ORDER FORMATION. Політологічний вісник(87), 218–240. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2021.87.218-24010.17721/2415-881x.2021.87.218-240https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18898The research problem of the forms and characteristics of political subjectivity transformation within the framework of the new political world order formation is actualized in this article. The erosion of power, the legitimacy crisis of key political institutions, the rapid development of information technology and the accessibility of big data have resulted in entry threshold into politics and an increase in the influence of macro actors (non-institutionalized and initially non-political, mostly group-based). The concept of political subjectivity and the category of subjectlessness of politics as a phenomenon and a procedural characteristic require rethinking within political science. The aim of the publication was to conceptualize the political subjectivity and pre-title categories in the context of the key theoretical and methodological approaches of the interdisciplinary academic discourse. The understanding of political subjectivity within the framework of institutionalism, systems theory, post-bihevioralism and interest group theory, activist sociology and the actor-network theory is highlighted. It is paid an attention to the concept of the «death of the subject» in poststructuralism (M. Foucault), the categories of agency and habitus in structuralist constructivism (P. Bourdieu), the concept of inter-subjectivity in politics (H. Arendt, J. Habermas) and society as a set of practices (S. Muff, St. Laclau), the idea of rupture and interpassivity (S. Žižek) etc. The theory of capital conversion, which can be used to analyze the «profile of subjectivity» of political actors, is considered. The author’s definition of the categories of «political actor» and «political subject» is given. The authors conclude that the most optimal for the study of the subjectivity of political actors in the new world order is the synergistic paradigm, or complexity theory. According to this paradigm, if there are political actors (institutions, interest groups, individuals) in the political space, their influence on the transformation of the political space is possible at bifurcation points and has a random and unpredictable nature. The formation of a new world order as a nonlinear political process is characterized by the trend of subjectlessness as a general procedural characteristic. As a method for studying this trend, the method assemblage (J. Lo) as a process of «gathering» the objects of reality is suggested.У статті актуалізовано дослідницьку проблему трансформації форм і характеристик політичної суб’єктності в межах формування нового світопорядку. Ерозія влади, криза легітимності ключових політичних інститутів, стрімкий розвиток інформаційних технологій та доступність великих даних обумовили низький поріг входу до політики та зростання впливу макроакторів (неінституціоналізованих та від початку неполітичних, переважно групових). Концепт політичної суб’єктності та категорія «безсуб’єктність політики» як явища та процесуальної характеристики світопорядку потребують переосмислення у межах політичної науки. Метою публікації була концептуалізація політичної суб’єктності та дотичних категорій в розрізі ключових теоретико-методологічних підходів міждисциплінарного академічного дискурсу. У статті виокремлене розуміння політичної суб’єктності у межах інституціоналізму, системної теорії, постбіхевіоралізму та теорії груп інтересів, активістської соціології та акторно-мережевого підходу. Приділена увага концепції «смерті суб’єкта» у постструктуралізмі (М. Фуко), категорії агентності та габітусу в структуралістському конструктивізмі (П. Бурдьє), концепціям інтерсуб’єктності політики (Х. Арендт, Ю. Габермас) та суспільства як безлічі практик (Ш. Муфф, Е. Лаклау), ідеї розриву та інтерпасивності (С. Жижек) та ін. Розглянута теорія конвертації капіталів, за допомогою якої може бути проаналізований «профіль суб’єктності» політичних акторів. Надане авторське визначення категорій «політичний актор» та «політичний суб’єкт». Автори доходять висновку, що найбільш оптимальною для дослідження суб’єктності політичних акторів у новому світопорядку є синергетична парадигма, або теорія складності (complexity theory). Відповідно до неї, при наявності у політичному просторі політичних акторів (інститути, групи інтересів, індивіди), їх вплив на системну трансформацію світопорядку можливий у точках біфуркації та носить випадковий і непрогнозований характер. Формування нового світопорядку, як нелінійний політичний процес, характеризується трендом безсуб’єктності як його загальною процесуальною характеристикою. В якості методу для дослідження цього тренду пропонується метод-збірка (Дж. Ло) як процес «збирання» об’єктів реальності.ukpolitical subjectivitysubjectlessness of politicspolitical powernew world orderполітична суб’єктністьбезсуб’єктність політикиполітична владановий світопорядокСтаття